Щоразу у кінці року мимоволі задумуєшся, що цікавого відбулося, що запам’яталося, чи буде це мати довготривалі наслідки для нашої країни. Leopolis.news звернувся до експертів із проханням назвати найважливіші, на їхню думку події, які відбулися в світі та в Україні протягом 2017 року, а також спрогнозувати найважливіші події майбутнього 2018 року.
Найважливіші події 2017 року.
Юрій Кміть, блогер, керівник ІА «Західний Інформаційний Фронт»:
Найважливішою подією минулого року в Україні вважаю довгоочікуване введення безвізового режиму в’їзду до Євросоюзу. Наступний за цим ажіотаж навколо біометричних паспортів та реакція російських ЗМІ ще раз підкреслили, що ми на правильному шляху до глибшої європейської інтеграції та повного розриву із азійською Росією.
Другою за важливістю подією року, яка вплинула на міжнародне становище України, вважаю витіснення бойовиків Ісламської Держави, внаслідок дій коаліції Росія-Іран-Асад-Хезболла, внаслідок чого Сирія втратила суверенітет і поділена на зони впливу Туреччини, США, Ірану. Активна фаза війни закінчилася, Асад із союзниками переміг опозицію і ІД. Але це не вирішило жодної проблеми всередині Сирії, збільшило вплив шиїтського Ірану в регіоні, привело до появи образи за поразку в політичних колах США. Тому подальші кроки Дональда Трампа щодо визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю – це лише крок до майбутньої війни всіх проти всіх на Близькому Сході. Події в Сирії мають безпосередній вплив на Україну через призму геополітичних змагань США та Росії за звання світового лідера. Програвши в Сирії, США і НАТО не може програти в Україні, тому нам сирійська ситуація на руку.
Третьою подією року я назвав би грандіозний за майбутніми наслідками конфлікт частини депутатського корпусу на чолі із генеральним прокурором Юрієм Луценком та керівництвом НАБУ. Різке небажання перших «перестати рубити бабло» у режимі часів Януковича напоролося на бажання НАБУ показати результати своєї діяльності. Цей конфлікт показав позиції Порошенка, БПП та Народного фронту перед суспільством в некорисному для них руслі. І якщо чинна влада думає, що народ «безболісно проковтнув пілюлю, бо не підтримав «навіженого грузина», то нехай себе не обманює. Українці мудрі і міняти «російських злодіїв у законі» на грузинських «гастролерів» не мають намірів. Але після свят всі питання по «кришуванню корупції», по «псевдореформам», по іншим нехорошим тенденціям правління триумвірату Порошенко-Гройсман-Аваков будуть суспільством поставлені. Очікую на відставку генерального прокурора Юрія Луценка через непрофесійність та заангажованість у роботі протягом 2018 року.
Ілля Пащенко, співзасновник Консалтингової групи «ЦЕЗАР»:
Як і прогнозувалось рік тому, найголовнішим світовим протиріччям у 2017 р. була боротьба між неоглобалістами та національно орієнтованими елітами провідних країн. З 4-х імперських проектів, що нині реалізуються у світі, два перейшли до відкритого спротиву неоглобалістам (китайський та російський), один обережно дрейфує до нього (європейський), ще один балансує на межі управлінсько-політичного колапсу (американський, той самий, всередині котрого сформувався цей конфлікт).
Серед найважливіших світових подій в контексті цієї боротьби, що суттєво впливатимуть на стан справ у найближчі роки:
– програш західної та перемога над ІДІЛ східної коаліції (Росія-Туреччина-Іран-Ірак-Сирія), що вже призводять до значного переформатування розкладу сил на Близькому Сході;
– невдала спроба каталонського «сепаратизму» (що готувався за підтримки глобалістських структур, зокрема соросівських), що показує: технологія майданів та кольорових революцій втрачає ефективність, уряди навчились успішно протидіяти.
– 19-й з’їзд Компартії Китаю, на якому Цзінпінь отримав переконливу кадрову перемогу і більш не має перешкод для впровадження свого бачення китайської стратегії в світі на наступне десятиріччя.
Таке враження, що в минулому році основні конфліктуючі сторони зійшлися для близького бою, але замість нього вчепилися один до одного мертвою хваткою та не можуть ані відпуститися, ані розійтись, ані завдати міцних ударів. Подібна ситуація в боксі має назву «клінч» – ось саме у цьому клінчі світ зійшовся та перебуває досі.
Приклади подібних клінчово-патових ситуацій:
– запропонована «відступна» ціна виходу Британії з ЄС (Мей не може погодитися, Юнкер не може знизити ціни – виборці не зрозуміють);
– ракетні випробування Північної Кореї та американські погрози в її бік (блеф флотського походу);
– дії західної коаліції в Сирії чи то за, чи то проти ІДІЛ та курдів;
– половинчасті заходи ЄС щодо безпеки, економічної кризи та міграційної проблеми.
