Для звільнення Криму і виходу на кордони 1991 року Україні треба посилити військове виробництво і добитися максимального виснаження РФ, вважає Агіль Рустамзаде.
Сили оборони України просуваються на Мелітопольському напрямку і прагнуть просунутися до Токмака і Мелітополя, щоб вийти до Азовського узбережжя і перерізати “суходільний коридор” окупантів до Криму. Такий маневр має стати колосальним як військовим, так і політичним ударом для Кремля. Російські війська атакують на Куп’янському та Лиманському напрямках. Окупанти будують плани щодо виходу до річки Оскіл, захоплення Куп’янська і просування ближче до Краматорської агломерації.
Контрнаступ армії України триватиме і взимку. Київ розраховує на отримання далекобійних ракет і авіації від Заходу для подальшого прориву фронту. Війська зосередяться на отриманні більш вигідних позицій з метою подальшого просування навесні.
В інтерв’ю Главреду азербайджанський військовий аналітик, провідний аналітик Центру STEM Агіль Рустамзаде проаналізував ризики тривалої війни в Україні і поділився своїм баченням ситуації, відзначив успіхи ЗСУ на полі бою, оцінив ймовірність виходу до Криму найближчими місяцями, пояснив, чому Росія не оголошує мобілізацію, назвав три сценарії завершення війни і зробив прогноз, згідно з яким навесні 2024 року на Україну чекають серйозні виклики.
У західних ЗМІ йдуть розмови про те, що війна в Україні може затягнутися. Журналісти CNN опублікували матеріал, у якому аналітики зробили припущення, згідно з яким вона може тривати до 2025 року. Наскільки виправданий прогноз і які реальні ризики затяжної війни?
Після взяття Лисичанська Російська Федерація побудувала свою військову стратегію на затяжній війні і війні на виснаження. Українському суспільству і військово-політичному керівництву України треба розуміти, що ви маєте справу із затяжною війною на виснаження. Тут головне – не кілометри або метри відвойованих позицій, а рівень нанесення військової та економічної шкоди противнику.
Давайте проаналізуємо, що відбувалося протягом останніх двох місяців. Яких військово-економічних втрат українська армія змогла завдати Російській Федерації? Думаю, відсотки на два. І якщо зробити акцент на поточній динаміці і тенденції, то я вам скажу, що 2025 рік – це ще не межа.
Як військово-політичне керівництво, так і всі українці повинні зрозуміти, що без повного внеску армії і держави, кожної людини, без належного посилення економічних і виробничих потужностей, перспектива затяжної війни буде ближчою, ніж реалізація переможного сценарію.
Прогнози Німеччини про ймовірність затягування війни на 9 років за такої ситуації є прийнятними?
Однозначно. Я згоден з цими прогнозами. Без кратного збільшення ваших оборонних можливостей доведеться говорити про такі часові рамки. З цим прогнозом не посперечаєшся. Вам не вистачає ресурсів. Захід надає їх мало, а ви не робите більше для того, щоб самостійно створювати ці ресурси.
Дивіться відео, в якому Агіль Рустамзаде зробив прогноз про терміни війни в Україні:
Як може змінитися ситуація для України, якщо на президентських виборах у США перемогу здобуде Дональд Трамп?
Це малоймовірний сценарій, але він можливий.
Ми бачимо, що військової допомоги Україні від Євросоюзу стало більше, ніж від США. Європейці стали більше допомагати, водночас протягом останніх шести місяців ми спостерігаємо провал постачань від Штатів. Навіть якщо до влади у США прийде Трамп, Євросоюз буде вкладати в Україну фінанси та інші ресурси, тому що країни ЄС – особливо сусіди Росії, центральна і північна Європа – розуміють, що Росія не зупиниться на Україні.
У разі перемоги Трампа матеріальної і військової допомоги Україні певною мірою стане менше. Але це не означає, що більше ніхто і нічого передавати вам не буде.
На мій погляд, перемога Трампа на виборах президента США – сценарій все-таки низької ймовірності. Трамп – це руйнівник. Він завдав стратегічним і національним інтересам Штатів такої шкоди, від якої Америка досі не може в себе прийти. Думаю, глибинна держава не допустить його перемоги, але реалізації цього сценарію виключати не можна.
