Коломойський прощає всім, кому він повинен, Порошенко стає найбільшим олігархом України
18 грудня 2016 року у терміновому нічному засіданні Кабміну, що проходив під акомпанемент раптового загострення в зоні АТО, було прийнято остаточне рішення про націоналізацію найбільшого українського банку. Так Ігор Коломойський розлучився з «Приватбанком» – головним дітищем свого багатомільярдного бізнесу. Що його не дуже-то засмутило, оскільки до такого результату Коломойський готувався вже давно …
Який ти, нафіг, банкір ?!
Є кілька думок щодо того, коли ж саме почалася ця хитромудра історія. Одні вважають, що навесні 2014 го, інші – що за часів режиму Януковича, треті вказують на кризу 2008-го, а четверті на рейдерські захоплення в 2005-2006. Якщо і такі, хто веде точку відліку з покупки Коломойським «Укрнафти». Але, можливо, що все почалося ще раніше, на початку 1992 року, коли майбутні українські олігархи Сергій Тігіпко, Леонід Милославський, Геннадій Боголюбов і Олексій Мартинов наполегливо вмовляли Ігоря Коломойського погодитися на створення власного банку. А Коломойський довго впирався, не бачачи в цьому для себе вигоди і взагалі скептично розглядаючи банківський бізнес.
Ігор Коломойський за своєю натурою не банкір, що не промисловець і навіть не торгаш, він комбінатор-авантюрист, який видобуває більший прибуток найефективнішими способами. Як це? Візьмемо приклад менших масштабів: двох власників пекарень. Один – природжений булочник, який любить свою справу, вкладає в нього душу і присвячує йому життя. Інший – природжений бізнесмен, для якого його пекарня лише засіб отримання прибутку. Чи піде справа – він розширить цілу мережу пекарень, не піде – закриє її і займеться торгівлею будматеріалами або страховки. Така ось різниця!
Так ось мозок Коломойського працює лише в напрямку отримання прибутку. При цьому лише спрага ще більшого прибутку не дозволила йому дати драла з країни зі своїм першим мільярдом, а почати заробляти другий, третій і т.д. Ну і звичайно ми завжди недооцінювали роль його вічного бізнес-партнера Геннадія Боголюбова, так само володіє «Приватбанком» (Коломойський – 49,98% акцій, Боголюбов – 41,58% акцій). Тобто, кажучи «держава викупив банк у Коломойського» потрібно мати на увазі, що воно так само викупило його і у Боголюбова. Ось тільки Боголюбов, на відміну Коломойського, людина зовсім не публічна і про свою думку про це взагалі не озвучив.
Але крім них ще одним акціонером «Приватбанку» завжди був його гендиректор – дійсно банкір з великої літери, який і розвивав банк. До 1997 року на цьому місці сидів Сергій Тігіпко, власне, створив «Приватбанк». Історія його кар’єри в «Приваті» цікава тим, що обірвалася на одному забутому скандалі. А саме: коли прем’єр Павло Лазаренко (1996-97) захотів отримати частку з доходів «Привату», то Тігіпко використовував свої давні зв’язки з Кучмою (ще за радянським Дніпропетровську), щоб отримати «дах» самого вищого рівня. В помсту Лазаренко по своїх каналах дав хід розслідуванню у справі відмивання і виведення грошей з країни через «Приватбанк» і пов’язані з ним латвійські банки (що згодом стали латвійськими відділеннями «Привату»). Слідче управління МВС провело обшуки, в тому числі в квартирі Тігіпко (Коломойський в цей час просто ліг на дно), а потім спецгрупа виїхала за душу самого Сергія Леонідовича. Але запізнилася: в той же день Тігіпко відбув до Києва, де указом президента був призначений віце-прем’єром з питань економічних реформ.
Зрозуміло, справа тут же поклали під сукно, а потім і зовсім втратили. Але інформація про те, що «Приватбанк» вже тоді використовувався, м’яко кажучи, не за прямим призначенням, залишилася в анналах історії. Звичайно, подібним займалися багато українських банків – але «Приват» затьмарив всіх широтою свого розмаху. При цьому для своїх клієнтів він завжди залишався одним з кращих банків України. Але в цьому вже заслуга не Коломойського, а його директора (з 1997 року) Олександра Дубілета – спільний знайомий Коломойського і Тігіпко ще зі студентських часів. Який, як і Тігіпко, має талант банкіра і здатність дивитися не тільки в завтрашній день, але і набагато далі – завдяки чому «Приватбанк» раніше інших впроваджував нові послуги і системи.
