Головування Росії в Раді безпеки ООН почалось, як і очікувалось – з чергової ганьби. Росія заблокувала резолюцію по Сирії, яка передбачала негайне припинення вогню та зону заборони польотів. З її “легкої” руки вбивства мирних жителів Алеппо триватимуть.
Як і очікувалось, під час засідання, якого вперше було проведено за головування Росії, Рада безпеки ООН не змогла ухвалити жодну з двох резолюцій по Сирії. Перша, запропонована Росією ж, була забалотована більшістю голосів, друга ж, яку склали Франція та Іспанія, отримала абсолютну підтримку (11 з 15 членів Радбезу, у тому числі 3 з 5 постійних, проголосували “за”), після чого Росія скористалась своїм правом “вето”. Окрім неї, проти резолюції про негайне припинення вогню в Сирії, проголосувала Венесуела…
Посол Росії в ООН Віталій Чуркін, який віднині та у найближчі шість місяців буде вести засідання Радбезу, скоріш за все, міг припустити, що саме чекає на нього самого, на очолювану ним Раду безпеки ООН, на весь світ та на людей у Сирії, коли цей найбільш впливовий (принаймні, теоретично) у світі орган зібрався минулої суботи в Нью-Йорку на дві вельми цікавих години. “Ми переживаємо найдивніший спектакль в історії Об‘єднаних Націй” – заявив він. Свою глибокодумну ремарку він, всупереч регламенту, зробив російською мовой, та й вести засідання буде, скоріш за все, теж нею – не через фрондерство, а виключно через брак шкільних знань англійської.
Втім, якою б мовою не прозвучала ця глибока думка, у даному випадку, як не дивно, а треба зізнатись, що Чуркін правий. На порядку денному Радбезу стояло прийняття однієї з двох резолюцій, в яких йшлося не про слова, не про дипломатичні маневри, а про людські життя – про негайне припинення вогню в Алеппо. Перший проект, який передбачав запровадження зони заборони польотів та беззастережне перемир‘я під наглядом інспекторів ООН, розробили разом делегації Франції та Іспанії. Другого, який містив у собі повну здачу позицій повстанцями та право для урядових військ Асада робити як з ними, так і з містом все, що їм заманеться, надала Росія.
Представник США в ООН Девід Прессман, який змінив на цій посаді невгамовну Саманту Пауер, підхопив та розвинув думку Чуркіна.
“Є якась перверзія у тому, що саме голова Ради безпеки ООН потурбувався про те, аби масові вбивства в Сирії продовжувалися, – заявив він. Чуркін знайшов цю заяву такою цінною, що просто на місці записав її у свого записника – а пізніше підкреслив, що “подібні очікувані образи його не чіпають”.
Втім, ця, цілком заслужена образа, виявилась не єдиною, яка “не зачепила” Чуркіна того вечора: посол Великої Британії в ООН Райкрофт демонстративно відмовив представникові Росії в будь-якій повазі. Зазвичай, будь-яку свою промову в залі зібрань Радбезу він починає з подяки головуючому.
“Сьогодні я не можу цього зробити, – підкреслив він від самого початку свого виступу, – позаяк в Алеппо люди вмирають саме цієї хвилини, а живі не знають, чи переживуть вони наступний день”. “А що робимо ми? – спитав він у Чуркіна, – Ми сидимо тут і просто спостерігаємо за всім оцим. І робимо це саме через вас”.
Власне, своє “вето” на резолюцію про припинення вбивств в Сирії Росія “проанонсувала” заздалегіть, до того ж – декілька разів. Та й правда – що це ще за витівки? Яка ще зона заборони польотів в Алеппо? Це що ж таке виходить – щоб якась там паршива Рада безпеки якоїсь там паршивої ООН диктував Великій Матінці-Росії, де можна й де не можна літати “невідомим” бомбардувальникам, які вщент розносять житлові квартали та лікарні? Ви що, панове добродії, глузуєте? Та хто ви такі, аби вказувати нам, кого бомбити, а кого – ні? Саме у такому дусі й висловився пан Чуркін:
“Ніколи не було нічого подібного”.
Тож і результат голосування по французько-іспанській резолюції був передбачуваним: одинадцять – “за”, двоє (у тому числі – вічно мовчазний Китай, який осторонь спостерігає за всім отим) – утрималися, двоє – проти. Вирішальним “вето” Росії резолюцію було відхилено. Ніякого припинення вогню, ніякої заборони бомбардування. Сирійці в Алеппо можуть продовжувати гинути й далі.
“Це “вето” є нічим іншим, як цинічним зловживанням владою постійного члена Ради безпеки ООН. Дякувати вам нема за що” – підсумував представник Великої Британії Мет’ю Райкрофт. З дипломатами вельми рідко трапляється так, що в їх голосі та виразі обличчя струмить неприховане презирство, проте саме його можна було чути в словах британця:
“Безсоромне бомбардування цивільних осіб. Це просто викликає нудоту. Варварство. Припиняйте вже, нарешті!”
Що ж до англомовчазного пана Чуркіна, то він у відповідь порадив британцям “припинити їхню колоніальну політику” та триматися подалі від Сирії – таким чином, мовляв, можна чогось досягнути. Ну, як то кажуть, “від свині солов‘їних пісень годі й чекати”… Натомість члени Радбезу дочекались проекта російської резолюції: припинення вогню “на користь Асада”, ніяких безполітних зон. Дев‘ять голосів “проти”, два (знову ж таки Китай) утримались, четверо – “за”. Посол Британії: “Пан головуючий, ваше поодиноке “вето” та чотири голоси на вашу підтримку. Подвійне приниження”. Посол США: “Ми хотіли сьогодні зупинити бомбардування Алеппо і у нас нічого не вийшло. Це смертельна ганьба, що ми не в змозі цього зробити”.
Що ж, висновок буде таким само банальним, як і очікуваним: Росії до ганьби не звикати. Її головування в Радбезі почалось із ганьби, продовжиться ганьбою і ганебно закінчиться. Але Чуркіну та його кремлівському панові до того байдуже: це все Божа роса. Інше питання – цікаво, скільки часу ще будуть витримувати ту ганьбу всі інші члени ООН?
Шукайте деталі в групі Facebook