Сили оборони України успішно наступають на Мелітопольському напрямку і рухаються до Токмака і Мелітополя, на Бердянському напрямку наступ дещо сповільнився. На вашу думку, чи здатні ЗСУ вийти до Азовського узбережжя і Криму до кінця цього року?
Я думаю, що українцям, в тому числі і військово-політичному керівництву, не варто розглядати військовий конфлікт з точки зору класичної війни, яка передбачає аналіз, наприклад, наступальних операцій. Краще дивитися на Ізраїль (розмова записувалася до нападу ХАМАСу на Ізраїль, – ред.) Історія сучасних воєн показує, що ситуація в Ізраїлі, на зорі незалежності країни, підходить для аналізу війни в Україні. Адже Ізраїлю теж довелося воювати з країнами, сукупний потенціал яких у військово-економічному і демографічному плані набагато перевищував його можливості. У ситуації, коли мова йде про наступ слабшої країни на сильнішу, логічніше буде міркувати про іншу стратегічну мету.
В умовах ешелонованої лінії оборони противника стратегічною метою України має стати його виснаження. Існує багато способів ведення війни, і це не обов’язково наступ. Силам оборони України в цілому потрібно зосередитися на нарощуванні своїх можливостей, спрямованих на виснаження Росії. Виснаження безпосередньо не пов’язане з наступальними діями.
Але ж для ведення війни на виснаження потрібно багато часу…
Час – це ваші наступальні дії проти сильнішого супротивника. Час і ресурси. Буде набагато продуктивніше, коли ви, наприклад, атакуєте Крим не 40, а 100 дронами, одноденним комбінованим ударом знищите не одну систему ППО на півострові, а одразу декілька, або ж проведите маневри, в результаті яких добові втрати противника досягають показника в 20-50 танків в день. От такі втрати вже неможливо буде відновити.
Іншими словами, вам треба знищувати засоби ведення війни. Чим більше ви будете це робити, тим ближче перемога. Витрачаючи ресурси 1:1 в протистоянні з більш сильною державою, ви самі затягуєте час.
Як ви оцінюєте дії сил оборони України на полі бою? Які можливості є у російських військ?
Хочу похвалити українську армію, яка протягом останніх двох місяців почала виснажувати противника. Завдяки дуже ефективній контрбатарейній боротьбі зведено нанівець головний козир росіян – артилерія. Вибиті її ракетні системи залпового вогню, це велике досягнення. Війська РФ вже не можуть вирішувати свої завдання за допомогою артилерійського вогню. Два місяці знадобилося військам України, щоб прийти до такого результату.
Але Росія має великі ресурси і за два місяці певною мірою вона здатна заповнити свої втрати. Так вже сталося з живою силою – кількість військовослужбовців у російській армії до початку українського наступу і зараз суттєво не відрізняється.
Ми спостерігаємо динаміку в діях українських військ і можливості для подальшого розвитку. Тенденції правильні, але не вистачає масштабу і посилення динаміки. Перевага російської армії в тому, що у неї великий мобілізаційний ресурс. До того ж у вашого супротивника більше засобів радіоелектронної боротьби, і це заважає вам застосовувати дрони. Втім, українська армія перевершує росіян в артилерії і розумінні ситуації, тому що у вас краще розвідка.
Проте, ситуація на війні – не постійна величина. Тенденція на вашій війні змінюється повільно, але зміни відбуваються протягом двох тижнів або місяця. Щоб бути в тонусі і зберігати здібності, вам треба постійно посилювати свої можливості. Водночас це не означає, що за місяць російська армія не буде сильнішою, ніж зараз. Ви не потягнете ведення симетричної війни, тому що противник – країна з більш високим військово-економічним і демографічним ресурсом. Вам сам Бог велів воювати асиметрично. Ви так і робите, але сухопутні війська, які є основним компонентом протистояння на полі бою, дуже довго до цього йдуть. Сухопутні війська могли б вдатися до асиметричних способів ведення війни раніше, швидше і в більш широких масштабах.
