Сепаратизм (від лат. separatio – відокремлення) – це прагнення окремих груп населення чи організації до відокремлення, відособлення; рух за надання частині держави права автономії або за її повне відокремлення й створення нової держави.
Цей загрозливий процес активізується в певних умовах, під впливом різних груп факторів, пов’язаних із політичною та соціокультурною трансформацією суспільства, істотним ослабленням або посиленням центральної влади.
Враховуючи те, що сепаратистські рухи активізуються тоді, коли загальне соціально-економічне становище в країні різко змінюється і (або) коли настає політична нестабільність, жодна з країн не гарантована від загрози сепаратизму, включаючи високорозвинені й багаті.
То ж чи можливі такі факти в Івано-Франківській області, оскільки в регіоні представлено ряд етнічних спільнот?
Насамперед на увагу заслуговують об’єднання поляків та інших національних меншин, зокрема угорців, враховуючи їх активні претензії на прикордонні території сусідніх Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей.
Доволі часто у різних засобах масової інформації ми бачимо про проведення національно-культурними товариствами цих нацменшин багатьох культурних міроприємств (виставки, лекції, семінари, конференції і багато іншого).
До прикладу, в самому м.Івано-Франківську діє досить відома громадська організація Центр польської культури і європейського діалогу. Члени цієї організації щорічно організовують святкування різних польських свят, беруть участь у міжнародних програмах, котрі зближують у гуманітарній сфері Україну та Польщу, що є доволі позитивним аспектом їх діяльності. Також, Центр проводить численні виставки, читання, знайомлячи дітей, молодь та усіх бажаючих мешканців області з польською мовою, історією та культурою.
Але не можна обійти той факт, що Польща все ж виношуючи історично-утворені амбіції всіляко працює над надмірним поширенням в Західних областях своєї культури і історії. У деяких випадках при цьому має місце і перекручування окремих історичних моментів (мова йде про Операцію Вісла, Волинську трагедію, діяльність українських постатей – Бандери, Шухевича і відповідно польських).
Також, часто лунають лозунги окремих польських діячів про приналежність зокрема м. Івано-Франківська (вони його називають історичною мовою-Станіславів) до Кресових земель Речі Посполитої. Зокрема і самим Центром польської культури проводяться публічні заходи на такі ж теми, що є реальним нав’язуванням думок пропольського забарвлення.
Історія-історією, але ми маємо свою незалежну унітарну державу, а подібна діяльність є маніпулюванням громадською свідомістю та провокуючим елементом поширення сепаратистських ідей.
Шукайте деталі в групі Facebook