Диво можливе, воно існує. Воно абсолютно реальне навіть тоді, коли ви в нього не надто й вірите. Однак до оптимістів і до людей з відкритим сeрцeм воно приходить набагато частіше, ніж до тих, хто постійно скаржиться на життя.
Яна повернулася додому з роботи. Їй ще так багато всього потрібно встигнути зробити сьогодні, але ні сил, ні енергії у зазвичай життєрадісної дівчини чомусь не було. “Напевно, дeпрeсія”, – подумала Яна, і почала згадувати відомі їй способи позбавлення від цієї напасті. Інтуїтивно вона відчула те, що їй потрібно зараз, саме в цей момент. Дзвінок кращій подрузі – цей спосіб майже завжди їй допомагав. Оля вміла витягнути Яну зі стану нудьги.
Взявши до рук новенького телефона, Яна відразу ж згадала, що ще не встигла перенести туди номера з телефонної книжки свого старого апарату. “Не cтрaшно”, – подумала Яна, і набрала потрібні цифри з клавіатури. Почулися гудки, але трубку Оля не взяла. Тоді Яна відправила подрузі смс такого змісту: «Олю, привіт! Мені дуже сумно, хочу з тобою поговорити. Набери мене, щойно звільнишся. Твоїй Яночці потрібна підтримка. Чекаю».
Антон вовтузився з ремонтом чергового системного блоку, який привіз додому з роботи. Системник був узятий в якості «домашнього завдання», яке йому ніхто, до речі, не задавав. Просто Антон дійсно дуже любив оргтехніку і готовий був возитися з нею годинами. У свої 28 років Антон вважався завидним нареченим, але постійної дівчини у нього не було. Його єдиною і гаряче коханою ніжною прихильністю була його робота.
Смс від Яни змусила Антона відволіктися. «Олю, прошу перетелефонувати”, – та тут ще й пропущений виклик з цього ж номера. “Дівчина, ймовірно, помилилася”, – подумав Антон і замислився. – Може, варто відповісти? Хоча це нерозумно. Адже смс адресоване не мені».
Антон перебував у сумнівах і не міг зрозуміти, чому його так схвилювала ця смс-ка. «Гаразд, так вже і бути, спробую вступити в діалог з цією Яною від імені її подруги», – вирішив для себе Антон, і його пальці стали швидко набирати текст повідомлення.
Антон: «Привіт, Яночко! Я ще на роботі, у нас тут лекція від керівництва з управління якістю. Нудно нереально. Зателефонувати не можу, давай поки листуватися. Що у тебе трапилося?»
Яна: «Сумно мені. Ніби як і нормально все, а чомусь важко на душі. Може, через Сашка так переживаю. Мені потрібна твоя порада».
Антон: «А що у тебе з Сашком?»
Яна: «Схоже, що він мене зовсім не любить. Його вчинки мене засмучують. Я вже й не знаю, що думати. Сьогодні ось нaгрубuв мені, хоча раніше він собі такого не дозволяв».
Антон: «А твої почуття до нього?»
Яна: «Олю, я вже сама нічого не знаю. Ще недавно думала, що кохаю його, але зараз починаю сумніватися. Вчора дізналася, що він подружився з якоюсь Ксюшею. Навіть в «Однокласниках» він не посоромився коментувати її фотографії і писати компліментами на те, яка вона красуня».
Антон: «Яно, але ж ти у нас теж красуня».
Яна: «Знаю, Оль. Але що мені з того? У свої 23 роки я могла б уже бути одруженою. Дитину нaрoдuтu. А я самотня і схоже, що ситуація найближчим часом не зміниться».
Антон: «Може, твої вимоги дещо завищені? Який він, чоловік твоєї мрії?»
Яна: «Олю, ну ти ж знаєш, що я не шукаю принца на білому коні. Я не вихована в розкоші і розбещеною, – міркую дуже реалістично. Вимоги? Хочу, щоб він умів кохати! Щоб з ним було цікаво, і хочу відчувати себе з ним захищеною. Олю, ну хіба це так багато?»
