Ми з сестрою все дитинство і юність провели разом. Різниця у нас зовсім невелика, всього два роки, тому і ігри, і інтереси у нас завжди були загальні. Оточуючі нам тільки заздрили, говорили, що ми як дві половинки одного цілого. І це правда було так.
Але час минав, ми дорослішали. Вона, закінчивши школу, подалася в місто. Казала, що там вона обов’язково знайде високооплачувану роботу і зустріне свого “принца”.
– Та хто тебе візьме на роботу! Тобі ж тільки-тільки 18 виповнилося! – говорила їй мама – Кинь ти цю дурість! Принців і у нас повно!
– А ось візьму і знайду! Заздрити будете ще! – кричала сестра, збираючи свої нехитрі пожитки.
Вона у нас вперта. Якщо що в голову прийшло, кліщами не витягнеш. Вона поїхала, я залишилася в нашому містечку закінчувати школу. Ми частенько зідзвонювалися, вона знайшла роботу – влаштувалася офіціанткою в хороший ресторан.
І докладала всіх зусиль, щоб виконати і другу частину обіцяного – знайти принца. Я, в цей час, вступила до інституту, на факультет іноземних мов. Навчання мене захопило, і я, на відміну від сестри, навіть і не думала про принців.
Але ось, в один прекрасний весняний ранок, на порозі з’явилася сестра. Точніше спочатку з’явився її величезний живіт, який явно давав зрозуміти, що хтось в ньому живе. З її розповіді ми дізналися, що у неї є чоловік і він працює менеджером у великій компанії. А приїхала вона, тому що їй захотілося розділити радість першого материнства в колі рідних і близьких.
І народжувати вона буде в нашій місцевій лікарні. Таким новинам ми природно зраділи. Ще б! У батьків перший онук, у мене дорогий-улюблений племінник. І ось день «ікс» настав!
Ми всі разом попрямували до лікарні. Просидівши в коридорі 4 години, ми нарешті почули перший крик нашого карапуза. Емоції били через край! Буквально через годину вийшла сестра, і, з гордо піднятою головою, попрямувала в післяпoлoгову палату.
Природно ввечері ми влаштували у будинку бенкет! Така радість! Абсолютно здоровий малюк, мама себе почуває відмінно!
Але вже на наступний день вся наша радість була перервана дзвінком з лікарні:
– Катерина Андріївна ким Вам доводиться? – дзвонила медсестра. – Це моя сестра, а що? Щось з малюком? – розпереживалася я.
– Ні, з дитиною все гаразд, – заспокоїла мене. – А ось ваша сестра сьогодні вранці пішла, написавши відмову. У цей момент я на собі відчула, що означає вислів «Земля йде з-під ніг». Ось Вам і пoлoги в оточенні близьких і рідних. Пояснень ніяких не було, вона просто втекла.
Шукайте деталі в групі Facebook