Економісти називають дивною ідею застосувати американський досвід в українських реаліях
Минулого року ціни на продукти злетіли так, що не помітити це було неможливо. Про зростання цін на яйця, цукор, соняшникову олію не написав лише ледачий, а чимало українців, судячи з опитувань, бачать вихід із ситуації, що склалася, лише в тому, щоб менше їсти.
Влада, як водиться, терміново почала міркувати над тим, як мінімізувати негативні наслідки подорожчання й допомогти вижити незаможним. Результатом цих роздумів стала “свіжа пропозиція” — за прикладом американців запровадити так звані “продуктові талони”.
Чи зможе американська модель працювати в Україні, чи нам цей досвід потрібен і чому нас так наполегливо запрошують у “Дію”? Відповіді ці питання – у сьогоднішньому матеріалі “Телеграфа”.
Про те, що 2022 рік стане роком серйозних інфляційних викликів для всього світу взагалі й для нашої країни, зокрема, на своїй сторінці в соцмережі написав радник президента України з економіки Олег Устенко. За його словами, світове зростання цін на продовольство неминуче, і цього року подорожчання сировинної продовольчої групи (зерно, цукор, какао тощо) становитиме від 10% до 20%.
“Якщо негативний сценарій реалізовуватиметься, то, безумовно, держава захистить найменш заможних, — зазначив Устенко. — Канали підтримки тут можуть бути різноманітними — починаючи від адресних виплат за аналогією з поточною програмою через систему “Дія”, до аналога американських food stamp, які не варто плутати з радянськими талонами, картками та іншими історичними атрибутами”.
Після коментарів у стилі “довели країну до продуктових карток” з’ясувалося, що вперше ця ідея прозвучала з вуст заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, економіста Павла Кухти ще 3 січня.
“Для цільової підтримки бідних вже розроблено інструмент, який легко застосовується в наших умовах, — пояснив Кухта в перші дні нового року. — Американська держава ще під час Великої Депресії 1930-х років почала видавати бідним так звані food stamps — спеціальні чеки на певну суму, яку можна витрачати виключно на їжу. Розмови про аналогічну систему в Україні ведуться серед фахівців вже давно, і 2022 рік – ідеальний час, щоб нарешті перейти від розмов до справи”.
На думку Кухти, сьогодні Україна чудово підготовлена до нововведення технічно, адже, по суті, аналогом системи продуктових чеків є віртуальні 1000 гривень від держави, які надаються вакцинованим через додаток “Дія”.
“Аналогічним чином можна реалізувати й програму продуктових чеків. Працювати це має так: держава надає певну суму віртуальних грошей через програму, або для тих, хто не має програми, у вигляді умовних чеків, які бізнес, отримавши від покупців, може потім обміняти на гроші від держави. Ці віртуальні гроші можна витратити тільки на продукти. Надавати гроші потрібно лише людям з рівнем доходів нижче за певний поріг. І завдяки цьому інструменту держава безпосередньо підтримає тих, хто особливо постраждає від подорожчання їжі”, — пояснив Кухта механізм своєї пропозиції.
Думки розділилися
В уряді особливих проблем ні з запровадженням карт, ні з визначенням незаможних не бачать, пояснюючи, що все не так уже й складно. Ми вже маємо систему субсидій, на базі якої бідних українців можна легко перерахувати.
Думки ж економістів із цього приводу розділилися.
Так, аналітик Данило Монін вважає, що тимчасові заходи для згладжування наслідків зростання цін для найбільш незахищених верств населення мають право на життя. При цьому методи реалізації можуть бути різні: як дотації виробникам у вигляді компенсацій шокових цін на енергоресурси, так і адресна підтримка конкретних малозабезпечених громадян на покупку конкретних товарів.
“Основна мета — досягти максимального ефекту за мінімального витрачання бюджетних ресурсів”, — уточнив експерт.
А ось друк чеків або талонів Данило Монін називає вкрай поганою ідеєю, оскільки їх дуже легко підробити за сучасного розвитку технологій.
“Ініціатива видачі продуктових чеків населенню прийнятна, власне, як і будь-яка інша за підтримкою тих, хто потребує їжі вже сьогодні, — каже аналітик компанії “Центр біржових технологій” Максим Орищак. — Щоправда, запровадження аналогів food stamps у системі “Дія” не цілком прийнятне для малозабезпечених: смартфони й можливість під’єднатися до інтернету є далеко не у всіх.
Наприклад, виплати повинні регулюватися не на державному, а на муніципальному рівні, оскільки локальна влада краще “знайома” з тими, хто потребує підтримки, продовжує експерт. На його думку, додаткові гроші на їжу не спровокують перекіс попиту, особливо якщо це будуть не вже зібрані набори конкретних продуктів, а система зарахування коштів на рахунок.
Водночас аналітик Олексій Кущ вважає застосування американського досвіду в українських реаліях щонайменше дивним. Як мінімум тому, що в США, на відміну від України, людина, яка працює, не перебуває на межі виживання, тоді як основна проблема нашої країни криється саме в трудовій бідності. Тобто у нас бідні не лише безробітні та пенсіонери, а й ті, хто працюють із ранку до вечора.
“У США основними одержувачами food stamps є “нащадкові безробітні”, які поколіннями живуть на допомогу та не планують працювати, — каже експерт. – І щоб гроші на продукти не були витрачені на ті ж наркотики, вигадали не гроші, а продуктові чеки”.
Погодьтеся: ситуація докорінно відрізняється від наших реалій, коли в нас за межею бідності періодично виявляється мало не пів країни. В українців якщо і виникають сумніви, на що витратити “зайву копійку”, то вибір доводиться робити не між наркотиками, а між їжею, ліками та комуналкою.
Є ще один момент. Економіст не виключає, що у разі запровадження “продуктових чеків” товари, які будуть продаватися, подорожчають. Тобто зрештою торгові мережі у програші не залишаться, а тим, хто не отримає чеки, доведеться розщедритися ще більше.
“Під підозрою”
До того ж експерти зазначають, що постійне педалювання теми програми та регулярні наполегливі відсилання українців до “Дії” дещо насторожують і навіть викликають певні підозри.
Зокрема, економіст Андрій Мартинюк впевнений: основна мета всіх виплат через “Дію” полягає не у допомозі вакцинованим, незаможним тощо, а в тому, щоб усіма правдами та неправдами охопити додатком якомога більшу кількість жителів країни.
З цим повністю згоден і експерт Українського інституту політики Данило Богатирьов.
“Вважаю, що ініціатива щодо запровадження електронних продуктових карток у додатку “Дія”, якщо вона буде реалізована, може мати дві мети, — зазначив політолог у коментарі “Телеграфу”. — Перша з них — “підсаджування” якомога більшої кількості громадян, в тому числі соціально незахищених, на цей додаток з якоюсь метою: наприклад, для махінацій з електронним голосуванням, яке також планують додати до функціоналу “Дії”, друга мета — створення банальної “сітки” зі скуповування голосів, причому неважливо — на електронних виборах або звичайних. Під виглядом “талонів на продукти” дуже легко замаскувати непрямий продуктовий підкуп виборців, який раніше доводилося здійснювати по-старому, роздаючи пакети з гречкою, олією та консервами”.
Шукайте деталі в групі Facebook