Літній мешканець Києва не захотів їхати до лікарні попри наявність всіх для цього показань. Рідним чоловіка довелося просити у волонтерів кисневий концентратор.
Про жахливий випадок смерті чоловіка через COVID-19 та безглузде ставлення до свого здоров’я написала голова благодійного фонду “Свої”. Аби переконати рідних та самого хворого поїхати до лікарні, їй довелося кричати.
Втім, ані аргументи, ані підвищення тону не допомогли – інфікований до медичного закладу так і не потрапив.
Вирішили бути вдома
За словами Литвинової, швидку до важко хворого на COVID-19 викликали о 15:00 14 вересня. Медики з’ясували, що у чоловіка була низька сатурація – 82, а також підвищений пульс.
Попри тяжкий стан чоловік відмовився лягати у лікарню, однак йому ставало все гірше.
Ввечері родичі та інфікований вирішили, що йому треба кисневий концетратор. Через це й звернулися до волонтерів.
Хоча стан чоловіка був критичним, а Литвинова пояснювала, що він може померти, до лікарні він так і не потрапив.
Життєві показники чоловіка були жахливими / Фото Лесі Литвинової
Вони вирішили бути вдома. Я не змогла переконати. Але і в апараті відмовити не змогла. Попросила вранці здати аналізи і терміново шукати гарного лікаря. Тому що лікувати треба не сатурацию і не позитивний тест на COVID-19. І один лише кисень – прямий шлях до могили. Він помер під ранок. Це перше, про що я дізналася, прийшовши на роботу,
– зазначила волонтерка.
Повний текст допису Лесі Литвинової у фейсбуці:
У нічній тиші крики чутні особливо чітко. А за 15 хвилин розмови моє терпіння лопнуло і я почала кричати. Злегка налякавши домашніх, і сильно здивувавши свекруху, яка вважає мене людиною спокійною і терплячою.
… Швидка приїжджала о третій годині дня. Сатурація була 82, пульс – сильно за сотню, температура трохи вище за 36. Від госпіталізації відмовився. Характер бо. Не хоче й все. До вечора стало гірше. Ближче до ночі вирішили подихати киснем. Не у лікарню лягти. Ні. Попросити концентратор.
Я довго і занудно пояснювала, що зараз відбувається з організмом. І чому потрібно в лікарню терміново. І що це Київ, чи не Зажо*інськ. Місць повно. Навіть у модній Олександрівської. Будь ласка, викличте швидку. Він може померти вдома. Будь ласка…
Вони вирішили бути вдома. Я не змогла переконати. Але і в апараті відмовити не змогла. Попросила вранці здати аналізи й терміново шукати гарного лікаря. Тому що лікувати треба не сатурацию і не позитивний тест на ковід. Й один лише кисень – прямий шлях до могили.
– Ви пробачте, я кричу від безсилля. І апарат дала від безсилля, бо ідіотам так само страшно задихатися, як і розумним, – виправдовувалася я перед свекрухою, яка не могла від мене відірвати очей всю розмову… Він помер під ранок. Це перше, про що я дізналася, прийшовши на роботу.
Шукайте деталі в групі Facebook