Наскільки я розумію, за таких прогнозів контрнаступ ЗСУ може затягнутися на 2024 рік. Навесні, як очікується, у армії України вже будуть ракети ATACMS і винищувачі F-16. Чи стануть ракети і літаки зброєю перелому на полі бою?
Дії Заходу вказують на те, що надання вам військово-технічної допомоги у тих обсягах, які різко збільшили б можливості української армії, не передбачається. Західна допомога буде надходити дозовано: наприклад, ракети ATACMS передадуть десятками, але не сотнями, а винищувачі F-16, разом з архітектурою, в контурі якої повинні застосовуватися ці літаки, дадуть не в кількості 50 одиниць.
Щоб перемогти, українцям потрібно повторити досвід Ізраїлю: все для фронту, все для перемоги. Кожен буде повинен щось зробити – як школяр, так і старий дідусь. На Бога надійся, а сам не схиб. Для наближення перемоги вам треба докорінно перелаштувати державу на військові рейки.
От нещодавно Бен Уоллес (колишній міністр оборони Великобританії, – ред.) написав статтю, в якій він пропонував Україні посилити мобілізацію. Проте класичний спосіб нарощування традиційної бойової техніки і кількості сухопутних підрозділів стане найнеефективнішим способом збільшити ваші бойові можливості. Україна – технологічно розвинена країна, яка здатна створювати ракети, дрони і багато іншого. Українці самостійно можуть багато чого зробити, але для цього потрібно збільшити масштаби виробництв.
Якою ви бачите боротьбу за Крим? В Україні часто говорять, що найбільш оптимальним сценарієм стане перетворення Криму на острів після просування ЗСУ до Азовського узбережжя і розтрощення Кримського мосту. Другий варіант розвитку подій, за якого російські війська залишаться на півострові і будуть його утримувати, розглядається менше.
Україна не перейшла на військові рейки, вас частково підвели і західні партнери, які не передали необхідні ресурси в достатніх обсягах. Такі фактори визначили підсумок цієї контрнаступальної операції, про подібний сценарій я попереджав ще в квітні.
Перспективи виходу української армії до Азовського моря або Криму зараз досить туманні. Російська армія встигла заповнити свої втрати. Так, вона не змогла знайти додаткові артилерійські засоби, але залучила живу силу і збільшила кількість оборонних рубежів.
Якщо зараз або до весняної наступальної операції ви не докладете більше зусиль, пов’язаних із фінансуванням сектора оборони і не збільшите необхідні виробництва, можливості не збільшаться. За таких обставин мені важко повірити, що до весни ви зможете вийти до Криму.
Втім, можливий і інший сценарій, який передбачає посилення вами і західними партнерами української армії до початку весняної операції. І мова йде не про лінійні методи, такі як мобілізація – воювати потрібно якістю, а не кількістю. От тоді ви зможете вийти до Криму.
У нинішніх умовах армії України навряд чи вдасться перерізати “суходільний коридор” до Криму або вийти до Азовського моря без величезних втрат. Максимальним результатом у такій ситуації стане вихід на відстань, яка дозволить тримати “суходільний коридор” під вогневим контролем. Вам не вистачає ресурсів – артилерії, боєприпасів і вогневих засобів ураження.
Але завжди є ймовірність, що вам передали дуже багато “ласощів” і завтра-післязавтра ви зможете чогось досягти. Наприклад, можуть передати величезну партію в 200-300 тисяч боєприпасів і нові самохідні артилерійські установки. І тоді на якій-небудь ділянці війська зможуть створити зону ефективного вогневого контролю і просунутися вперед.
Міністр оборони РФ Сергій Шойгу заявив, що Росія збирається воювати до 2025 року. На вашу думку, чи можуть окупанти наступного року перейти до наступальних операцій?
Війна – процес, у якого є своя динаміка і тенденції. Росія збільшила оборонні витрати і частково переходить на військові рейки. І якщо Україна не піде на потрібні кроки, до весни Російська Федерація буде сильнішою за Україну. А що утримає росіян від спокуси перейти до наступу?
