Одного вечора Людмила розповіла історію, яка вразила до глибини душі.
– На той час мені здавалося, що іншого виходу немає. Адже хлопець, почувши, що я вaгiтна, пригрозив: якщо хтось про це дізнається, він кине мене. Для молодого юриста репутація була важливіша, ніж я та наша ненароджена дитина, у мене не було постійної роботи, проживала у гуртожитку. Здавалося, виходу не було.
– Батьки нічого не знали. Вони у житті багато зазнали бід і я не хотіла додавати їм болю своїми проблемами. Мене завжди ставили у приклад у школі, згодом в університеті. Батьки мною гордились. І ця ситуація їх би дуже ранила. Хоча тепер розумію, що якби я звернулася до них, – усе було б по-іншому
– Коли я прийшла до лікаря, він мене запевнив, що ніяких ускладнень не буде, що я ще прийду йому дякувати за допомогу. Якби я знала, що цей жaх мене буде переслідувати все життя. Мені кожної ночі сниться моя ненароджена дитинка, дівчинка, яка простягає до мене руки і каже «Мамо, чому ти мене вбилa?». (Людмила, ледь стримуючи сльози, продовжувала далі розповідати).
У мене півроку була жахлива депресія, мене відрахували з університету, хлопець хоча і обіцяв, що після aбopту не кине мене, все ж знайшов собі іншу дівчину з якою менше проблем. Я залишилася одна, до батьків не хотіла звертатися, було жаль їх. Моє життя дійшло вже до краю, почала подумувати, щоб його якось закінчити. Одного разу, йдучи до мосту з твердим рішенням, що моє життя нічого не варте, я зустріла молодого юнака. Його звали Максим. Він завів мене в церкву, а далі… я навчилася любити життя. Вперше за тривалий час відчула полегшення, хоч і просила прощення страшного гріха – вбивства власної ненародженої дитини.
– Якби не Максим, не знаю, як склалося б моє життя, можливо, і не було б мене на цьому світі. Через деякий час він запропонував мені вийти за нього заміж. Я, звісно, погодилася. Мої батьки були щасливі. Адже Максим дійсно хороша людина. Рік тому страшна хвороба забрала його від мене, але я вдячна Богу за двадцять вісім щасливих років, які ми прожили разом.
– Тепер я розумію, як у своїх неповних вісімнадцять років помилялася. Здавалося, що така доросла, хотілось попробувати усього, пожити на «повну котушку». І що з того вийшло? Той жах, який мені прийшлось пережити, не можливо забути. Моя дитинка ненароджена постійно в мене перед очима і я нічого не можу зробити. Я зробила страшний гріх. І тепер бажаю застерегти кожну молоду пару. Не вірте, що це пройде безболісно. Після aбopту ваші проблеми не вирішаться! Вбивcтво – не вихід. Дівчаточка, якщо вас ставлять перед вибором або дитина, або життя з молодим юнаком, – вас не люблять, а використовують. Любов не ставить перед таким вибором.
Шукайте деталі в групі Facebook