Наша усмішка може виражати безліч різноманітних емоцій, і далеко не всі з них – позитивні, пояснює оглядачка BBC Future.
Над головами жертв нависли ножі, страта от-от відбудеться, Карні Лендіс віддає останні вказівки.
На дворі 1924 рік, а Карні Лендіс – студент Міннесотського університету, який проводить експеримент із групою своїх однокурсників, вчителів та пацієнтів психічної лікарні, з-поміж яких є й 13-річний хлопчик.
Щоби створити невимушену атмосферу, він задрапірував тканиною лабораторне обладнання та вікна, а по стінах розвісив картини.
Блог проф. Пономарева: то яка різниця між усмішкою та посмішкою?
Лендіс хоче дізнатися, яку міміку викликають різні переживання, зокрема біль або шок. Заради цього він готовий піддати учасників справжнім випробуванням. Вони сидять у зручних кріслах, а на обличчях у них нафарбовані лінії, які підкреслюють міміку.
Протягом трьох годин він піддає учасників низці несподіваних і доволі жорстоких розіграшів. Раптом у них під кріслом вибухає феєрверк або їх вдаряє струмом, поки вони обмацують відро зі слизькими жабами. А в кульмінаційний момент експерименту в кімнату заносять живого білого щура на таці і змушують учасників експерименту відтяти йому голову.
Методи Лендіса, без сумніву, порушували будь-які правила наукової етики, але результати його дослідження стали вражаючими. Навіть під час найжорстокіших випробувань, найбільш поширеною реакцією людей були не сльози чи гнів – а усмішка.
Але чим це можна пояснити?
Перенесемося в 2017 рік. Усмішка за будь-яких обставин вже нікого не дивує. Вона переслідує нас звідусіль: з магнітиків зі смайликами на холодильнику, рекламних щитів, книжок-інструкцій “Як стати щасливим за 10 днів”, а іноді й з обличчя випадкового перехожого. Ті, хто часто усміхається, здаються доброзичливими та більш вихованими, викликають довіру і бажання спілкуватись.
Чому ми сміємося недоречно?
Але істина – не така райдужна. З 19 різних видів усмішок, тільки шість дійсно свідчать про гарний настрій того, хто усміхається. Решта означає низку неприємних почуттів – збентеженість, ніяковість або навіть страх та страждання. Посмішка може виражати презирство, гнів та невіру, а також брехню та розгубленість.
Ті, хто часто усміхається, здаються доброзичливими та більш вихованими, викликають довіру і бажання спілкуватись
Щира весела усмішка з’являється на нашому обличчі, коли ми зробили щось для нашого благополуччя, вона виражає наше внутрішнє відчуття задоволення. А от решта усмішок, навпаки, несуть певне повідомлення співрозмовнику.
“Деякі виникли як спосіб показати, що ми не несемо загрози і налаштовані співпрацювати, інші без агресії повідомляють опоненту, що в цій ситуації ми сильніші за нього”, – зазначає психолог з Університету Вісконсін-Медісон Пола Ніденталь.
Чому сміються малюки?
Ввічливі усмішки означають, що ми готові слідувати правилам. Але багато інших є способом маніпулювання або приховування наших справжніх почуттів.
І хоча усмішка є символом задоволення, набагато частіше ми використовуємо її як маску.
Усмішка Дюшена
Першим спробував розшифрувати багатогранну міміку усмішок французький невролог XIX-го століття Дюшен де Булонь. Він був сином французького пірата і обожнював застосовувати електричний струм у своїй лікарській практиці – між іншим, він був засновником електротерапії.
Дюшен почав вивчати міміку за допомогою електродів, які він приєднував до м’язів обличчя. Але оскільки така процедура була дуже болючою, спочатку він експериментував на відтятих головах революціонерів. Одного дня йому пощастило натрапити на пацієнта в паризькій лікарні з нечутливістю обличчя – так він знайшов свого “піддослідного кролика”.
Всього Дюшен винайшов 60 виразів обличчя, кожен з яких відтворювався окремою групою лицьових м’язів, які він закарбував у серії досить моторошних світлин.
На одній з них нещасний піддослідний Дюшена широко усміхається беззубим ротом. Ця інтенсивна міміка обличчя стала відомою як “усмішка Дюшена”, або щира усмішка, яка виражає почуття справжнього задоволення та запаморочливого щастя. Її визначною рисою є характерні зморщечки в куточках очей, так звані “гусячі лапки”.