Важливим маркером є ставлення до ситуації з боку США. Тільки ця країна здатна реально наростити військові можливості України. Якщо дивитися на ставлення Штатів я бачу, що якщо Україна не піде шляхом Ізраїлю, то зіткнеться з колосальними ризиками, оскільки Росія стрімко переходить на військові рейки.
Чи здатна Росія провести масову мобілізацію і призвати на війну декілька сотень тисяч людей?
Масштабна мобілізація Росії зараз не потрібна.Триває конфлікт середньої інтенсивності, в рамках якого Москва шляхом психологічного та емоційного змору намагається надірвати Україну і колективний Захід. У Росії теж не хочуть перенапружуватися, щоб не зламати країну зсередини і не розхитати свою економіку. Частково Москва вже це зробила, але там не хочуть, щоб процес посилився.
Осінній призов там вже оголосили, вони отримають додатково 100-140 тисяч осіб. Більшої кількість живої сили їм поки не потрібно – крім призову восени, вони щомісяця набирають по 60-70 тисяч осіб, цього достатньо. При цьому Росія намагається наростити свої військово-технічні можливості, особливо в артилерії.
Росії не потрібна мобілізація, тому що українській армії, через відсутність ресурсів, не вдалося вийти на масштаби, які дозволили б їй знищувати 30-50 тисяч російських солдатів на місяць.
Ситуація може змінитися тільки у тому випадку, якщо у вас на якій-небудь ділянці фронту різко з’явиться дуже багато ресурсів. Українські війська підуть в атаку і проведуть сучасну операцію, під час якої противнику буде завдано суттєвих втрат, а росіяни втратять, наприклад, 30-50 тисяч солдатів убитими і певну кількість пораненими. От тоді їм знадобиться мобілізація. Якщо події розгортатимуться так, як зараз, вашому противнику буде достатньо ресурсів і живої сили.
Як може позначитися на ситуації допомога Росії з боку Китаю, Ірану і КНДР?
Китай весь час намагаються демонізувати, але я не згоден з такими оцінками. Китай – це окрема історія, Пекін призупинив продаж Росії навіть цивільних дронів і комплектуючих до них. КНР – цивілізована країна, яка веде прогнозовану зовнішню політику, і будь-якої системної допомоги Росії з боку Пекіна я не бачу.
Іран не зможе надати Росії суттєву військову допомогу, оскільки у нього немає стільки боєприпасів. Для будь-якої країни актуальний такий підхід: потреби у військових ресурсах (паливо, їжа, артилерійські боєприпаси) у воєнний час перевищують подібні потреби в мирний час приблизно в 20 разів. Іран в мирний час готував для себе 100 тисяч снарядів на рік і йому складно буде збільшити виробництво в 5 разів і вийти на виробництво 500 тисяч снарядів на рік. Щоб досягти таких показників Ірану знадобиться 1-2 роки.
Тому військові потреби такої великої країни, як Росія, може забезпечити тільки Китай або будь-яка інша країна з аналогічними можливостями. Всі інші домовленості – це лише тактичний рівень, війська Росії вони серйозно не посилять.
Крім того, якщо артилерійські боєприпаси Росія знайти ще може, то з артилерійськими гарматами вже виникає проблема. Багато країн припинили виробництво артилерійських гармат і ствольної артилерії, оскільки вони вразливі до вогню контрбатарейної боротьби. Військова думка в світі дійшла до того, що артилерія буде ефективно працювати на самохідних артилерійських установках, тому зараз мало хто виробляє ці гармати, у тому числі і Росія.
Таким чином, у Росії проблем більше, ніж в України. І якщо в України є доступ до технологій, виробничої бази і робочої сили, у тому числі з-за кордону, то Росія в цьому дуже обмежена.
Якщо ми припустимо, що є три сценарії завершення війни – оптимістичний, нейтральний і песимістичний – як вони могли б виглядати?
Перший – сценарій військово-політичної перемоги України. Він передбачає капітуляцію Російської Федерації, повернення всіх українських територій, ядерне роззброєння Росії і квоти на чисельність збройних сил. Такий сценарій забезпечить Україні безпеку на 10-20 років.
