Відомий український гончар Сергій Спасьонов, який на пішохідному переході на трасі Київ – Харків збив на смерть чотирирічну дівчинку, відбувся умовним терміном. Полтавський районний суд вважає, що позбавлення волі може “негативно вплинути на подальшу долю і місце в суспільстві” обвинуваченого. Але найдивовижніше, що батько, який втратив дитину, а також бабуся, просили суддів “не карати суворо” водія.
Детальніше про цю неоднозначну справу читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Дитину відкинуло на 30 метрів
Трагедія сталася 30 червня 2021 року в районі Абазівки (Полтавська область). 60-річна мешканка села Світлана Шкуть йшла по пішохідному переходу зі своєю онукою – чотирирічною полтавчанкою Катрусею. І в цей момент їх збив червоний Citroen Berlingo.
Маленьку відкинуло на 30 метрів – на відбійник. Дитину відразу ж відвезли в дитячу лікарню в Полтаві, але врятувати не змогли – через годину Катя померла.
“Травми у дівчинки були дуже серйозні. Постраждала і її бабуся, жінку теж госпіталізували”, – розповіли OBOZREVATEL у полтавській поліції.
Гальмівний слід автомобіля становив майже 75 метрів. Уже за результатами проведених експертиз з’ясувалося, що водій Citroen Berlingo їхав зі швидкістю 116-122 км/год, що значно перевищує допустиму на тій ділянці дороги.
У суді хитрував
За кермом автомобіля, який збив жінку з онукою, виявився 65-річний Сергій Спасьонов із Решетилівки – заслужений майстер народної творчості України, президентський стипендіат. Відомий не лише в Україні, а й за кордоном гончар, кераміст. Його роботи зберігаються в музеях.
Із початком російської агресії на сході України чоловік у віці 59 років вирушив на війну: служив у 25-й окремій повітряно-десантній бригаді, після мобілізації у 2015 році продовжував допомагати воїнам як волонтер.
Суддя Лариса Гольник обирала тоді запобіжний захід Спасьонову. Якраз днями вона згадувала цю ДТП у своєму блозі. Гольник написала, що “незважаючи на очевидність обставин ДТП, затриманий намагався хитрувати, виправдовував себе, спотворював поведінку інших учасників дорожнього руху”.
“Потреби в цьому не було – після завершення слідства інший суд буде визначати ступінь його провини і міру покарання.
Чомусь мені стало прикро і соромно. За сивого чоловіка, митця, чиї творчі досягнення і професійна майстерність визнані державою, добровільного учасника бойових дій на сході України, волонтера. На жаль, не всі випробування долі він виявився готовим витримати з гідністю.
Запитання судді, чи не вважає він, що його репутація передбачає й дещо підвищені обов’язки перед суспільством, чоловіка здивувало”, – написала відома українська суддя.
Тільки один факт. Під час обрання запобіжного заходу Спасьонов говорив: “Я їхав 90, може трохи більше, кілометрів на годину. Не більше, тому що в той момент, коли сталося зіткнення, у мене відмовило кермо, видно, заглохла машина. Я не можу пояснити той довгий гальмівний шлях”. А ось батько загиблої дівчинки Роман Шкуть тоді ж повідомив, що в день аварії Спасьонов говорив, що через якусь машину або автобус не побачив пішоходів на переході. Однак жодних транспортних засобів більше на дорозі в момент аварії не було.
Лариса Гольник також додала в блозі, що особисте ставлення судді до учасників кримінального провадження не повинне впливати на об’єктивність і неупередженість під час ухвалення рішення. Але виносила його в справі щодо ДТП на трасі вже не вона.
Вирок “розкрив” дивні факти
Полтавський районний суд Полтавської області (суддя Ігор Кіндяк) визнав Сергія Спасьонова винним у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до загибелі потерпілого (ч.2 ст. 286 КК) і дав чоловікові 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати автомобілем на 1 рік. Однак від відбування покарання чоловіка звільнили з річним випробувальним терміном. Якщо за цей час він не вчинить жодного кримінального правопорушення, то уникне в’язниці.
По суті, зараз Спасьонов може вести цілком звичайне життя: хіба що повідомляти про виїзд за межі України, зміну місця проживання або роботи.
Також у рішенні Полтавського районного суду йдеться, що Сергій Спасьонов (ОСОБА_1) свою провину в скоєнні кримінального злочину визнав, підтвердив обставини інкримінованого правопорушення, щиро розкаявся, неодноразово просив вибачення у потерпілих і просив суд суворо не карати.
Це досить зрозуміло. Але абсолютно незрозуміло, що ж могло змусити батька і бабусю Каті попросити суд про поблажливість до водія?
“Потерпілий, ОСОБА_4 (Роман Шкуть. – Ред.), у судовому засіданні дав свідчення, що є батьком малолітньої ОСОБА_3, очевидцем події не був, просив суд при призначенні покарання обвинуваченому суворо не карати і не позбавляти його волі”, – йдеться в судовому рішенні.
Бабуся Каті на винесення вироку в Полтаву не поїхала, але вона також звернулася за “поблажливістю”: “Від потерпілої ОСОБА_2 (Світлана Шкуть. – Ред.) до суду надійшла заява про розгляд справи в її відсутності, при призначенні покарання обвинуваченому просила суворо не карати і не позбавляти його волі”.
Після винесення Полтавським районним судом дуже м’якого вироку родичі відмовляються від коментарів – зокрема і мама загиблої дівчинки. Єдине, що вона сказала журналісту OBOZREVATEL, що те, що сталося, – це “вічний і нескінченний біль, з яким мені жити”.
Зазначимо, що вирок ще не набув чинності, оскільки на подачу апеляції за законом є 30 днів. Однак чи буде прокуратура оскаржувати рішення суду – поки невідомо.
Життя чотирирічної Катюші вже не повернути, але чи адекватне покарання?
Шукайте деталі в групі Facebook