Днями у Києві відбулась акція “Трансмарш 2018” до міжнародного дня пам’яті трансгендерів. Це люди, які відчувають дисонанс зі своєю статтю.
Експрес навідався у гості до української трансгендерної жінки, активістки та правозахисниці — 39-річної Анастасії-Єви Домані. Колись вона була Олександром. Трансгендерка погодилася нам розповісти свою історію життя.
“У шкільні роки я любила переодягатись у жіноче, але щоб ніхто не знав, не бачив. На людях була Олександром, спортсменом, футболістом, звичайним хлопцем. Наодинці зі собою — дівчиною.
У студентські роки стала розуміти, хто я. І що у світі є багато людей, схожих на мене, я не єдина заручниця власного тіла. На сайтах знайомств та форумах знаходила однодумців, ми спілкувались, і я не почувалася самотньою.
Після університету працювала в торгівлі, часто їздила у відрядження у різні міста, де відвідувала й влаштовувала “квартирники” з такими ж, як сама. Головна умова — жодного сексуального примусу. Як виявилось, у кожній частині України були свої “кроссдресери” (люди, які перевдягаються у жіночий чи чоловічий образ). Там траплялися й такі, хто вже зробив операції зі зміни статі. Я їм заздрила.
Та відрядження закінчувались і я щоразу боялась повертатися додому. Раптом батьки знайшли мої жіночі речі, глянцеві журнали?
Одного дня мій секрет викрили.
Ззовні Олександр нічим не відрізнявся від інших чоловіків.
Я — тато!
…Мені подобались і чоловіки, і жінки. Так, сексуальна орієнтація може змінюватись протягом життя. Це зрозуміла на власному прикладі.
Зі своєю дружиною познайомилась в інтернеті, у квітні, а в травні ми вже жили разом. Це було справжнє кохання. Півтора року я не перевдягалась в одяг іншої статі, не відвідувала “квартирники”… У нас народилася донька.
На шостому році нашого спільного життя дружина знайшла коробку з моїми жіночими причандалями і фото в жіночому вбранні. Тоді й почалось… Недовіра, скандали, сварки. Вона не розуміла, що я — трансгендерка, не хотіла розуміти й не прийняла мою сутність.
Нині моїй доньці — вісім. Коли дружина приводить її до мене — це справжє свято! Хоча в її присутності на мені мінімум макіяжу і максимальний стиль “унісекс” в одязі. Вона ще не розуміє, що я тепер жінка, і досі кличе мене татом.
Перехід у жіноче тіло
Мій перехід в інше тіло розпочався у 2016 році, коли я випила першу гормональну таблетку. До того півроку відвідувала лікарів, стала на облік у психдиспансері. Цього вимагає українське законодавство для того, щоб фахівці записали в медичному свідоцтві діагноз “транссексуалізм, гендерна дисфорія”.
Фемінізуюча терапія триває три місяці. Перші зміни не забарились. Спершу шкіра стала ніжною і тонкою, зникло обволосіння на тілі. Через місяць стали рости груди. Вважається, що за півроку вживання таких таблеток організм втрачає репродуктивну здатність. Поки що я не робила вагінопластику, однак думаю, що скоро наважусь і на цей крок.
Сьогодні трансгендерка вчиться робити бездоганний макіяж.
Анастасія-Єва Домані
Віднедава я офіційно Анастасія-Єва Домані. Завжди відчувала, що це моє ім’я. Прізвище “позичила” в одного баскетболіста.
Частина моїх сусідів просто не вітається зі мною, відвертаються. А мої батьки та брат про зміни в моєму житті нічого не знають. Я поки що не готова їм розповісти. Одягаюся в чоловіче вбрання, не роблю макіяж на зустрічі з ними.
Якщо захочу з кимось пов’язати життя, то це буде жінка, яка прийме мене такою, якою я є.
Дуже хочу знятись у кіно, багато подорожувати. А найбільше — просто бути щасливою, чого і всім бажаю.
Шукайте деталі в групі Facebook