Україну приймуть до НАТО набагато швидше, ніж до Євросоюзу. Членства нашої країни в ЄС боїться Стара Європа.
За десять місяців війни, яку Росія розв’язала проти України, вона не просто не досягла своїх цілей по демілітаризації нашої країни та відмові Києва від намірів вступити до НАТО і Євросоюзу, але й добилася протилежного. За 2022 рік Збройні сили України стали в рази сильнішими, стрімко переходять на стандарти НАТО, освоїли та ефективно застосовують проти російських окупантів найрізномантініші зразки західних озброєнь. А НАТО і ЄС стали набагато ближчими.
Україна після початку повномасштабного наступу російських військ і захоплення Росією новх українських територій подала заявки на вступ до Альянсу і Євросоюзу за прискореною процедурою. Євросоюз уже надав нашій країні статус кандидата в члени ЄС, а в НАТО лунають більш ніж оптимістичні заяви щодо України.
Отже, по суті, Путін своєю безумною кривавою війною проти України підштовхнув її до Заходу та прискорив процес інтеграції у НАТО та ЄС.
Експерти на прохання Главреда оцінили перспективи подальшого зближення України з НАТО та Євросоюзом, шанси на вступ до них у 2023 році, а також чинники, які будуть затягувати цей процес.
Якби рішення про прийняття України в НАТО приймали військові, питання вирішилося б одразу, оскільки, по-перше, наша країна успішно переходить на стандарти Альянсу, а, по-друге, демонструє військовий потенціал, здатний захистити країни НАТО. Україна активно інтегрується в НАТО вже зараз. Фактично ЗСУ вже є неформальною частиною військ НАТО, плюс триває активне навчання українських солдатів. Україна показала свою здатність захищатися, тому вона посилить блок НАТО. Вона буде стримувати Росію і Туреччину в Чорноморському регіоні, у неї повинна бути сильна армія, далекобійні ракети власного виробництва, потужні спецслужби. Україна повинна відігравати роль Ізраїлю в Східній Європі – нормального справедливого поліцейського, який буде активно впливати на процеси в Росії, на Кавказі, а, можливо, і за Уралом.
Україна посилить НАТО, і в самому Альянсі це розуміють, перш за все, країни Східної Європи. Нинішня війна показала, що Стара Європа (Франція, Німеччина та Італія) не в змозі забезпечити безпеку Європи. Однак та сама Стара Європа остерігається посилення України, адже центр впливу переміститься в Східну Європу. Україна і Польща будуть на вістрі атаки, а тому задаватимуть тон у НАТО. Тим більше, Стара Європа провалила свій іспит: якби не її петляння і мовчазна згода, війни в Україні не було б.
Головними перешкодами на нашому шляху до НАТО будуть відверті союзники Кремля, насамперед Угорщина. Туреччина також висуватиме свої умови. А решта країн якщо і будуть придумувати якісь приводи, то тиск Вашингтона, Лондона і східноєвропейських країн змусить їх замовкнути.
Україна вступить до НАТО швидше, ніж до ЄС. Коли точно – це велике питання. Можливо, буде обрана певна проміжна форма. Наприклад, був створений прецедент, коли США і Великобританія надавали прямі гарантії недоторканності, включаючи ядерну, Фінляндії та Швеції до вступу в НАТО. Якщо ми отримаємо такі ж гарантії, це буде фактично вступом до НАТО, але без бюрократії, Німеччини та інших країн, готових працювати на Росію. Це навіть краще.
А от перспектива вступу України до Євросоюзу має дуже багато нюансів. Причина проста – Україну не хочуть бачити в ЄС. Наше членство в ЄС завжди було страшним сном європейців, передусім Старої Європи: там розуміють, що в такому випадку контрольний пакет управління Євросоюзом перейде в Східну Європу, і центром ухвалення рішень стане, зокрема, Україна.
Я прихильник економічної інтеграції та отримання інвестицій, а це питання повністю вирішує наш вступ до НАТО. Це краще, ніж йти під диктат Євросоюзу з незрозумілим статусом. Адже еліти Німеччини, Франції та Італії щиро ненавидять Україну за те, що вона зіпсувала їм солодке життя на корупційних грошах Кремля, і Україна не дозволить їм повернутися до формату business as usual, як це було до 24 лютого.
