До мене на чашку чаю прийшов приятель, ми сіли на кухні і розмовляли про життя. Під час розмови я встав і сказав: «Зараз, я помию посуд і повернуся».
Мій приятель подивився на мене так, немов я повідомив, що відлучаюся для будівництва космічної ракети. У повному сум’ятті і із захопленням в голосі він вимовив: «Я радий, що ти допомагаєш своїй дружині. Я своїй не допомагаю, тому що я їй пару разів допоміг, а вона мене навіть не похвалила. Минулого тижня я помив підлогу, і ні єдиного слова подяки».
Я повернувся на своє місце, сів поряд з ним і пояснив, що я не «допомагаю» своїй дружині. Моїй дружині помічник не потрібен, їй потрібен чоловік. Я її чоловік, і у нас різні функції в подружжі, але виконання домашніх справ – це не «допомога».
Я не допомагаю своїй дружині прибирати в будинку, тому що я теж в цьому будинку живу, і мені теж потрібно в ньому прибирати.
Я не допомагаю своїй дружині готувати, тому що я хочу їсти, і мені теж потрібно готувати.
Я не допомагаю своїй дружині мити посуд після вечері, тому що я теж користувався цим посудом.
Я не допомагаю своїй дружині з її дітьми, тому що це і мої діти, а мій обов’язок – бути їм батьком.
Я не допомагаю дружині прати, розвішувати і складати одяг, тому що це і мій одяг, і одяг моїх дітей.
Я не помічник в цьому домі, я частина цього дому. А що стосується похвали, я запитав свого співбесідника, коли востаннє після того, як його дружина зробила прибирання в будинку, попрала одяг, змінила постільну білизну, вклала спати дітей, приготувала їжу, що-небудь організувала, він подякував їй?
Але подякував не аби як, а з відчуттям: «Я в захваті, дорога! Ти чудова!»
Тобі це не здається абсурдним? Хіба не дивно, коли ти, раз в житті помив підлогу і чекаєш якогось особливого трофея за свої заслуги? Чому? Ти не замислювався про це, друже?
Можливо, ти дуже захопився цією «культурою мачо», що вважає, що всі домашні справи – це її робота.
Можливо, тебе колись навчили, що все це робиться само собою, що тобі навіть напружуватися не треба? Ну, тоді хвали її так само, як ти хотів, щоб хвалили тебе, такими ж словами і з таким же відчуттям.
Допомагай їй, будь справжнім чоловіком, а не гостем, який в цей будинок приходить їсти, спати, приймати душ і задовольняти свої потреби. Будь як вдома! У себе удома.
Справжні зміни в суспільстві починаються з наших сімей. Учіть своїх дітей справжньому товариству в сім’ї!
Шукайте деталі в групі Facebook