Пояснює Андрій Рева – міністр соціальної політики (з квітня 2016-го по серпень 2019 року)
Розпочате в травні оформлення житлових субсидій за новими правилами виявило повну неготовність влади до цієї безглуздої процедури. З «глибинки» летять тисячі запитань, адже до середини травня навіть не були готові оновлені бланки заяв та декларацій про доходи.
В період карантинних обмежень бажаючих отримати субсидії – а це переважно люди похилого віку – влада змусила дружно ринутися в управління соціального захисту населення державних адміністрацій.
На перший погляд виглядає незрозумілим, навіщо влада взагалі затіяла цю негуманну екзекуцію над мільйонами людей, адже в Україні вже декілька років поспіль перерахунок здійснювався в автоматичному режимі. А тепер кожен, хто потребує державної підтримки на оплату комуналки, повинен заново подати заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи. А тим, хто має заборгованість, ще й копію договору про її реструктуризацію.
Нові документи прийматимуть протягом травня-вересня 2021 року всі управління соціального захисту населення районних державних адміністрацій. Важливо знати, що кожному, хто звернеться у будь-який місяць з травня до вересня, обіцяють нарахувати починаючи з травня 2021 року.
Проте в дійсності субсидії отримають далеко не всі нужденні, адже на всіх у бюджеті коштів банально не вистачить – там передбачено лише 36,6 млрд грн. І якщо сьогодні субсидії отримують близько 3 млн сімей, то через різке подорожчання газу, електроенергії та комунальних послуг за субсидіями звернеться за різними оцінками – 5, а то й 7 мільйонів домогосподарств, тобто приблизно половина всіх сімей України.
Щоб зрозуміти, які ризики приховує нова процедура переоформлення субсидій, «Главком» звернувся до колишніх міністрів соцполітики – Андрія Реви та Павла Розенка. Відповіді наводять на досить гнітючі роздуми, і не лише через руйнування налагодженої системи субсидій.
Андрій Рева – міністр соціальної політики протягом з квітня 2016-го по серпень 2019 року
Павло Розенко – віце-прем’єр з квітня 2016 по серпень 2019 року, міністр соціальної політики з грудня 2014 по квітень 2016 року
Андрій Рева: «В наступний опалювальний сезон на третину зменшиться кількість субсидіантів»
Розпочата із травня нова процедура переоформлення субсидій населенню на оплату комунальних послуг передбачає більш жорсткі критерії призначення. Чи згодні Ви з цими нововведеннями, чи, можливо, щось би зробили інакше?
Процедура переоформлення субсидій з більш жорсткими критеріями призначення не відігравала б великої ролі, якби не одна малесенька деталь. Серед прийнятих змін найбільш важливою я вважаю ліквідацію спеціальних комісій з питань призначення субсидій в окремих випадках.
Критерії і раніше були різні, але людині можна було призначити субсидію навіть якщо виписані критерії це забороняли. Адже в окремих випадках дозволялося призначити субсидію за рішенням спеціальної комісії з призначення субсидій.
Зрозуміти масштаб проблеми можна на прикладі Вінниці: із 36 тисяч субсидій , які були призначені людям на опалювальний сезон з жовтня 2020-го по квітень 2021-го, за рішенням спеціально створених комісій було призначено 19 тис, тобто більше половини! Загалом по Україні більше 40%, тобто майже половина всіх субсидій призначалася через рішення комісій.
Наприклад, людина поїхала за кордон на лікування, чи з метою пересадки органів за направленням нашої країни. Якщо вона перебувала там більше 60 днів, то субсидія не призначається. Але комісія могла розібратися, чому людина там перебувала і призначити їй субсидію. Після запровадження змін призначити субсидію стало неможливим.
Люди, з якими працівники соціального захисту мають справу – це люди проблемні. Чому вони не платять за комунальні послуги? Тому що вони знаходяться в складних життєвих обставинах. І вимагати, щоб вони відповідали всім нашим стандартам дуже складно. Якщо ви відмежуєте цих людей від програми житлових субсидій, не ввійдете в їх становище, то вони взагалі не будуть платити за житлово-комунальні послуги. А далі що робити, виганяти цих людей на вулицю? Чи одразу стерилізувати, як розповідала Галина Третьякова?
Тому ключовим моментом у запроваджених владою змінах є ліквідація спеціальних комісій, адже це відсікає приблизно третину людей від програми житлових субсидій. Якщо сьогодні у нас близько 3 мільйонів домогосподарств отримують субсидії, то я прогнозую, що в наступний опалювальний сезон їх буде не більше двох мільйонів.
Парадокс, адже різко зросла вартість енергоносіїв, а кількість субсидіантів зменшиться?
Саме ліквідація комісій призведе до зменшення кількості субсидіантів. На всі інші зміни щодо критеріїв призначення субсидій можна було б навіть не звертати увагу, якби й надалі були комісії – тоді б інші зміни не були б такими важкими для людей. Адже коли тепер – відповідно до нових положень – субсидія не має бути призначена, то маневру для того, щоб людям допомогти, у органів місцевого самоврядування (тобто управлінь соціального захисту) – більше немає. Адже якщо в урядовій постанові написано, що субсидія не призначається, значить не призначається. Все.