Іван Матковський, науковець, доктор філософії
Однією з найважливіших подій 2017 року, які вплинули на ситуацію в Україні, було обрання 45-го президента США Дональда Трампа, інавгурація якого відбулась 20 січня 2017 року. Не є таємницею, що адміністрація попереднього президента США, особливо кандидат у президентських виборах Хіларі Клінтон, мала своїх фаворитів з числа політичного класу в Україні. Зміна політичної ситуації в США похитнула не тільки їх позицію на політичній арені країни, але і спричинилась до посилення діяльності Національного антикорупційного бюро.
Оновлена стратегія національної безпеки США за підписом Трампа, яка була нещодавно представлена у Вашингтоні, є також істотним аргументом на користь тези про ключове значення зміни політичних настроїв у США. Згідно з стратегії, Росія визнана, як країна-агресор. Попри спроби накинути думку про співпрацю між Росією і Трампом, слід пригадати, що посилення позицій Росії на міжнародній арені відбулось під час двох каденцій президента Барака Обами, а акти відкритої агресії, застосованої Москвою проти суверенної держави (йдеться про вторгнення у Грузію) відбулися напередодні президентських виборів у США, коли стало зрозуміло, хто виграє тут виборчі перегони.
Як компенсація, правлячий політичний клас в Україні отримав політичні бонуси у вигляді запровадження безвізового режиму з країнами ЄС. На мою думку, це друга важлива подія, яка спричинилась до зменшення у суспільстві протестних настроїв та загального незадоволення. З іншого боку, «безвіз» спричинився до стимулювання еміграції з України, що матиме неминучі економічні та демографічні наслідки у близькому майбутньому.
Третьою важливою подією у світі, стало зміцнення позицій Росії щодо співпраці з країнами членами ОПЕК, та її посилення в середині самої організації країн-експортерів нафти. Наслідком цього є повільний ріст ціни у світі на «чорне золото» та відтермінування економічного колапсу російської економіки, великою мірою залежної від експорту енергоносіїв.
Прогнози на 2018 рік
Юрій Кміть, блогер, керівник ІА «Західний Інформаційний Фронт»:
Чого очікувати у 2018 році? Хотілося б сказати –- миру, щоб не гинули наші солдати на війні, яку в нас боягузливо звуть АТО. Але, на жаль, повного миру ще не буде.
Натомість у Росії будуть чергові вибори Путіна, які він виграє із результатом в 70%. Опозиція та Захід буде говорити про фальсифікації та неконкурентність, але все дарма. І для України нічого тут не зміниться. З лютого по березень згідно з санкційним законом у США будуть формуватися списки «друзів Путіна» для арешту фінансів та особистих санкцій.
Перебуваючи під постійною загрозою імпічменту американський президент буде «тихо саботувати» цей закон, намагаючись максимально Путіну догодити. Путін у 2018 році захоче використати контроль на Донбасі для своєї вигоди, це знову буде: ні війни, ні миру, він просто так Донбас не залишить, а спробує на своїх умовах «впихнути» його назад в Україну, взамін вимагаючи визнання анексії Криму. І так буде, поки не «трісне» російська економіка від перевантаження, а за нею і вся «путінська імперія», але це, на жаль, не у 2018 році.
Перспективними для нашої держави у 2018 році, в геополітичному сенсі, можуть стати події на Близькому Сході. Агресивність і хода антиамериканського Ірану на території Сирії та Лівану може спровокувати серйозне протистояння між цією шиїтською коаліцією та союзом США, Ізраїля із сунітською Саудівською Аравією. Росії прийдеться вибирати, адже в Сирії їх війська та бази. І сирійські антиасадівські партизани, які не простять росіянам бомбардувань мирного населення. І чим більше Росія зав’язне у цій новій війні, тим краще для нас.
Надіюся, що у 2018 році повністю вщухне «штучний історичний конфлікт» між Україною та Польщею. У нас спільний жорстокий ворог і будь-який конфлікт між нами йому на користь. У Польщі багато мудрих політичних мужів, які розуміють, що краще мати українські танки в союзниках, ніж навпаки. Вибіркова історична пам’ять ще нікого до згоди не привела. Тому я впевнений, що ми цю сторінку перегорнемо.
Ілля Пащенко, співзасновник Консалтингової групи «ЦЕЗАР»:
Короткий прогноз на 2018 рік – «клінч» триватиме, великої війни не буде, але певні локальні конфлікти будуть відновлюватися та розгортатися. Наприклад, крім спроби загострити протистояння по лінії «Ізраїль-Іран» США з високою імовірністю дуже скоро підвищать градус економічної війни з Китаєм.
Міжнародне становище України в минаючому році знову погіршилось. Триває м’який варіант ізоляції (Україна не є членом будь-яких міжнародних союзів та об’єднань, які б мали офіційні зобов’язання з її військової або економічної підтримки, і не має шансів до них вступити в прогнозованому майбутньому).