“Вчені, однак, несподівано з’ясували, що в деяких народів щира усмішка не обов’язково має супроводжуватися “гусячими лапками”, – зауважує професор Ніденталь.
Це порушує питання, яке спантеличувало вчених від Дарвіна до Фрейда. Чи є наша міміка інстинктивною і універсальною для всіх людей або вона залежить від культури, в якій виховувалися?
Посмішка страху
Дещо в цьому питання можуть прояснити спостереження за нашими найближчими родичами. Попри те, що щира усмішка вважається найбільш природною, вона насправді походить від міміки із зовсім іншим значенням. “Коли шимпанзе бонобо відчувають страх, вони широко вишкірюють зуби”, – пояснює Занна Клей, приматолог з Університету Бірмінгема.
Це – жест підкорення, який шимпанзе використовують у присутності домінантних особин групи. І хоча ми не пов’язуємо усміхнене обличчя людини з відчуттям побоювання, існує достатньо свідчень, що саме від такої підлесливої міміки й походить наша щира усмішка.
У малюків, приміром, широка усмішка може означати як задоволення, так і біль. А чоловіки, як показали дослідження, частіше посміхаються у присутності людей із вищим статусом.
Дарвін вважав, що міміка обличчя є інстинктивною і спочатку виконувала практичні функції. Наприклад, коли людина здіймає брови від подиву, це збільшує її поле зору, що, вочевидь, допомагало нашим предкам роздивитися хижака в засідці. А посмішка з вищиром зубів свідчить про готовність захищатися і вкусити.
Про що насправді розповідає наше обличчя?
Щоби довести свою теорії, Дарвін показав своїм знайомим фотографії з різними виразами обличчя, зроблені Дюшеном. Усі 20 учасників експерименту безпомилково і одностайно визначили емоції на 11 світлинах. Так Дарвін дійшов висновку, що емоції у людей різних народностей виражаються за допомогою універсальної міміки.
Жалюгідна усмішка
Тепер ми знаємо, що усмішка є дійсно інстинктивною, але не тільки тоді, коли ми відчуваємо задоволення. Трохи асиметричний вигин губ із виразом глибокої печалі в очах – це жалюгідна усмішка, яка виражає стоїцизм – “стиснути зуби і терпіти”.
Дослідники виявили цей тип усмішки, знімаючи прихованою камерою людей, які дивилися жахливі сцени насильства в кіно, а також у пацієнтів, які страждають на депресію. Це соціально прийнятний спосіб виразити сум чи біль.
Жалюгідна усмішка виражає стоїцизм – “стиснути зуби і терпіти”
2009 року дослідники з Університету Сан-Франциско виявили, що цей вираз обличчя запрограмований в нашій ДНК.
Проаналізував понад 4 800 фотографій спортсменів-олімпійців, вони з’ясували, що така усмішка, як правило, з’являлась на обличчях срібних медалістів, які програли змагання в останню мить. Цікаво, що міміка була така сама навіть у сліпих від народження спортсменів.
Стримана усмішка
Ситуація трохи ускладнюється історією і традиціями. Щира усмішка не завжди була в пошані. Так, у XVII столітті відверто виражати свої емоції вважалося непристойним. Усміхатися, показуючи зуби, було ознакою плебейства.
“Революція усмішки” відбулася лише сторіччя по тому, коли французькі аристократи, насолоджуючись життям у щойно відкритих модних кав’ярнях, повернули моду на щасливий вираз обличчя.
Втім, у багатьох суспільствах ця зміна етикету так й не відбулася. Популярне російське прислів’я, приміром, стверджує, що “смех без причины – признак дурачины”. А в посібнику для іноземних працівників, виданому норвезьким урядом, зазначається, якщо ви думаєте, що усміхнений незнайомець – п’яний, божевільний або американець, значить, ви вже досить довго живете в Норвегії.
“Стримуючи усмішку, ми опускаємо куточки рота вниз або стискаємо губи, ніби говорячи, “я не маю усміхатися “, – пояснює Зара Амбадар, когнітивний психолог з Університету Піттсбурга.
Це пояснює, чому в Японії, де етикет зобов’язує стримувати емоції на людях, поширена усмішка очима. Цікаво, що японці навіть на письмі позначають усмішку інакше: ^_^ замість :).