І тут варто пояснити, що «Приватбанк» не просто «багатофункціональний» – тобто займається не тільки нормальним банківським бізнесом, а й є головним механізмом тіньових схем Коломойського. «Приватбанк» ще й представляє собою структуру, юридично що складається з безпосередньо самого банку і ряду обслуговуючих його «дочірніх підприємств». Наприклад, роботу знаменитої системи «Приват-24» забезпечує окрема фірма, в якій працює півтори тисячі програмістів. Якщо націоналізований банк не переукладе з нею контракт, то «Приват-24», а також всі банкомати просто «зламаються». Свого часу це гарантувало Коломойському, що банк ніхто не «відіжме» без його згоди. Але захищало «Приват» не тільки це …
Борг неплатежем цінний
У 1995 році «Приватбанк» отримав ліцензію на залучення приватизаційних сертифікатів населення. Їх масова скупка дозволила Коломойському в середині 90-х з великою вигодою схопити «мармеладки з торта приватизації» – тоді це були, в основному, об’єкти паливно-енергетичного комплексу. Так група «Приват» незабаром стала співвласником «Укранафта», і при своїх 49% акцій (ще 51% у держкорпорації «Нафтогаз») нерідко повністю управляло цим головним і майже монопольним добувачем нафти в Україні, яка володіє потужностями переробки нафти і мережею АЗС.
І не тільки годувальником! Згодом виявилося, що Коломойський використовував «Укрнафту», так само як і «Приватбанк», для всіх можливих варіантів отримання прибутку. Зокрема, пов’язані з «Укрнафтою» газові компанії продавали газ українського видобутку не населенню, а комбінату «ДніпроАзот» – співвласником якого Коломойський є через офшорні компанії «Carnton Commercial LTD», «Demsey Equities LTD» та «Quinnto Holdings LTD». А продукція цього комбінату, так само як і метали Нікопольського заводу феросплавів, експортувалася через «Укрнафту» за пільговими схемами – в результаті чого тільки в 2012-2013 р.р. бюджет недоотримав понад мільярд гривень.
Але цього Коломойському здалося мало – і він почав повертати через «Нафтогаз» ПДВ, тільки в 2015 році «взувши» держава на 2,8 мільярда гривень. Це не кажучи вже про те, що в 2014-2016 р.р. підприємства групи «Приват» перестали виконувати положення про продаж на МВБ обов’язкової частки валютної виручки, а «Приватбанк» ще й виводив валюту за кордон.
Однак не будемо забігати вперед, а повернемося в кризовий 2008-й рік, коли багато українських олігархів, які володіли банками, здійснювали практично одну і ту ж схему. Їх підприємства брали в їх же банках величезні кредити під заставу майна або акцій підприємств, а потім ці гроші витрачалися на покупку долара (що обрушується курс гривні), або виводилися за кордон в ході хитрих фінансових операцій. Зрозуміло, що видаючи кредити своїм фірмам, банки не могли при цьому повернути вклади метання в паніці населення. А коли вклади закінчилися, вони почали видавати кредити з коштів рефінансування, виділених їм Кабміном (в цілому 24 мільярди). Говорили, що з тих грошей найбільшу частину (9 мільярдів) отримав саме «Приватбанк».
При цьому у найбільш жадібних власників банків виникали дві проблеми. По-перше, вони не могли повернути всі кредити, видані самі собі і виведені в закордонні офшори – тому що найчастіше сума застав була набагато нижче, ніж сума виданих кредитів. А ось, наприклад, з «Трансбанком» (власник Володимир Костерін) трапився такий форс-мажор: він видавав кредити своєї будівельної компанії «Столиця груп», чиї акції після кризи знецінилися в рази. У підсумку в 2010 році Костерін, ледь розрахувавшись з боргами, поїхав до Швейцарії, волаючи, що його обібрала «сім’я Януковича». Коломойський же придумував такі хитрі схеми кредитних застав, що незабаром в капіталі «Приватбанку» утворилася багатомільярдна «діра» кредитів, які не могли бути погашеними.
Обібрати Коломойського було неможливо, але 2010 році, коли кілька банків-боржників випотрошили і закрили, він все ж намагався перестрахуватися. І через рік з’явилася інформація про те, що якась кіпрська компанія «Triantal Investments Ltd» (належала Коломойському і Боголюбову) збирається викупити до третини акцій «Приватбанку». В кінцевому підсумку компанія отримали лише близько 16% акцій, але це все одно дало «Приватбанку» статус банку з участю іноземного капіталу, що давало йому додаткові пільги і гарантії.
Але перестраховка не знадобилася. «Режим Януковича» не тільки не чіпав підприємства Коломойського, які поступово почали «борзеть» і затягувати з виплатами в казну податків і зборів (так до арешту майна доигралась «Укрнафта»), але і з кінця 2012 року почав нову програму рефінансування (кредитування) українських банків. Зокрема це повинно було допомогти їм розрахуватися по боргах за рефінансування 2009-2010 років і скоротити частку проблемних (неповернутих) кредитів, зміцнити інвестиційний клімат і підняти довереие населення до банків. Заодно таким чином уряд Азарова намагалося трохи пожвавити впадає в сон економіку України. І, звичайно ж, в числі одержувачів рефінансування, «Приватбанк» був один з перших – до грудня 2013 він отримав від Нацбанку 3,72 мільярда гривень, хоча розраховуватися по боргах не поспішав.
