Танцівниця з Кременця Тернопільської області знайшла любов у далекій країні.
Світлані Дзюмі тоді було 26 років. Вона з дитинства жила танцями і мріяла про азіатські країни, куди і поїхала на роботу – в Корею, уклавши контракт на півроку. У театрі, де вона брала участь в шоу-програмі, Світлана відразу помітила симпатичного молодого китайця.
– Як тебе звати? – запитала англійською Світлана.
– Володимир.
«Що?!» – вухам своїм не повірила. І згадала дівоче ворожіння на день Андрія. Тоді їй весь час випадало ім’я нареченого – Володимир. Виявилося, напередодні Чан Го Цин дивився кіно про українського хлопця, і звати його було Володимиром. Його і запам’ятав, вирушаючи знайомитися з танцівницею-українкою. Заздалегідь дізнався, звідки приїхала в їхнє невелике місто ця красуня.
Почали спілкуватися, а через кілька місяців Світлана полетіла додому готувати документи для заміжжя.
– У китайців прийнято серйозно викуповувати наречену – яку суму назвали батьки, стільки наречений повинен заплатити, – каже Світлана. – Батьки нареченої складають рахунок, де прописано, скільки вони витратили на дитсадок для дочки, на школу, на освіту, на вивчення іноземних мов, інші заняття і репетиторів – все-все, що було до цього моменту. Китайці кажуть: якщо ти хочеш у нас забрати дочку, оплати все, що ми на неї витратили, щоб виростити її для тебе. У великих містах ця сума становить в середньому 10 тисяч доларів, в Пекіні – 30 – 60 тисяч, в невеликих містечках – від 3 – 4 тисяч. Перед весіллям чоловік Світлани підготував викуп – 10 тисяч доларів, щоб передати батькам коханої. До речі, молоді подумували зіграти весілля в Україні, але саме почалася АТО – Китай з метою безпеки перестав видавати візи своїм громадянам. З тієї ж причини – не вдалося отримати візу – не змогли приїхати батьки Світлани. А весілля було в старовинному китайському стилі – наречену вісім чоловіків несли в палантині, наречений «прискакав» по неї на коні. Потім – привітання, частування батьків чаєм, келих шампанського з усіма родичами.
– Закінчилося наше весілля в обід – поїли, привітали, вручили гроші, і по домівках – тут так прийнято, не святкують до ночі або навіть кілька днів, як у нас, – каже Світлана. – Гроші потім забирають батьки: вони за традицією оплачують банкет.
Шукайте деталі в групі Facebook