Другий сценарій передбачає тимчасове припинення конфлікту в рамках тих обставин, які є наразі. Це так званий Мінськ-3. Втім, який би правитель не прийшов до влади у Росії за 5-10 років, населення жадатиме реваншу і завершення війни на своїх умовах.
Третій сценарій – Україна повертає свої землі, але Росія зберігає ядерний арсенал, а ніяких обмежень на чисельність її збройних сил не накладається. Такий сценарій також не можна називати повноцінною перемогою Києва, тому що Україна, в залежності від того, хто керуватиме Росією, зіткнеться з ядерним шантажем і спробами силового тиску. Над Україною постійно нависатиме загроза відновлення бойових дій.
Щоб реалізувати перший сценарій, Україні потрібно посилити виробництво власних озброєнь і отримати більше військової допомоги від Заходу?
Важко сказати, наскільки Захід готовий посилити військову допомогу Україні. Зокрема, США могли б передати більше ЗРК Patriot або інших систем ППО, яких у них дуже багато. Американські ракетні системи не оптимізуються для ударів по наземних цілях. Чому тоді їх не можуть передати? Також у Штатів є дуже хороші протидронні системи, такі як C-UAS – шестиствольний кулемет, який на раз розправляється з дронами. Припустимо, США не передають таку зброю, щоб не допустити значної ескалації війни, проте навіть оборонні озброєння не постачаються в потрібних обсягах.
Україні в цій ситуації потрібно все більше покладатися на свої сили. От ви більше року протидієте дронам-камікадзе Shahed, за цей час українські умільці вже могли б зробити кулемет калібру 12,7 -14,5 мм. Українці за рік примудрилися переформатувати ракету Нептун для ударів по наземних цілях, а кулемет не зробили.
Вам треба максимально вкластися у власне виробництво. Якщо буде надія тільки на збільшення західної допомоги, то війна затягнеться на декілька років.
Який із трьох сценаріїв є найімовірнишим на даний момент?
Виходячи з того, що ми бачимо сьогодні, це плюс-мінус “Мінськ-3”. Після початку контрнаступальних дій підтримка України з боку Заходу суттєво знизилася. Я не кажу, що це ваша помилка, вас примушують до “Мінська-3”. І якщо ви недостатньо підготуєтеся до весняної наступальної операції, то буде аналог “Мінська”. Які території за ким залишаться і якого рубежу досягнуть українські війська – складне питання. Потрібно форсувати ресурси, інакше ви будете змушені піти на врегулювання конфлікту політичним шляхом.
Орієнтуйтеся на Ізраїль. Більше, ніж Ізраїлю, Америка вам не допоможе. Ізраїль навчився покладатися на свої сили. На певний період часу Україні треба буде стати Ізраїлем і діяти за принципом “все для фронту, все для перемоги” – стати мілітаризованою державою. Для цього знадобиться зміна світогляду цивільного населення і залучення дуже великих фінансових і економічних ресурсів. І Україна має бути готова до таких викликів. Якщо такої готовності немає, то до кінця весни вас примушуватимуть до “Мінська-3”.
А якщо Україна підготується до весни, як розгортатимуться події?
Всі хочуть бути з переможцями. Якщо Україна вийде на хороший рівень виснаження противника, у Байдена не буде вибору, адже йому, як і іншим політичним елітам, захочеться долучитися до перемоги. Для кожного тоді буде честю внести посильний внесок у вашу перемогу.
Сценарій, за якого Україна підготується до весни, не призведе одразу до перемоги у війні. Але тоді у вас буде сильна позиція, яка дозволить сказати “ні” примусам до “Мінська-3” і демонструвати наміри повернути не тільки Крим, але й вийти до кордонів 1991 року. Це можливо тільки в тому випадку, якщо українській армії вдасться виснажити військовий і економічний потенціал на 20-30%. Дуже складне завдання, але його реалізація можлива.
Україна зараз застосовує на фронті 500 дронів, а уявіть, як розвиватимуться події, якщо їх буде 5 000. Для досягнення успіху держава і суспільство повинні попрацювати так, щоб за три місяці вдалося наростити виробництво дронів в 10 разів. І поки що ви з цим спізнюєтеся. Україні потрібно переходити на військові рейки.
Шукайте деталі в групі Facebook