Майдан спише все?
До кінця 2013 року в «реальному» українській економіці, якій керували кілька десятків олігархів, склалася певна критична ситуація. Причин було кілька – в тому числі і проблема боргів, які рано чи пізно привели б або до «природного» банкрутства підприємств (краху банків), або до втручання держави. Подейкували, що це змусило деяких з них підтримати другий Майдан – в надії, що він якщо не вирішить проблему, то хоча б відтягне небажану розв’язку.
Існує й інша думка: подейкували, що головною причиною вибуху патріотизму Коломойського в 2014 році було побоювання того, що прийшов до Дніпропетровська «русскій мір» змусить групу «Приват» заплатити всі борги. По крайней мере, в Росії «Приватбанк» з такими боргами скарбниці був би не жилець. Крім того, патріотизм Коломойського приніс йому і пряму вигоду: його «добробати» відбили на Кременчужском НПЗ заарештовану нафту, а його «Укранафта» отримала вигідний підряд на поставку ВСУ палива.
Чи виправдалися і інші надії олігархів: вже в березня 2014 новий глава Нацбанку Степан Кубів, включивши друкарський верстат, виділив українським банкам 21,5 мільярда гривень рефінансування. Половина з яких дісталася «Привату», оскільки на 31 березня 2014 го його борг перед Нацбанків виріс до 12,85 мільярдів гривень. Потім Коломойському давали ще і ще: на червень 2014 го його борг по рефінансуванню досяг 18,05 мільярдів, на 1 січня 2015-го вже 22,8 мільярда, а на 1 січня 2016 вже 27 мільярдів гривень!
При цьому навесні 2014 року в Україні знову запрацювала ті ж система трансформації банківських активів в кредити з перетворенням їх у долари і виведенням за кордон – що і стало головною причиною катастрофічного падання гривні. Варто додати, що потім це стало причиною краху кількох банків, які лопалися один за іншим, «разтринькав» гроші вкладників і рефінансування НБУ.
А що ж «Приват»? А ось тут найцікавіше: схоже, що закладати в 2014 році Коломойському було вже нічого – все що можна, він заклав ще в 2008-2009. Але як же тоді видавати своїм підприємствам кредити, як «пиляти» казенне рефінансування? І тоді він придумав нову геніальну схему . У період з травня по вересень 2014 «Приватбанк» видав 42 «кишеньковим» компаніям кредити для закупівлі товарів за кордоном (змінюючи при цьому гривні на долари), в ході чого на рахунки декількох офшорних компаній (які виступають від імені продавця товару) було перераховано в загальній сумі 1,6 мільярда доларів! Причому, кредити видавалися під заставу … товару, що купується! Однак ніхто ніякого товару нікому не відвантажував, його не існувало в природі! Після цього «кинуті» 42 фірми подавали позови до суду з вимогою повернення грошей – які чомусь перераховувалися в кіпрське відділення «Приватбанку» (PrivatBank Cyprus Branch) і загадковим чином кудись подівся.
А знаєте в чому «прикол»? У тому, що видані 42 фірмам кредити так і не були повернуті, таким чином збільшивши «дірку» проблемних кредитів «Приватбанку» ще на 1,6 мільярд доларів. І до теперішнього часу вона досягає вже 148 мільярдів гривень! Але на PrivatBank Cyprus Branch цей борг, схоже, не поширюється, і повернути з нього гроші в Україну просто неможливо. За фактом цієї афери восени 2014 року навіть заводили кримінальну справу (№42014000000001261), проте його передали Нацполіціі – після чого воно було надовго зам’ято. Як подейкували, зусиллями самого Авакова.
І тепер додамо ще один штрих: крім багатомільярдних боргів «Приватбанку», по самі вуха в боргах загрузли багато інших підприємств групи «Приват». Там і несплачені податки з митами, і не перераховані за товари і послуги гроші, і величезні борги за різними кредитами. Тільки недоїмки до бюджету, пов’язані з «Укрнафтою», оцінюють в 3,5 мільярда гривень! І ось ці підприємства, чиї акції закладені в «Приватбанку», типу забезпечують його активи!
Націоналізація «Приватбанку» схожа на продаж квартири, чиї борги за комуналку перевищують її ринкову вартість. Незважаючи на те, що Коломойський про людське око пустив скупу сльозу про «рейдерське захоплення» його банку, насправді він просто позбувся своїх довго. Викинувши випатраний дочиста шматок свого бізнесу, який вже не може приносити йому нічого, крім непотрібних проблем.
