Днями Верховна Рада остаточно схвалила законопроект, що передбачає внесення змін до закону “Про військовий обов’язок і військову службу”. Новації, які він запроваджує, стосуються призову на військову службу, пише газета “Експрес“.
Зокрема, парламентарі звільнили поліцію від розшуку тих, хто ухиляється від армії. Крім того, тепер не зобов’язані повідомляти призовників про виклик їх до комісаріатів, як і подавати відповідні відомості комісаріатам та виконкомам, і житлово-експлуатаційні організації.
Натомість закон зобов’язує органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій, в тому числі навчальних закладів, на вимогу комісаріатів, сповіщати призовників і військовозобов’язаних про виклик у військкомати. Йдеться про забезпечення своєчасного прибуття за цим викликом та необхідність у семиденний строк повідомляти комісаріати про прийняття на роботу (чи навчання) та звільнення таких осіб.
Але ж і раніше щось схоже було? “Різниця в тому, що в попередній редакції закону було прописано, що органи місцевого самоврядування та керівники підприємств зобов’язані повідомляти про призов лише в тих адміністративно-територіальних одиницях, де немає військових комісаріатів, тобто йшлося лише про окремі випадки, — пояснює “Експресові” військовий експерт Юрій Бутусов. — А тепер це уточнення прибрали. Отож всю відповідальність за призов перенесли на керівників підприємств та місцеву владу. Однак залишається питання: “А які в них є механізми для того, щоб забезпечити виконання закону?”
Відомо, що в організації призову головною проблемою є те, що доволі часто люди не проживають за тією адресою, за якою зареєстровані. Відповідно, незрозуміло, де шукати особу, щоб вручити їй повістку. Нема ясності й стосовно того, яким чином це має робити місцева влада. Проблему могло б вирішити встановлення єдиної системи обліку призовників, яка б була інтегрована в інші державні бази даних. Вона дозволяла б швидко встановити, де перебуває людина і яким каналом зв’язку найкраще вручити їй повідомлення про призов. Треба вирішувати цю проблему”.
Причому, займатися цим питанням, на думку експерта, має профільна структура. “Я був прибічником створення у Генштабі або Міноборони цивільної мобілізаційної служби — окремого підрозділу, як це є в багатьох європейських країнах, — зазначає Юрій Бутусов. — А просте перекладання відповідальності з одних непрофільних органів на інші навряд чи принесе очікуваний результат. Тому вважаю новації, внесені парламентом, доволі слабкими”.
Шукайте деталі в групі Facebook