Великдень – це день, коли всі мають веселитися. Бо хто сумуватиме в цей день – сумуватиме і весь рік.
Великодня служба Божа триває всю ніч, а її найурочистіший момент настає опівночі. Саме тоді священик сповіщає “Христос воскрес!”, а всі присутні відповідають “Воістину воскрес!”.
Після служби процесія тричі обходить навколо церкви — хресний хід. А потім починає процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну та інших страв.
А хороші господині збирають все у кошики, і прикрашають вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках і починають “розговлятися”.
Розговляються, насамперед, освяченим яйцем. А окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед освяченого може бути смаженина, ковбаса, риба, сир, часник, полин, хрiн, сіль та вино, баранчик — символ Ісуса Христа, ягнятка Божого, адже люди вірили, що покладений у кошичок баранчик гарантуватиме прихильність сил природи і оберігатиме від стuхійного лuха.
Після розговін молодь ішла звичайно під церкву. Саме там розпочиналися великодні забави — веснянки, також гагілки або гаївки у супроводі відповідних пісень. У житті молоді великодні забави були початком вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені.
Тож на Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день – сумуватиме і весь рік.
І навіть, якщо хтось пoмuрає на Великдень, то вважається, що його душа щаслива, бо піде просто до неба, адже того дня “небо отворено”.
Після розговін починали дзвонити на дзвіниця. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім увесь тиждень.
Шукайте деталі в групі Facebook