Інтереси Старої Європи і Східної Європи сильно розходяться, перш за все, з питань безпеки. Німеччина завжди тяжітиме до Росії, тому що у РФ є все, що потрібно для німецької промисловості: Сировина, ринок збуту, шляхи в Китай. А у німців є все, що потрібно Росії: технології тощо. Тобто русофільство в Німеччині триватиме, що не в інтересах Східної Європи. А Україна, Польща, країни Балтії чудово знають, хто такі росіяни.
Інший момент – стандарти ЄС. Багато українців зараз не за власним бажанням зіткнулися з Європою. Виявилося, що за багатьма напрямками Україна більш прогресивна, ніж ЄС. Наприклад, рівень фінансових послуг і роботи банків в ЄС на дрімучому рівні (якщо ти відкриваєш банківську карту в ЄС, її досі через два-три тижні надсилають поштою, причому в двох конвертах – окремо пін-код і карту); українська медицина за деякими параметрами виявилася більш доступною, ніж в ЄС. Тому ще питання – хто і на чиї стандарти повинен переходити.
Тому, коли йдеться про інтеграцію України в ЄС, нас повинна цікавити не туфта про європейські цінності – Україна зараз є центром європейських цінностей і свободи, які зрадила Стара Європа. Нас цікавлять дуже конкретні речі: ринки збуту, збільшення квот, реальна зона вільної торгівлі, отримання технологій для модернізації української економіки в своїх інтересах, а не на користь німецьких компаній.
Через війну, розв’язану Росією, у 2022 році зближення України з НАТО фактично відбулося – зараз ми близькі, як ніколи. Все, чого нам не вистачає – політичного рішення Альянсу про членство України. У 2023 році відбудеться саміт НАТО у Вільнюсі, де неминуче це питання буде підніматися не тільки Україною, а й країною-господаркою саміту – Литвою.
Відповідь на це питання безпосередньо залежатиме від ситуації на фронтах: якщо до літа нам вдасться перемогти Російську Федерацію, тобто припиняться активні бойові дії і не буде загрози їх відновлення найближчим часом, Альянс може прийняти політичне рішення про початок процедури вступу України до НАТО. Якщо активні бої триватимуть, швидше за все, більшість країн-членів перенесуть ухвалення цього рішення на наступний саміт у 2024 році.
Як би там не було, я переконаний, що з НАТО все може бути швидше, тому що ми довели на полі бою, що не просто боєздатні, а й сумісні з Альянсом. У нас вже є найрізноманітніші зразки зброї країн НАТО, і таких озброєнь, як у нас зараз, ймовірно, немає в жодній із країн-членів Альянсу. Також Україна повинна буде відповідати критерію демократії і правової держави, але тут немає жодних суттєвих перешкод, тому що ці реформи ми можемо провести якщо не блискавично, то принаймні дуже швидко, протягом року-двох.
А от процес вступу до Європейського Союзу може тривати досить довго, навіть при підвищеній готовності України. Перш за все, тому що членство передбачає і певний обсяг фінансувань України з боку ЄС, які закладаються в бюджет Євросоюзу, що приймається раз на сім років. Тож якщо наступного року Україна не вступить до ЄС, нового шансу на вступ доведеться чекати сім років.
Однак такий розвиток подій можливий лише за умови руху наміченим шляхом. У випадку з Україною може бути багато сюрпризів і рішень, які ЄС не ухвалював жодного разу в своїй історії. Такі кроки можуть бути здійснені, якщо це закріпить мир і унеможливить повторення війни в Україні. Так свого часу Болгарію і Румунію прийняли в ЄС авансом – вони були не готові, але для того, щоб балканські війни не розповзалися ще й на ці країни, їх вирішили стабілізувати таким чином. І досі Болгарія і меншою мірою Румунія залишаються в статусі бідних родичів, тому що до них пред’являють багато претензій і щодо корупції, і з інших причин.
Таким чином, політичне рішення про вступ України до ЄС можуть ухвалити раніше – авансом. Однак щоб технологічно стати повноправним членом ЄС, самій Україні може знадобитися від п’яти років і більше. В будь-якому разі, Україна наполягатиме на тому, щоб це сталося швидше – мовляв, ми готові, а все інше потім надолужимо. І гіпотетично нам можуть піти назустріч.