Антон: «Та ні. Цілком собі адекватні вимоги. І що ж, ти думаєш, що твій Сашко кохати не вміє?»
Яна: «Схоже, що не вміє зовсім. Він занадто егоїстичний. Він кохає винятково себе, на жаль.»
Антон: «А ти сама вмієш кохати? Як вважаєш? Може, проблема ще й у тобі?»
Яна: «Олю, почуття кохання завжди зі мною. У мені його стільки, що вистачить на двох. У мене такий потенціал нерозтраченої енергії! Але мені її нема на кого спрямувати. Але якщо чоловік мене покохає і це буде взаємно, то йому буде добре зі мною – 100%. Олю, я розумію, що у нього будуть недоліки. Я готова до цього. Кохання вміє творити дива!»
Антон: «А чому ти нічого не згадуєш про його матеріальний статус? Невже для тебе це зовсім неважливо?»
Яна: «Оля, таке відчуття, що ти вперше зі мною розмовляєш. Мене мало хвилюють його гроші. Ти ж на прикладі Сашка все вже знаєш. Він зайвої копійки на мене ніколи не витратить, хіба я колись ставила йому це в докір? Я й сама можу про себе подбати».
Антон: «Яно, мені все зрозуміло. Кидай свого Сашка. Він тебе не гідний».
Яна: «Олю, мені от сон недавно наснився. Я бачила чоловіка. Він мені не знайомий. Кімната, якась техніка, по-моєму, це були комп’ютери. Він простягає мені руку і я приймаю її. Він обіймає мене і мені добре поруч з ним. До чого б це все?»
Антон: «Думаю, ти скоро зустрінеш своє щастя. Але для початку тобі потрібно порвати з Сашком. Ти зрозуміла мене?»
Яна: «Олю, я ось теж так думаю, але все не наважувалася на розрив. Але якщо ти мене підтримуєш, то мабуть так і зроблю.»
Антон: «Яночка, я більше не можу продовжувати листування. Давай зустрінемося завтра. О котрій мені тобі зателефонувати?»
Яна: «Давай о шостій вечора, якщо тобі зручно. Побачимося після роботи. Зайдемо в кафе або відразу підемо до мене, побалакаємо, ок? Спасибі тобі за участь!»
Антон: «Домовилися. Завтра о шостій вечора чекай на дзвінок».
Увесь наступний день Антон був сам не свій. Навіть його улюблена мова програмування навідріз відмовлялася виконувати задані команди. Антон чекав зустрічі з Яною і одночасно сильно переживав з цього приводу. Єдине, що його заспокоювало, так це сон Яни, який, безсумнівно, був саме про нього, про Антона.
Рівно о шостій вечора Антон з букетом рожевих троянд набрав її номер.
– Алло, Яна?
– Так, добрий вечір!
– Добрий. Яночка, розумієте, яка ситуація. Ви вчора листувалися зі своєю подругою. Точніше, ви думали, що листувалися з нею, але насправді, ви, ймовірно, переплутали якусь цифру її номера, і смс прийшла до мене. Саме я і продовжив листування з вами. Мене звуть Антоном. І мене дуже зацікавила така добра, чиста дівчина, як ви. Яночка, якщо ми з вами вчора вже домовилися про зустріч, можливо, не будемо змінювати наші плани?
Яна зніяковіла. Вона ніяк не очікувала такого повороту розвитку подій. Але голос у слухавці був таким ласкавим і ніжним, що Яна не стала чинити супротив і погодилася на зустріч з Антоном.
І ця зустріч справила незабутнє враження на обох молодих людей. Через три місяці вони одружилися, і ще через рік у них нaрoдuвся чудовий малюк. Подружжя з посмішкою згадують той день, коли Яна помилково набрала всього лише одну цифру у номері телефону.
Диво поруч. Воно близько. Тільки не потрібно відштовхувати його від себе. Наступного разу воно може постукати до вас вже нескоро.
Шукайте деталі в групі Facebook