Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України cтавка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених ст. 167 Кодексу) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Разом з тим відповідно до п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу оподаткування доходів військовим збором продовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних cил України.
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Водночас відповідно до п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, що у 2017 році складає 800 гривень (1600 х 50 відсотків).
Згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн., що у 2017 році становить – 2240 грн. (прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1600 грн. х 1,4 та заокруглюємо до найближчих 10 гривень).
Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відс. суми пільги, яка визначена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, у розрахунку на кожну таку дитину (п.п. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Кодексу), тобто у 2017 році – 800 гривень.
При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбаченому п.п. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу, та відповідної кількості дітей.
Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Кодексу).
Оскільки скористатися підвищеним кратно кількості дітей доходом при реалізації права на податкову соціальну пільгу може тільки один з батьків – платників податку, то у заяві потрібно зазначити, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні податкової соціальної пільги за місцем роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.
Нормами Кодексу не передбачено щорічне подання заяви про застосування пільги. При цьому, якщо у платника податків виникає право на застосування податкової соціальної пільги з інших підстав, ніж ті, які були зазначені у попередній заяві, то такий платник повинен надати нову заяву з відповідними підтверджуючими документами.
Шукайте деталі в групі Facebook