– Що то значить справжня любов! І роки її не старять.
– Покрутило життя, повертіло, а таки звело разом. Хто б міг подумати…
Колишні однокласники емоційно обговорювали роман Сергія і Тані, яких доля поєднала через 25 років.
Таня до батьків і родини в село приїжджає нечасто – живе далеко від дому. Коли залишилася сама (з чоловіком розлучилася ще десять років тому), бо донька, вийшовши заміж, переїхала до чоловіка, їй не раз говорили, аби поверталася в рідні краї. Таня все вагалася. Звісно, з роками більше тягнешся до рідної землі, але вже й на чужині прижилася і хороших знайомих має багато. А головне, знає, що буде сумувати за донькою і внуком – в Артемкові тепер весь сенс її життя. Як завжди, Новий рік збиралася святкувати у дітей, а от Різдво – з батьками, до яких на минулорічні зимові свята не попала, бо грип звaлив у ліжко. Але дзвінок від Нелі-однокласниці і подруги дитинства, яка проживала в рідному містечку, усе змінив:
– Таню, як добре було б, якби ти вже на Новий рік до нас попала. Тут так складається, що наших буде більше десяти чоловік, і ми хочемо десь після півночі зустрітися усі разом і, як кажуть, згадати молодість. Навіть Петро з Уренгоя має приїхати. Він цю кашу й заварив, бо дуже хоче побачити однокласників. І тепер хто кого може, розшукує й агітує. А там, якщо хто залишиться, то й Різдво гарно відсвяткуємо, поколядуємо, як годиться.
– Ой, не знаю, треба на роботі відпрошуватися. Подумаю.
– Таню, життя проходить в одній суєті і проблемах. А це хоч якийсь мізер для душі. Ти собі як хочеш, а ми будемо чекати.
***
Правда, думати довго не довелося. Сеpце підказало: раз є така можливість зустрітися з друзями дитинства і юності, треба їхати. Донька її в цьому теж підтримала. Таня хоч і мала усілякого вбрання, проте, перебравши і перемірявши його, вирішила таки справити обновку. Навіть не пошкодувала грошей і викупила собі розкішну сукню в дорогому італійському бутику, підбираючи її до модних чобіт. Гарну шубку їй діти подарували ще позаторік. Отож, прикупивши подарунків, солодощів, вина, спакувала валізи і в хорошому настрої відправилася до рідні.
***
Неля вже через годину після Таниного приїзду була у її батьків. Подруги обцілували одна другу і закрилися у маленькій кімнаті, де Таня провела своє дитинство. Наговорившись досхочу, як і годиться жінкам, перейшли до “шмоток”. Неля була у захваті від Таниного вигляду:
– Ой, а ти така хороша, як і в молодості. А ну поділись секретами чи дієтою.
– Яка дієта, які секрети? Ти зі своїм Сашком живеш, як у Бога за пазухою, без проблем, ні про що не думаючи, то й поправляєшся, а якби покрутилася так, як я, то і з тебе усе позлітало б. Але краще живи і при тiлі, і при чоловікові – це тобі як подруга кажу.
Домовилися, що за Танею зайдуть десь після першої, а тоді всі – у кафе Ромчине (ой, то був такий шибайголова у їхньому класі, а тепер бізнесмен хоч куди). Неля доклала, хто має бути. Зрозуміло, усі не зберуться, бо доля порозкидала у ті “совєтські” роки по всьому Coюзу.
***
Всі розуміли, що зустріч буде радісною й веселою, але щоб настільки – не сподівалися! Дехто бачився ще на випускному вечорі. Говорили й про тих, кому не вдалося прибути на цю новорічну ніч. А згодом почали пригадувати, хто кому подобався, хто кого любив.
– Таню, а Сергій, капітан наш, він за тобою просто сохнув. А як важко переживав твоє заміжжя! З Ігорем листувався, душу йому виливав. Він тепер велика людина і, здається, холостякує. Мені Ігор дзвонив, він до нього їздив на день народження, то тиждень там по ресторанах “вишивали”, казав, що все за тебе розпитував, – ніяк не вмовкав Василь, який, живучи в містечку, про кожного хоч щось, та знав.
Від гамірливих розмов і спогадів перейшли до танців – і наче повернулися у далекий десятий клас…
***
Таня раптом почула, як в залі загуло:
– О! Які люди! Оце молодець, хай під ранок, а таки прибув!
Таня оглянулася і завмepла: біля дверей стояв Сергій – її перша любов. Майже не змінився. Тільки сивина у волоссі видавала його роки. Він відразу впіймав її погляд, бо, як тільки зайшов у зал, швидко пробігся очима, аби побачити її…
– Ой, Тань, і не думала, що він приїде, телефонувала, але Сергій був десь у відрядженні. Це йому вже, певно, мама передала, що ми зустрічаємося, і таки приїхав. Точно, щоб тебе побачити, – шепнула Неля подрузі.
– Не мели дурного, їхав, бо так само хотів з усіма зустрітися, – заперечила та.
Коли, вітаючись і обнімаючись з усіма, Сергій підійшов до Тані, усім стало ясно, що ця зустріч – доленосна. Хтось кинув: “Гірко!”, а всі одразу підхопили. Сергій поцiлував Таню, і весела компанія однокласників розсміялася.
***
– Мені хотілося побачити кожного, але всю дорогу уявляв тільки зустріч з тобою, – признався Сергій, коли бродили з Танею засніженим берегом їхньої тихої річки.
За дві години вони розповіли одне одному про життя. І виявилося, що вже давно живуть самотньо. Таня була впевнена, що Сергій має сім’ю, що у нього все гаразд.
– Дружина у мене була непогана, – сказав Сергій, – але не любив я її. А тому з часом наші стосунки, як старий чобіт, почали розклеюватися. Тим більше, що вдома бував рідко. Не дивно, що Ксюша знайшла собі іншого. Я мав жінку, але сеpйозних стосунків заводити не хотів, так зустрічався, аби не нудьгувати на самоті, коли не був у морі. Таню, весь час думав про тебе. Якби ж знав, що ти вже стільки часу розлучена…
***
Додому Таня поверталася не сама – Сергій напросився, аби познайомила з донькою, а ще переконав, що швидше допоможе зібрати їй усе необхідне. Про те, що вона приїде до нього пізніше, навіть слухати не хотів:
– Скільки часу ми втратили! Тепер тебе ні на хвилину від себе не відпущу.
– Ну і не вір, що в новорічну ніч відбуваються дива! – сміявся Василь, розкорковуючи біля поїзда шaмпaнське, коли з Нелею проводжали Таню із Сергієм.
Олеся ХАРЧУК, Вісник.К.
TelegramFacebookVKOdnoklassnikiTwitter
Шукайте деталі в групі Facebook