Люба, м. Івано-Франківськ. “Зараз мені 24 роки. Три роки тому я поховала свою найдорожчу, наймилішу в світі людину — Маму! Але не можу собі пробачити, як я іноді до неї ставилась. У мене було дуже-дуже важке дитинство. Тато з мамою жив погано, і мама почала випивати. Коли я йшла впертий клас, добрі люди дали мені наплічник, зошити і все потрібне для школи.
Бували дні, коли вдома не було що їсти. Добрі люди приносили нам муку, цукор, інші продукти. Я вдячна їм і сьогодні. У сім’ї я була наймолодшою і найменш любленою дитиною. Мене батьки не хотіли. У школі я вчилась на відмінно, а вдома мене чекали сірі будні. Інколи мама починала пити. Ці запої тягнулися по 5-7 днів. Тоді всі хатні обов’язки лягали на мене: корова, городи, прибирання. Сестри пороз’їжджались: одна вийшла заміж, а другу тато забрав у Pосію. Ми з мамою залишились самі удвох. Інколи мама мені допомагала і не пила. Тоді ми жили дружно.
Я її дуже любила. Однак наставали дні, коли мама знову починала пити і десь пропадати цілими днями. Коли п’янa приходила додому, кричала на мене. Одного разу мені так все наболіло, що я хотіла від неї відмовитись і навіть казала: “Аби ти швидше вмepла, щоб мене не соромила”. А тепер мені дуже боляче і прикро за таке. Як би можна було повернути час назад, я б у неї просила пробачення.
Коли мені лікарі сказали, що моїй мамі залишилось небагато, я не могла в це повірити. Чому так швидко забирає Бог маму до себе? Я ж хотіла, щоб вона мене благословила, бавила моїх дітей, своїх внуків. Вона ж така молода. Я приїхала до мами в лікарню, погодувала її, поклала в ліжко. Лікарі сказали, щоб я сьогодні не ночувала. Вони зробили мамі укол, і вона буде спати. Тож я поїхала додому. Але за годину мені зателефонували з лікарні і сказали, що моя мамочка в кoмі, у peaнімації. Не пустили мене до неї.
Вранці зателефонувала сестра і сказала, що нашої мами вже немає. Лікарі потім казали, що мама вночі пішла в тyaлет і впала. У мене вже своя сім’я. І я готуюсь стати мамою. Я хочу, щоб мама мені наснилася, але вона сниться дуже рідко. Шануйте і любіть своїх матерів, поки вони у вас є. Бо настане час, коли так буде потрібна мамина порада, мамина ласка, а мами не буде. Мамочко, я тебе найбільше любила і люблю. Пробач мені, мамо!”
Шукайте деталі в групі Facebook