Фінансування та кредитування скорочується одночасно із зростанням критики діючого режиму. Європа майже дистанціювалась від «нормандського формату» щодо врегулювання війни на Донбасі. Економічна асоціація з ЄС гальмує експортно-орієнтовані галузі, а довгоочікуваний «безвіз» постав важелем впливу та контролю з боку євробюрократів, а також чинником значного зростання трудової еміграції. На міжнародних заходах все частіше лунає відкрита критика української влади (як було на самміті Східного Партнерства). Сумним «досягненням» 2017 року є й відверто погіршені відносини України майже з усіма сусідами. Вони триватимуть і в наступному році, зокрема на польському та угорському напрямках. Чи не єдиним винятком є Словаччина (але й тут, після виступу голови словацького парламенту Андрія Данка в Держдумі Росії в листопаді 2017 р. є ризик зміни риторики та ситуації).
У внутрішньому становищі спостерігається такий же «клінч». Щодо Донбасу – влада не може відмовитися від Мінську (не зрозуміє світ), але й не може їх виконати (не зрозуміє та повстане націоналістично орієнтована опозиція), неможливо й змінити їх зміст або послідовність. Щодо контролю над політичним простором – запекла боротьба основних центрів сил (в першу чергу – навколопрезидентської групи та групи Коломойського-Авакова-Турчинова-Яценюка) демонструє, що переваги немає ні в кого, а спроби змінити баланс (наприклад, поставити під власний контроль та вплив антикорупційні структури) знаходять миттєву протидію. Теж «клінч». Прикладом ще одного «клінча» є так званий «міхомайдан» – скинути владу Порошенка він не здатний (а може, й не призначений), але повторити тюремний досвід Тимошенко або Луценка для Саакашвілі теж майже неймовірно (хоча закон цей пан порушував неодноразово).
Динаміку економічної ситуації та рівня життя можна не описувати, бо їх всі відчувають та спостерігають на власні очі. В Європі все частіше лунають голоси експертів та політиків про те, що Україні для поліпшення економічного стану слід відновити конструктивні взаємовідносини з Росією. Нещодавно, в грудні, до цих голосів приєднався навіть головний представник клану Ротшильдів в Україні та СНД Джованні Сальветті (керівник банківського дому Rotschild & C.), нагадаємо також, що саме цей клан через інвестиційний фонд Franklin Templton володіє більшістю суверенного боргу України.
Короткий прогноз на рік наступний: простір можливостей скорочуватиметься, «клінч» триватиме, але будемо свідками неодноразових спроб розірвати цей клінч різкими рішеннями та діями. Серед можливого набору варіантів – продовження серії міні-майданів, загострення та відновлення активної фази війни на Донбасі, відновлення відволікаючого «російського питання» у мовному та візовому аспектах, гучні кримінальні справи в рамках боротьби центрів сили та зачищення й переформатування політичного поля перед президентськими виборами 2019 року.
Саме останній фактор додасть «вогнику» політичному та інформаційному просторам в наступному році десь з березня. Косметичний ремонт старих політичних партій та лідерів, кастинг та запуск нових політичних проектів та фігур, безперервний пошук вдалих сценаріїв та переможних конфігурацій (котрий вже набуває екзотичних форм та супроводжується фантастичною соціологією – наприклад, як Вакарчук перемагає Тимошенко та виходить з Порошенком до другого туру) – все це не дасть читачам, глядачам, виборцям часу ані занудитися, ані замислитися. Ми ще побачимо цікаві прізвища та обличчя й неочікувані тимчасові союзи, суперечливі обіцянки та плани дій. Як жартують експерти, наразі головною умовою для участі в президентській гонці є заява про відсутність президентських амбіцій (про що вже наголосили Саакашвілі та Вакарчук, Аваков та Гройсман).
Іван Матковський, науковець, доктор філософії
Що чекати у новому 2018 році? Це надзвичайно складне питання, оскільки ситуація у світі настільки динамічно розвивається, а, відтак, це може мати непередбачуваний вплив на ситуацію в Україні, що робити прогнози на рік не є цілком професійно. Безперечним є одне: у наступному році відбудеться дальше знецінення української валюти і, як наслідок, збільшення кількості населення за порогом бідності та посилення еміграції у близьке зарубіжжя.
Передбачаються зміни в українсько-польських відносинах, які після зміни прем’єра, стануть більш прагматичними. Однак ще рано стверджувати, що це сприятиме розвитку стосунків, чи їх звуженню.
Посилення участі США у процесах на Близькому Сході, а рішення про визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю свідчить, що такі плани є, відсунуть українське питання для адміністрації Дональда Трампа на ще дальшу позицію, ніж сьогодні. Це дасть додаткові можливості для корупціонерів повністю дискредитувати і згорнути НАБУ, яка функціонує під «охоронною парасолем» Вашингтону.
Загострення внутрішньополітичної кризи внаслідок президентської виборчої кампанії, старт якої ми спостерігали осені цього року — це черговий виклик для українського суспільства. В цьому контексті, можливо, буде введена на Донбасі миротворча міжнародна місія з врегулювання ситуації. З однієї сторони, це рішення буде наслідком глобальних політичних процесів, з іншого боку — буде використовуватись чинним президентом України і де-факто кандидатом у президенти Петром Порошенком, як черговий «успіх».
Шукайте деталі в групі Facebook