“Маю двох дітей, але зараз живу сама, — пише 76-річна Лідія Павлівна із Черкаської області. — Чоловік помер 23 роки тому після операції на серці. Доньці — 58 років, сину — 50. Є троє внуків: Марина, Сашко і Альберт. Останній розлучився. Внучка Марина лишилася вдовою. Чоловік загинув у Маріуполі. Тепер живе зі свекрухою. Саша їздить на заробітки. Купив квартиру, а щастя не має. Моя дочка пішла в запій. Тричі її лікували, але не допомагає. У сина — грижа на хребті. Я сама потребую операції на тазостегнових суглобах. Тільки на ліки треба 24 тисячі гривень. Та справа не лише в грошах. Боюся, чи переживу я операцію у такому віці”.
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею чорно-біле паспортне фото, заплющує очі.
— Донька закодується. З випивкою порве завдяки чоловікові, який підтримає її бажання здолати шкідливу звичку. Тримати себе в формі і не зірватися допоможуть візити до клубу анонімних алкоголіків. Онука має можливість вийти заміж удруге, але поруч не знаходиться гідної половинки. Альберт теж побереться знову. Їздитиме на заробітки разом із братом. Олександр обміняє квартиру на власний будинок. Гроші, які збираєте на операцію, віддасте сину на лікування. Побоїтеся лягати на операційний стіл, бо важко відходите від наркозу. Знеболювальні сильно садять шлунок. Не забувайте підтримувати організм, особливо в період загострення шлункових хвороб навесні.
“Чотири роки я прожив із жінкою, яку не любив, — розповідає у листі 39-річний Іван із Київської області. — Не знаю, як довго ще тривав би наш шлюб, якби вона не пішла від мене. Якась невідома сила ніби тримала мене біля Наташі. Вона гарна, розумна, але не кохана. Ту, до якої мав почуття, втратив назавжди. Зараз вона заміжня, має троє дітей”.
Вкладає у конверт фото, зроблене 22 роки тому. Худий високий хлопець у картатому піджаку стоїть біля школи зі своїми однокласниками.
— Повернути шкільне кохання не вдасться, але полюбити іншу жінку маєте всі шанси. Зустрінете її уже цієї весни. Але розраховувати на швидкий розвиток подій не варто. На вашу пропозицію пожити в цивільному шлюбі не погодиться. Запропонуйте руку і серце, якщо не хочете упустити жінку своєї мрії.
“Син одружився у липні торік, — розповідає у листі 49-річна Оксана з Львівської області. — Щоби зробити йому весілля, ми продали авто. Все влаштували, як хотіла невістка. Замовили найкращий ресторан, за нареченою приїхали на лімузині. Було 180 гостей. Якби я тоді знала, що через місяць після одруження вони розбіжаться. Були передвісники, що це не до добра. Дорогою до загсу побачили пожежу. А після обіду померла баба чоловіка. Вдень відсвяткували весілля, ввечері стали готуватися до похорону. Не знаю, що молоді не поділили. Через чотири тижні роз’їхалися. Невістка була ініціатором. Я просила Сашу зберегти сім’ю. Але він навідріз відмовився із Катею миритися. Тепер живе і працює у Львові, має дівчину. Однак про своє минуле їй не розповідає”.
Надсилає весільне фото Олександра і Катерини. Подружжя обіймається біля двоповерхового торта. У нареченої в руках два оберемки троянд.
— Пожежа і втрата родича у день шлюбу передвіщали розлуку. Порвали стосунки, бо Катерина вирішила повернутися до колишнього. Заміж виходила, аби йому насолити. Син скоро одружиться вдруге. До 2022 року станете бабусею.
“Племінниця третій рік не може знайти роботи, — пише лучанка Ольга Анатоліївна, 43 роки. — Вивчилася на медсестру, а хоче зарплату 20 тисяч. Навіть лікарям у приватних клініках стільки не дають. Сидить без діла. Пропоную здобувати вищу освіту. Але у неї в голові одні гульки. Постійного хлопця не має. За вечір може зустрітися із двома. Кожен думає, що він у дівчини один”.
— Хвилюєтеся, що безробітна племінниця у 26 років сидить на шиї у батьків. Працювати за 4 тисячі не піде, як і вчитися далі. Своє фінансове становище планує покращити за рахунок вигідного заміжжя. Влітку через рік вийде заміж за іноземця, зважиться на переїзд.
Шукайте деталі в групі Facebook