Молоді люди сьогодні все частіше покидають великі міста й залюбки відмовляються навіть від благ цивілізації — мобілок, комп’ютерів і телевізорів.
А все заради того, щоб мати власне житло, куплене за безцінь. “Я довго шукав місце, де б оселитись, — розповідає 35-річний Леонід Кантер, режисер та мандрівник, засновник хутора Обирок. — Коли натрапив на Чернігівщині на занедбане поселення, то зрозумів, що знайшов саме ту місцину, яку шукав.
Тут було все — річка Сейм, ліс, мальовничі краєвиди. До речі, Обирок доволі часто називають островом. Адже коли річка розливається, то дістатися сюди можна лише вплав”. Коли Леонід із вагітною дружиною Діаною оселився тут, це була лише четверта заселена хата на хуторі.
2007 року вони придбали її лише за тисячу доларів. Зараз помешкання дешевше як за чотири тисячі “зелених” тут не знайдеш. Сьогодні Обирок нараховує вже 33 хати. Також на хуторі за ці дев’ять років побудували готель для туристів, відродили клуб, звели кінотеатр, навіть школу власну відкрили! “Починати було насправді важко, — розповідає Леонід. — Хати були напівзруйновані, все, що можна було вкрасти, давно вкрали.
Ми відбудовували село майже “з нуля”, навіть електрику довелося проводити”. На хуторі щороку відбуваються фестивалі. Найвідоміший з них — фестиваль Хліба. Усі охочі мають змогу долучитися до виготовлення хліба за старовинними технологіями та рецептами, від засівання пшениці до перемелювання стиглого злаку на борошно та випікання власного буханця.
А Анастасія Мельниченко відроджує хутір Хрулі на Полтавщині. “У пошуках допомагав мій приятель Павло, разом із яким побували не на одному такому хуторі. Уявіть собі: наше село з усіх сторін огорнуте річкою Сула, дорога — далеко, і навколо — густий ліс…”, — не натішиться Настя. Анастасія взялася шукати господарів двох закинутих хатинок, що стояли поруч на горбочку.
Один будинок тоді коштував шість тисяч гривень, тож Настя та Петро, підрахувавши свої заощадження, вирішили придбати одразу три хати — по одній кожному, а третю — для друзів, які будуть приїздити в гості. Нині на хуторі можна придбати житло й за 2 — 4 тисячі гривень. Найдорожчий будинок тут коштує 25 тисяч гривень.
Порівнявши з вартістю житла в містах України, розумієш, чому молоді люди перебираються в села. Це не 400 — 700 тисяч гривень, які треба заплатити за оселю. Попри те, що людей, які переїздять в село, лякають безробіттям, досвід цих українців показує: можна заробляти, живучи на хуторі, розвиваючи агротуризм.
До слова, окрім далекоглядних планів щодо розвитку селища, першопрохідці Хрулів започаткували тут власне невеличке фермерське господарство — вирощують кіз. Ця рогата тваринка навіть стала неофіційним гербом їхнього майбутнього, як вони сподіваються, великого еко-поселення. “У Хрулях стільки всього цікавого. От коли ви в місті бачили лелеку або журавля? А тут вони на кожному кроці собі гнізда в’ють!” , — романтично каже Анастасія.
джерело http://intermarium.com.ua/
Шукайте деталі в групі Facebook