Грошей я стала отримувати набагато більше і це за умови, що я тільки закінчувала університет.
Дитинство у мене було жахливим. Вся справа в тому, що мої батьки постійно сварилися. А ще найстрашнішою річчю було те, що обоє моїх батьків любили випивати.
Якраз на тлі того, що у них була пристрасть до алкоголю, вони постійно починали кричати один на одного. Мало того, нерідко навіть вдавалися до рукоприкладства. Мені було страшно жити з батьками. Часто мене забирала до себе моя улюблена бабуся.
Одного разу під час одного такого конфлікту між моїми батьками хтось із сусідів викликав міліцію. Звичайно ж ті побачивши, що у них є я, маленька дочка, яка жила тут поряд з цими горланять і випивають людьми, то нашою родиною зацікавилися органи опіки.
Мене просто хотіли забрати в дитбудинок. Батькам дали шанс виправитися, щоб я залишилася з ними, але ті мало не в один голос сказали: «Ми не хочемо виправлятися, можете забирати нашу дочку в дитбудинок!».
В той момент мій світ нібито впав. Я вперше дізналася, що таке зрада батьків, які можна сказати в самій грубій формі і при мені особисто відмовилися від своєї власної дочки. Я до сих пір пам’ятаю той пригнічений стан. Ті емоції, які я тоді пережила.
Страшно було усвідомлювати, що я відправлюся в дитбудинок. Але цьому перешкодила моя бабуся. Вона і забрала мене жити до себе. З тих пір я своїх батьків перестала бачити і поступово почало все забуватися. Я знову стала щасливою дитиною, радість мені дарувала моя бабуся.
Я пішла в школу, бабуся займалася зі мною, вчилися швидко читати, вчили країни і їх столиці, таблицю множення. Кожен день після школи бабуся привчила мене робити швиденько уроки, а потім ми йшли гуляти на вулицю.
Так і проходила моя юність. Я успішно закінчила школу і вступила до університету. Коли я вступила на другий курс, то моя бабуся померла. Моєму горю не було меж. Бабуся заміняла мені і маму, і тата, та й взагалі була мені як справжнісінька подруга.
І тут сталася така втрата. Виявилося, що мені бабусина квартира перейшла у спадок. Мені було 18 років, я студентка і жити на стипендію було дуже складно. Тому довелося шукати підробіток.
Ночами я мила підлогу в супермаркеті, рано вранці я ходила і расклеивала оголошення по району. Було дуже важко, я практично не висипалася, ледве зводила кінці з кінцями. Але так я існувала до закінчення університету. Вимотана була шалено.
На останньому курсі я познайомилася з молодою людиною, з яким я дуже сподобалася і він став доглядати за мною. Виявилося, що у нього є кілька своїх автосервісів. Коли він дізнався про те, як я живу, в якому жахливому ритмі, то він відразу ж запропонував мені свою допомогу.
Ми стали з ним зустрічатися, а він попросив мене звільнитися з супермаркету і покликав до себе в автосервіс головним бухгалтером. Грошей я стала отримувати набагато більше і це за умови, що я тільки закінчувала університет.
Життя стало налагоджуватися. Мій молодий чоловік зробив мені пропозицію і ми одружилися. Я переїхала до нього в більшу квартиру.
А ту, що я отримала в спадок від бабусі я стала здавати квартирантам. Тут звідкись мої батьки дізналися про те, що я вийшла заміж і тепер здаю квартиру.
Прийшли вони до мене. Вперше за стільки років з’явилися. Думаєте, що вони прийшли вибачитися за все, що зробили з моїм життям? Ні!
Вони прийшли вимагати, щоб я вигнала квартирантів з квартири і віддала ключі ім. Мовляв, вони там будуть жити. Я ж сказала, що це моя квартира і я буду вирішувати що з нею робити.
І вже тим більше тим людям, які мене зрадили я її точно не віддам. Моя мати стала твердити, що це квартира її матері, що вона належить їй, але я сказала, що бабуся передала мені її в спадок і взагалі, я не хотіла більше бачити цих людей і зачинила двері перед їх особами.
Вони ще довго тарабанили в двері, аж довелося викликати міліцію. Їх забрали до відділку і більше вони в моєму житті не з’являлися.
Шукайте деталі в групі Facebook