За 2022 рік Україна серйозно просунулася на шляху зближення з НАТО. Путін ще рік тому був фігурою, якої всі боялися, а сьогодні він – вигнанець, і Альянс консолідований як ніколи. Розбіжності між Вашингтоном і європейськими столицями, які існували за часів Трампа, російська загроза розставила по своїх місцях. Однак щодо України поки що єдності немає. Хоч співпраця України з НАТО і вийшла на рівень, якого ще рік тому ми не могли навіть уявити, але формалізувати його і отримати членський квиток у 2023 році нам не світить. Нагадаю, у Туреччини ті самі перспективи членства ще з середини 90-х років – уже чверть століття пройшло. Тому потрібно працювати, планувати своє майбутнє, виходячи з реальних умов: поки що розраховувати на те, що НАТО нас захистить, не доводиться. Альянс нам допоміг і допомагатиме, але навряд чи щодо України буде застосована 5 стаття Статуту НАТО.
Те саме стосується і Євросоюзу. Ми добре знаємо, як гроші ЄС допомогли Польщі встати на ноги, але чи буде зроблено хоч щось схоже для України – питання відкрите. Якщо не буде глобальних катаклізмів, які відтіснять війну в Україні на другий план, і буде більш-менш стабільна економічна ситуація (а вона в західних країнах теж непроста), можна сподіватися, що питання підтримки України буде визначальним. До того ж, це і питання престижу США – другий факап типу Афганістану буде ударом по їхньому авторитету. Тому Штати зацікавлені в тому, щоб не допустити поганого розвитку подій.
Втім, слід пам’ятати, що в країнах НАТО вистачає політиків, які не хочуть дратувати Кремль. Сьогодні вони притихли, але згодом клієнтела (форма соціальної залежності, яка спричинена нерівномірним розподілом ресурсів влади, – Главред), підгодована грошима Газпрому, знову підніме голову.
Так чи інакше, говорити про будь-які перспективи країни, що знаходиться в стані збройного конфлікту, абсолютно нереально. Інша справа, якщо війна в Україні буде поставлена на паузу. Серйозно говорити про будь-які перспективи можна буде тільки в разі, якщо цей мир буде довгостроковим. Ніхто не буде переводити в практичну площину питання про членство в НАТО і ЄС країни, яка в будь-який момент може стати полем бою. В Україну повинен повернутися мир, а економіка повинна стабілізуватися. Якщо не буде зони соціального лиха, можна буде про щось говорити. Але якщо нам доведеться зіткнутися з періодом авторитарного режиму, це не сприятиме зближенню України та ЄС.
Багато що в Україні, в тому числі перспективи членства в ЄС і НАТО, буде залежати від речей, які важко срогнозувати. В першу чергу – від ситуації на фронті, від того, як буде просуватися процес звільнення українських територій: наскільки швидко це буде відбуватися, чи буде це відповідати очікуванням громадян України, як до цього будуть ставитися наші західні партнери. Всі ці фактори будуть здійснювати серйозний вплив, але не всі їх Україна може контролювати.
Однак є позиції, щодо яких прогнози можливі. Наприклад, нещодавно Верховна Рада прийняла останній законопроект, необхідний для початку переговорів України і Євросоюзу про вступ до ЄС. Ці переговори незабаром мають розпочатися. Поки що не ясно, скільки вони триватимуть, але очевидно, що наступного року на нас чекає серйозне просування на шляху євроінтеграції.
Також у 2023 році можна очікувати подальшої співпраці та інтеграції України в різні структури, пов’язані з НАТО, але поки що без приєднання до Альянсу як повноцінного члена.
Разом із тим, зрозуміло, нас чекатимуть і подальші реформи – нам доведеться відновлювати Україну, перш за все реконструювати українську енергетику. Тобто на Україну чекатиме “велике відновлення”. Звичайно ж, воно буде залежати від реальних термінів припинення війни, які поки що ніхто навіть гіпотетично не озвучить.
Принципове політичне рішення про приєднання України до ЄС вже ухвалене і буде реалізоване. Можливо, будуть потрібні певні рішення з боку України, але в історичному контексті це буде досить швидкий шлях. Не дні, звичайно, і не місяці, але й не десятиліття. Я думаю, що це може статися буквально за кілька років. Причому цей процес може бути швидшим, аніж приєднання до ЄС країн Східної Європи після розпаду Варшавського блоку, оскільки рівень взаємодії та інтеграції України та Євросоюзу набагато вищий у багатьох аспектах. Україна не повторить долю Туреччини, проте відправною точкою стане завершення війни.
Шукайте деталі в групі Facebook