Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман анонсував зростання мінімальної заробітної плати до 3200 грн., що вдвічі перевищує прожитковий мінімум. Кілька місяців тому міністр соціальної політики України Андрій Рева вже заявляв про різке підвищення мінімальної зарплати, але тоді йшлося про те, щоб підняти її в 1,5 рази, тобто до 2 400.
Таке рішення уряду має як плюси, так і мінуси.
Почнемо з викликів для державного бюджету. З одного боку, реалізація цієї ідеї вимагає істотних витрат на виплату зарплат працівникам бюджетної сфери. З іншого – їх частково компенсують надходження від податку з доходів фізичних осіб (в основному, звичайно, до місцевих бюджетів, що також можна вважати позитивом) і відрахувань ЄСВ до Пенсійного фонду, що має вплинути на зростання пенсій і / або скорочення бюджетного фінансування пенсійного забезпечення .
Мінуси для державного бюджету виявляться пізніше, а це – зростання показників інфляції та поглиблення тінізації зарплат, оскільки не всі роботодавці в приватному секторі будуть готові на таке різке підвищення. Крім того, “відв’язування” мінімальної зарплати від прожиткового мінімуму означає, що у працюючих осіб доходи зростуть, а от соціальні виплати, які залежать від прожиткового мінімуму, залишаться незмінними або будуть підвищуватися відповідно до закладеним у держбюджеті показниками. З іншого боку, рішення про різке підвищення мінімальної заробітної плати знизить витрати держави на субсидії, оскільки після такого підвищення одержувачів субсидій на оплату житлово-комунальних послуг стане в кілька разів менше.
З плюсів варто відзначити зростання доходів для працюючих громадян, а серед мінусів – невизначеність щодо соціального захисту.
Ще один важливий аспект збільшення мінімальної заробітної плати – прив’язка до прийнятих нещодавно змін так званого споживчого кошика. Володимир Гройсман повідомив, що, згідно з цими рішеннями, в 2017 році вартість кошика складе 3 200 грн, і саме тому “вперше за 25 років незалежності мінімальна заробітна плата громадян дорівнюватиме реальному, фактичному і юридичній прожиткового мінімуму”.
По-перше, самої постанови про вартість споживчого кошика немає у вільному доступі і неможливо зараз оцінити зміст, якість і відповідність потребам громадян прийнятих рішень щодо наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг. По-друге, відповідно до закону “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” прожитковий мінімум – це вартісна величина достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до закону “Про оплату праці”, розмір мінімальної зарплати “визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості “. Тобто якби у нас рішення ухвалювалися не виходячи з потреб бюджету, а згідно з нормами законодавства, то саме прожитковий мінімум повинен бути рівний 3 200 грн, а вартість кошика – на кілька десятків відсотків перевищувати цю суму.
Вражає також непослідовність політики Кабміну, оскільки трохи більше місяця назад був внесений законопроект про державний бюджет, а сьогодні приймаються рішення, які буквально впливають на всі бюджетні програми, оскільки оплата праці закладена в кожній з них.
Тому перш за все варто побачити реальні розрахунки, а не декларації.
Маріанна Онуфрик, керівник громадських програм Інституту суспільно-економічних досліджень.
Шукайте деталі в групі Facebook