СІм’я не встигла евакуюватися вчасно, тому сповна пережила усі жахи російської окупації.
Жителька Бучі Ірина Абрамова пережила жах російської окупації у Бучі на Київщині. На початку березня загарбники прийшли “порозважатися” до її будинку. Жінка з літнім батьком залишилася на вулиці, а її чоловіка вбили без жодних пояснень.
Про це Ірина розповіла в інтерв’ю виданню “Гордон”.
“5 березня прийшли до нас. Окупанти вибили хвіртку і кинули дві гранати у двір. Будинок спалахнув. Почалася стрілянина по вікнах і дверях. Ми швидко перейшли до тієї частини будинку, де жив батько. Чоловік поповзом пробрався, вийшов до них і сказав: “Ми мирні жителі, не стріляйте”. Нас змусили слідом за ним вийти з піднятими руками. Сказали: “Ми росіяни, прийшли вас визволяти”. У цей час повалив дим, у будинку розгоралася пожежа. Чоловік і батько хотіли спробувати загасити. Мене росіяни не пустили”, – згадує жінка.
За її словами, у її будинок прийшли четверо окупантів, ймовірно “кадирівців”. Ірина зазначила, що бороди у них не було, але характерний акцент та зовнішність свідчила про те, що це навряд чи були росіяни.
Згодом окупанти зняли з чоловіка Ірини Олега верхній одяг, потім поставили на коліна та розстріляли.
“Вони просто вивели Олега на вулицю, поставили на коліна та з автомата вистрілили в голову. Нічого не пояснюючи. Мовчки. Я вибігла за мить після пострілу. У нього з вуха кров поштовхами виходила. Серце ще билося. Крові було дуже багато. Я кричала, просила, щоб мене теж убили. Вони байдуже спостерігали. Тоді я не хотіла жити. Я, в принципі, й зараз не дуже хочу. Вони нас весь час на мушці тримали. Коли в тебе ціляться з автомата, це страшно, такого нікому не побажаєш. Неймовірний страх. Три чи чотири рази до мене підходив старший і наставляв на мене автомат – мабуть, міркував. А потім сказав: “Я жінок не вбиваю”. І додав, щоб ми з батьком забиралися геть, інакше і нас пристрелять”, – зазначила жінка.
У будинку Ірини окупанти організували блокпост. Жінка з батьком змогла потрапити туди після деокупації міста. Тіло Олега лежало на землі, а навколо було ще багато трупів розстріляних українців.
Ірина зауважила, що окупанти знущалися з місцевого населення, не підпускаючи до колодязя з водою. Інколи загарбники стріляли без попередження.
“Із сусідами, знайомими, з ким не говорю, всі побоюються, що росіяни можуть повернутися. Ми більше такого не переживемо”, – додала жінка.
Шукайте деталі в групі Facebook