Татусів у дитини п’ятеро. Ця історія трапилася в далеких 70-их роках у нашому місті в сім’ї моїх добрих знайомих, до того ж кумів. Цю історію я пишу, щоб чоловіки, прочитавши її, не припускалися таких помилок у житті.
Всі дійові особи цієї історії реальні, але жодний з них не проживає в нашому місті нині.
Аля і Борис познайомилися на танцювальному майданчику, і хоча в хлопця була наречена, він закохався в дівчину з першого погляду. Провівши її в той вечір додому, домовився про побачення на завтра. І Аля йому не відмовила.
Зустрічалися вони не довго: всього два тижні. І Борис, не вагаючись, запропонував їй стати його дружиною. З колишньою дівчиною, Людмилою, він старався порозумітися, але вона на прощання кинула: “Твоє життя без мене буде пeклoм!”
Не дочекавшись весілля коханого, вона виїхала з міста. А весілля було гучним. Аля – єдина донька в заможних батьків.
Борис – єдиний прийомний син в сім’ї, тож батьки молодят зі шкіри лізли, щоб у кожного весілля було найкращим. Аля працювала піонервожатою в школі, Борис водієм. За короткий час (звичайно, з допомогою батьків) збудувало молоде подружжя літню кухню (так називають в нашій місцевості невеликий будинок для тимчасового проживання). Борис був майстром на всі руки.
А про дружину годі й говорити: і шила, і страви смачні готувала. Жили між собою дружно на заздрість знайомим і друзям. Скільки радощі було в сім’ї, коли народилися дівчатка-близнючки! На Алю звалилося чимало нових турбот, але вона з радістю справлялася з усіма домашніми справами.
Борис був відмінним водієм. Неодноразово завойовував призи, грамоти, перехідні кубки в змаганнях, які в той час проводилися в Україні на кращого водія. Часті відрядження, змагання розбестили чоловіка. Він почав зраджувати дружину, хоча вдома був зазвичай дуже уважним до Алі, тож вона і не здогадувалася про його зради.
Невдовзі в нього з’явилася постійна коханка в рідному місті. І хоча наше місто не велике, але дружині про це було невідомо. За дивним збігом Надія, коханка, зaвaгiтніла майже одночасно з дружиною. Борис розривався між двома жінками, і йому здавалося, що він кохає їх обох.
В ті далекі роки відрядження були довготривалі, інколи – по кілька місяців. Водії їздили на “прорив” в інші області в розпал вивозу цукрових буряків на переробний завод.
Це нині мобільний зв’язок, а тоді з далеких глухих сіл і зателефонувати було неможливо. Коли Борис повернувся з такого відрядження, зразу найперше до коханки. Його знали всі сусіди. Від них він і дізнався, що Надія перебуває в пoлoговому будинку, народила доньку.
Полoгoвий будинок був одноповерховий. Борис підійшов до вікна потрібної палати і постукав. І тут трапилося непередбачуване: дві порoділлі водночас вигукнули: “Борис приїхав!”
Вони подивилися одна на одну і нічого відразу не втямили. Думаю, що ви, шановні читачі, зрозуміли, що кохані жінки Бориса, народивши одночасно – сина і доньку, перебували в одній палаті.
З лікарні Аля повернулася до батьківської оселі. Надію з лікарні забрали подруги. На колінах вимолював пробачення Борис в дружини, і вона врешті повернулася до нього, бо кохала. Не був Борис закінченим негідником, пішов провідати й донечку. І знову почалися зустрічі з Надією. Через два місяці вона знову завaгітніла. Тепер він злякався і, давши їй гроші, попрохав перервати вaгітність.
Через два тижні Борис отримав запрошення до судді в якості відповідача. Те, що сказала суддя, приголoмшило його. Надія подала заяву на… аліменти. Такого ще в місті не було. На засідання суду чоловік прийшов підготовлений “до зубів”: з ним прийшло четверо самих вірних друзів. Всі вони свідчили, що мали з нею iнтuм, коли вона вперше завaгітніла. Мовчки вислухала суддя “правдиві свідчення” друзів і пішла в радчу кімнату.
Рішення суду приголомшило всіх: “Оскільки всі п’ятеро чоловіків претендують на батьківство, оголосити всіх п’ятьох батьками і з кожного вираховувати аліменти в розмірі 25% від заробітної плати до досягнення повноліття дитини”.
Що тут зчинилося! Чоловіки, збиваючись, почали пояснювати, що саме такі свідчення їх попросив зробити Борис, а насправді вони і ногою не ступали до квартири Надії. Звичайно, суддя спровокувала ці зізнання від чоловіків, щоб призначити аліменти лише Борисові. Ця новина прокотилася містом із такою швидкістю, що вже через годину про це знала дружина.
Цього разу після з’ясування стосунків Борис зробив спробу добровільно піти з життя. Дружина врятувала його, покликавши на допомогу сусідку-лікарку, і поставила умову: негайно виїхати з міста. Але це не врятувало Бориса: до повноліття дівчинки він перераховував аліменти на її утримання.
З товаришами він не підтримував ніяких зв’язків. Борис загuнув в повному розквіті сил в aвтокaтаcтрoфі, в якій був винен саме він. На пoхopоні всі дивувалися: “Такий хороший водій, і раптом така тpaгeдія…” А чи раптом?
Шукайте деталі в групі Facebook