Бажання усміхатися може бути універсальним, але коли усмішка доречна і як її інтерпретують – залежить від культурних норм.
Сором’язлива усмішка
Вона дуже схожа на стриману, але зазвичай супроводжується рум’янцем або їй передує ніякова ситуація. Усміхаючись сором’язливо, людина також часто нахиляє голову вниз і трохи ліворуч.
Завчена усмішка
Такою усмішкою вас обдаровує співробітник супермаркету, який, після того як ви вистояли чергу, люб’язно повідомляє, що “повернення товарів здійснюється на четвертому поверсі”. Або адміністратор готелю, який пояснює, що вільні номера з’являться не раніше як за рік.
Завчена усмішка покликана пом’якшити неприємну новину. Для неї характерна трохи підведена нижня губа і невеликий нахил голови вбік. Це, мабуть, найдратівливіша з усіх посмішок, оскільки вона часто змушує співрозмовника мимоволі усміхнутися у відповідь.
Оскільки японські правила етикету зобов’язують стримувати емоції на людях, тут поширена усмішка очима
Завчена усмішка дуже схожа на три інших, хоча вони й використовуються за інакших обставин. Це – поступлива усмішка, яка часто з’являється на обличчі того, хто попався на нещиру завчену усмішку.
Усмішка, що демонструє згоду, а також усмішка слухача, яка разом із характерним “угу” запевняє, що ми уважно стежимо за розповіддю.
Презирлива посмішка
Це – ще один оманливий вираз обличчя, який виражає суміш відрази і обурення і демонструє цілковиту зневагу. Презирлива посмішка дуже схожа на щиру, але кутки губ при цьому зазвичай стиснуті.
У східній культурі, яка менше орієнтована на задоволення потреб індивідуума, негативні емоції приховують за ввічливою усмішкою.
“На моїй батьківщині в Індонезії гнів вважається неприйнятною емоцією в соціумі, тому, коли люди сердяться, вони зазвичай багато посміхаються”, – зазначає Зара Амбадар.
Зловтішна посмішка
Із зрозумілих причин таку емоцію, як радість через невдачу іншого, треба приховувати. Але це буває не завжди легко. “Якщо людина впевнена, що її не бачать, вона виражає почуття зловтіхи широкою радісною усмішкою – “усмішкою Дюшена”, – каже психолог з університету Цюріха Дженніфер Гоффман.
Але коли на нас дивляться, ми намагаємось приховати зловтіху, зображуючи на обличчі обурення. В результаті чого виникає доволі моторошна посмішка, яка стала візитною карткою лиходіїв з фільмів жахів.
Змішана міміка притаманна й іншим схожим видам усмішок, які можуть виражати улесливе презирство, приємне лоскотання нервів або солодку меланхолію.
Фальшива посмішка
У цьому виді усмішок ми, здається, маємо найбільше практики. Вона супроводжує вітання і ввічливу відповідь “Усе добре”, коли ми брешемо про наші справжні почуття.
Усмішка є настільки універсальним способом зробити себе більш привабливим, що якщо ви посміхнетесь собі в дзеркалі примірювальної, ви скоріше купите те, що одягли. Так принаймні стверджує одне дослідження 2013 року.
Усмішка додає людям більшої правдивості, коли вони говорять неправду. Як жартував американський комік Кін Хаббард, “якщо ви не бачили, як ваша дружина усміхається поліцейському, ви на бачили її найчарівнішу усмішку”.
Але як з’ясувати, що усмішка щира?
Якщо усмішка нещира, вона може бути надто раптовою або навпаки затягнутою. Вона виглядає неприродно, і не синхронізується з тим, що ми говоримо. В переконливій усмішці є дещо більше, ніж примружені очі або блиск зубів.
Кокетлива усмішка
Будь-яка класифікація усмішок була би незавершеною без славетної усмішки Джоконди. Попри її таємничість, визначити її значення досить нескладно. Психологи вже давно дійшли згоди, що шедевр Леонардо да Вінчі зображує кокетливе загравання.
Його модель, вочевидь, широко посміхнулася, дивлячись у далечінь, а потім крадькома поглянула у бік, і на її обличчі застигла швидкоплинна сором’язлива усмішка.
Отже наступного разу, коли вас попросять посміхнутись, пам’ятайте, що у вас є чималий вибір, як це зробити.
Шукайте деталі в групі Facebook