Жителі Херсонщини вкотре намагаються відродити садибу-музей українського гумориста Остапа Вишні. Саме там письменник любив відпочивати та черпав ідеї до нових творів. Сьогодні ж про Остапа Вишню на Херсонщині нагадує хіба-що розвалена хатина.
Обдерті, вкриті тріщинами стіни, відсутній дах, побиті вікна та повна розруха у середині – так сьогодні виглядає музей садиба українського сатирика Остапа Вишні у селі Кринки. Атмосфера, яка панувала тут колись залишилась хіба у спогадах.
З 90-х садибу Вишні передавали з одних рук до інших. Занедбана хата зрештою завалилася. Відтоді далі чиновницьких обіцянок справа не йде. При сільській раді створили робочу групу з відновлення музею. Щоправда, скільки грошей треба на проєкт і де їх взяти, у сільраді поки не знають. Та все ж місцеві активісти не втрачають надії.
Буде перенесено фрагменти цього будинку, погруддя, і там вже, на цій ділянці, буде побудовано арт-майданчик для того, що б ми там проводили щорічний фестиваль “Вишневі усмішки”,
– сказала голова робочої групи Наталя Ільїна.
Остап Вишня жив у Харкові, але на Херсонщину навідувався часто. А серед жителів Кринки є й ті, хто знав письменника особисто. Спогадами ділиться 87-річна Слава Попова.
Місцеві розповідають атмосфера у Кринках надихала Остапа Вишню до творчості. Він радо спілкувався з місцевими рибалками та мисливцями й не рідко люди та їхні історії лягали в основу оповідань письменника.
Цікаві факти з життя Остапа Вишні:
Українського гумориста та публіциста ще до арешту називали королем тиражу та народним улюбленцем. Радянська влада звинуватила в тероризмі – інкримінували замах на секретаря ЦК КП(б)У Постишева. Так народного письменника та улюбленця більшовики зробили “ворогом народу” та терористом.
Із Харкова до Котласа (Республіка Комі) ув’язненого Остапа Вишню (справжнє імя – Павло Губенко) супроводжували у вагоні три конвоїри як особливо небезпечного політичного злочинця.
1934 року Вишня пережив найстрашніший етап – хворий та виснажений пішки пройшов зимовою тундрою понад тисячу кілометрів від Чиб’ю, де відбував покарання, до найвіддаленішого рудника.
Із 1925-го і фактично до смерті на Вишню писали доноси. В архівах нараховано понад 50 агентів. Серед донощиків – чимало звільнених колишніх політв’язнів, яких Вишня сприймав за своїх.
Після звільнення з ув’язнення Остапа Вишню влада змусила писати викривальні фейлетони проти діяльності УПА. Вишня примудрився зробити це так, що вони подобалися радянській стороні, та й самі повстанці сприймали твори як підтримку та пропаганду їхнього опору. Як приклад “Самостійна дірка”. Тоді навіть жартували, що Вишня найбільше зробив для інформування радянських громадян про активну боротьбу Української Повстанської Армії.
Остапа Вишню пов’язують із діяльністю ОУН. А в деяких джерелах навіть називають легальним зв’язковим, який використовував власні фейлетони для одностороннього каналу передачі інформації про діяльність УПА. Історики цього факту не заперечують, лише наголошують: остаточно пролити світло на ті події можуть лише архіви СБУ.
У своєму щоденнику писав, що для літератури треба передовсім – чесність. Потім уже – талант, здібність та інше. Тоді й буде література!
Реабілітований за рік до смерті. Помер у віці 67 років.
Автор: Марина Савченко
Шукайте деталі в групі Facebook