Ворон ворону око не виклює
Є така традиція: коли на Донбасі розпалюються бої, Порошенко «каламутить бізнес». Під час Іловайська він перекладав свої компанії в панамські і віргінські офшори, а зараз, коли на «Світлодарськ дузі» розгорілися важкі бої, то Порошенко зайнявся націоналізацією «Приватбанку». І відразу ж у всіх виникло питання: а що з цього буде мати сам президент-олігарх? Адже виникло навіть припущення, що незабаром після націоналізації «Прватбанка» він буде заново приватизований вже власником «Рошен».
Щоб розібратися в цих чутках, ще раз поглянемо на астрономічні суми боргів «Приватбанку» і закладених в ньому компаній. За великим рахунком, банкрутство і крах «Приватбанку» повинен був відбутися ще кілька років тому! Однак в силу того, що «Приват» є найбільшим банком України, а його платіжна система (Приват-24, банкомати, термінали) домінуючою, то його крах боляче вдарила б по 18 мільйонам українцям!
Звичайно, не всі з них є вкладниками «Приватбанку», але інші отримують через нього зарплати і пенсії, переводять гроші, розраховуються за покупки і оплачують послуги. На думку аналітиків, через Приват-24 здійснюється основна фінансова діяльність середнього і малого «тіньового» бізнесу – а це сотні тисяч активних людей, яких дуже сильно розсердить, якщо одного ранку вони не зможуть перерахувати або отримати свої гроші. Крах «Привату» викличе спочатку шок і хаос, потім серйозні проблеми в економіці, а потім може вивести на вулиці мільйони людей. І цим Коломойський успішно лякав і «режим Януковича», і постмайданну влада – поки, нарешті, діяльність «Приватбанку» не підійшла до кризової межі.
Судячи з усього, найближчим часом у «Приватбанку» могли початися великі проблеми з виплатами депозитів, що запустило ланцюгову реакцію їх зняття – ну а далі самі розумієте! Питання міг зважитися лише двома методами: або арештом Коломойського і примусовим поверненням виведених їм грошей назад в Україну для закривання «дірок», або новим рефінансуванням «Приватбанку». Зрозуміло, що Коломойський був двома руками за другий варіант, але тут трапилася одна заминка: в бюджеті України немає стільки грошей, а запуск друкарського верстата приведе до нового витка інфляції. До того ж всі розуміли, що якщо Коломойському знову дати грошей, то він їх знову виведе за кордон, як і попередні рефінансування. Це розуміли навіть в МВФ – а тому відмовилися профінансувати програму порятунку «Привату».
Націоналізація в даному випадку стала компромісним варіантом, який влаштував усіх. Майже влаштував: Коломойський, звичайно, довго впирався і бурчав що його «грабують». При цьому «націоналізацією» даний процес лише назвали. До слова, на Заході зазвичай націоналізують прибуткові підприємства, а приватизують збиткові, а ось у нас вийшло навпаки! Але насправді це не зовсім націоналізація, а скоріше реструктуризація. І сталося ось що:
По-перше, Коломойський позбувся боргів «Привату»: як то кажуть, усім простив! При цьому в його власності напевно збереглися кіпрський і литовський філії «Приватбанку», з виведеними в них мільярдами. У будь-якому випадку все ті колосальні суми нікуди не пропали, вони лежать в надійних місцях – а якщо і повернуться в Україну, то тільки у вигляді «іноземних інвестицій».
По-друге, всі боргові зобов’язання «Приватбанку» були перекладені на нового власника – держава Україна. Тепер почнеться довгий процес їх реструктуризації. Швидше за все, всі борги «Привату» державі будуть списані. Найскладніше питання – це проблемні кредити, видані фірмам Коломойського. Цілком можливо, що їх теж анулюють, проте можливо і те, що закладені в банку підприємства теж націоналізують або перепродадуть – і ось тут у українських олігархів з’явиться можливість підшукати собі на цій розпродажу щось цікаве. Зрозуміло, що першими «копатися в секонд-хенді» будуть корпорації «сім’ї» нинішнього президента – що дасть Порошенко можливість стати найбільшим олігархом України.
По-третє, рефінансування, звичайно, проведуть – але тільки в рамках забезпечення гарантії за вкладами населення і поточними рахунками підприємств. А ось на це грошей в бюджеті повинно вистачити, в крайньому випадку Україні може допомогти МВФ, який схвалив цю «націоналізацію».
«Приватбанк» без активів (і боргів) підприємств групи «Приват» сильно схудне. Від нього залишаться: одужав банк з депозитами населення і найкраща в Україні платіжна система «Приват-24». І ось їх уже з радістю приватизує будь-який український олігарх. І ми всі знаємо, хто буде першим в черзі!
Іван Пургин, Новини України – From-UA
Шукайте деталі в групі Facebook