Триває п’ятдесят перша доба героїчного протистояння Українського народу російському воєнному вторгненню. За цей період було створено багато нових родин, проте деякі зазнали впливу ворожої пропаганди.
Через останню руйнується зв’язок із навіть найріднішими людьми. До редакції потрапила реальна історія про те, як війна та ворожа пропаганда зруйнувала родину та розділила близьких людей як в прямому сенсі, так і за поглядами на те, що відбувається.
Наша героїня розповідає, що не може переконати рідного батька у цинізмі та абсурдності матеріалів російських та проросійських інформаційних «СМІтників». Після початку війни у 2014 році він, не піддавшись вмовлянням родини, яка потребувала його турботи, залишився на сході України, звідки був родом. Згодом ця територія була тимчасово окупована та перейшла під контроль росії та зрадників, які стали на її бік. Звичайно, окупанти, які не можуть та не збирались дбати про населення цих територій, почали щедро годувати його дезінформацією, намагаючись викорінити навіть думки про єдність з Україною.
Зустрічі з батьком через відстань та складнощі маршруту ставали все рідшими та прохолоднішими, він відчутно віддалявся і, що найважче, навіть на рівні сприйняття реальності.
Одного разу він, який раніше працював на одному з численних підприємств гірничо-металургійного комплексу українського Донбасу, яке майже зупинилось та було розграбовано з приходом окупантів на нашу землю, долучився до антиукраїнської пропаганди, збираючи та надаючи матеріали для її створення контрольованим росією псевдомедійним ресурсам.
Постійно говорив дурниці про те як погано жити в Україні, переконував рідну доньку, що в Україні вода та електропостачання подаються по годинах, стверджував, що точно знає про порожні полки у продовольчих магазинах. Не бажав навіть слухати, що вона тільки повернулась з магазину, де є все.
Шукайте деталі в групі Facebook