У мене була в школі вчителька, назвемо її Т.І. Доброї душі жінка. Пам’ятаю, як вона по вихідним запрошувала нас до себе в гості і напувала чаєм (нас – це її клас, тоді ми були в 5-6). Ближче до старших класів багато з дівчаток стали її подругами, і я в тому числі. Вона жінка доросла, але сучасна, постійно в темі новинок, моди, музики, кіно. Серіали дивилася американські і з нами їх обговорювала тихенько на перерві, за любовні лінії переживала.
Так ось, в той час у неї був син, він тоді ще в перший клас не ходив. Маленький такий, милий хлопчик, суще янголятко. Пам’ятаю, було у школі якесь свято, Новий рік, чи що. І на мені було блискуче мерехтливе плаття. І син її все за мною хвостиком ходив, розглядав цю сукню. Я все жартувала, що виросте, від дівчат відбою не буде, що я для нього старувата.
Виріс. Я школу вже багато років, як закінчила, син моєї вчительки пару років назад – теж. І, знаєте, це жахлива людина. Я навіть не уявляла, що у такої чудової у всіх сенсах жінки може вирости такий хворий на голову син.
Я сама вчителька і, навчаючись у вузі, проходила практику в нашій школі. Уже тоді він поводився на уроках огидно, але я уваги не звернула, думаю, підліток, до того ж пацан, не дивно, що так поводится. Потім він на уроці матері своїй нахамив в стилі “тобі треба, ти і відповідай”. Гаразд, це їх сімейна справа, я лізти не стала.
А після в місті я побачила його з дівчиною. І він цю дівчину мало не за волосся в машину садовив, коли я підійшла і закричала на нього – він сказав, що, якщо я вякну, мені мало не здасться. Природно, я зателефонувала вчительці. Та, плачучи, захлинаючись, розповіла, що те здоровило і на неї руку піднімав. Що зв’язався з якоюсь компанією, і тепер одна дорога йому – за ґрaти.
Ось так ось, друзі. Всі ми ангели в дитинстві. А потім виростає таке, і не знаєш, що з цим робити.
Шукайте деталі в групі Facebook