А тепер ідемо далі. Це я вже вам кажу, як очевидець, адже мені довелося в уряді працювати, коли вже декілька місяців пан Зеленський був президентом. І з травня до кінця серпня 2019-го його представником в уряді був пан Герус. Він був присутній на усіх засіданнях Кабміну, і часто давав інтерв`ю – вважався спеціалістом в області тарифів на електроенергію. Так от, в той час Андрій Герус розповідав, що, виявляється, система субсидій – неправильна, що вона як мінімум мільйон людей відсікла від субсидій, хоча на той момент було більше 4 млн субсидіантів. Пан Герус радив, що програму субсидій потрібно зробити такою, щоб збільшити на мільйон кількість субсидіантів, а людей старше 70 років взагалі звільнити від сплати за комунальні послуги. Все це він говорив публічно.
Кінець епохи бідності?
Ви ж пам`ятаєте, що з 21 квітня 2019 року було оголошено «Кінець епохи бідності» – скрізь висіли плакати такого змісту. Перший бюджет, який формували «слуги» – це був бюджет 2020 року. В цьому бюджеті вперше за 20 років вони зменшили соціальні видатки на 12 млрд грн!
Такого не було ніколи, навіть у найбільш важкі роки інфляції, падіння економіки – ніколи соціальні видатки не скорочували. З цих 12 млрд грн – 10,5 млрд – це були скорочені видатки на програму житлових субсидій.
В бюджеті на 2020 рік на субсидії виділили 47,5 млрд грн, а скільки ж отримали в дійсності?
Якщо в державному бюджеті на 2019 рік фінансування трьох державних програм житлових субсидій було передбачено в обсязі 58 млрд грн, то в державному бюджеті на 2020 рік на ці цілі було заплановано лише 47,5 млрд, або на 10,5 млрд грн менше. А по факту, протягом бюджетного року, зелені скоротили фінансування цієї програми ще на 10 млрд грн – до 37 млрд грн. Тобто, в цілому протягом 2020 року програму житлових субсидій було скорочено на 20 млрд грн! Це – безпрецедентна цифра.
Причому, кошти з програми фінансування житлових субсидій не були спрямовані для фінансування інших соціальних видатків, зокрема, на фінансування дефіциту Пенсійного фонду, а були використані за іншим призначенням. Як наслідок, вперше за 20 останніх років ми ввійшли у новий 2021 рік із заборгованістю по соціальних видатках – виплаті житлових субсидій за листопад і грудень 2020 року, а також з непогашеною Пенсійним фондом України казначейською позичкою в розмірі 13 млрд грн!
Але то був лише початок кінця епохи бідності. Бо якщо 2020 рік зелені закінчили з видатками на програму житлових субсидій у розмірі близько 37 млрд грн, то на 2021 рік вони заклали ще менше – 36,6 млрд. З цього приводу я навіть статтю написав і сказав, що цих грошей не вистачить.
І це при тому, що з 1 серпня 2020 року було скасовано державне регулювання цін на газ, тобто ціни мали визначатися на ринку, а відтак вони пішли вгору. Крім того, уряд скасував з 1 січня пільгову ціну на електроенергію.
Коли у жовтні 2020 року з`ясувалося, що людям нарахували платежів за комуналку на 11 млрд грн, а в жовтні 2019-го – на 7 млрд грн, був скандал. Тобто стало зрозуміло, що намічається зростання витрат населення на комунальні послуги, тому програму субсидій потрібно було б збільшувати. Але навпаки – на 2021 рік фінансування скоротили до 36,6 млрд грн. Я тоді публічно сказав, що цих грошей не вистачить, а пані Лазебна (міністр соціальної політики – «Главком») розповідала, що «все у нас чудово». Але вже 22 січня 2021 в програмі Шустера вона розповіла, що звернулася до Мінфіну з проханням додати ще майже 10 млрд грн на програму житлових субсидій, бо їх не вистачає.
А що ж відбулося далі? Рівно через тиждень – 29 січня Верховна Рада вносить зміни до бюджету і з програми субсидій вони знімають 1,4 млрд грн і спрямовують їх на підтримку тих домогосподарств, які користуються електричним опаленням своїх осель.
Виходить, ціни на енергоносії суттєво зростають, а фінансування програми субсидій скорочується. Можливо це тому, що падає рівень бідності?
Основні статті витрат більшості українців – це продукти харчування і комуналка. За рік ціни на житлово-комунальні послуги виросли на 25%, великодній кошик також збільшився на 25% – був 620 грн, став 780 грн. А от заробітні плати за минулий рік виросли на 12% – це дані офіційної статистики, і от тепер на 11% індексували пенсії.
То якщо ціни зросли на 25%, а доходи громадян – на 11-12%, то бідність зростає чи падає? Звісно, зростає. Отже, в умовах зростання бідності потрібно збільшувати фінансування програми субсидій, а влада, навпаки, їх скорочує.
Минулого року соціологи Центру Разумкова встановили, що держава відмовила в наданні субсидій майже третині опитаних. Які прогнози щодо ймовірних відмов цього року?
Відмови в наданні субсидій через наявні доходи – це об`єктивні відмови, адже ж ви Коболєву (екскерівник «Нафтогазу України» – «Главком») не виділите субсидію, бо його доходи дозволяють платити за комуналку. Я не згоден зі статистикою центру Разумкова, повинна бути інша статистика.
В урядовій постанові визначені причини для відмови призначення субсидії, але так було і раніше. Що змінилося принципово – ліквідовано спеціальні комісії з питань призначення субсидій. Тому потрібно взяти кількість звернень громадян до комісій, подивитися, який відсоток призначено через комісію. А відсоток відмов комісій – це і є показник фактичних відмов надання субсидій в спірних ситуаціях.
Щоб ви розуміли: 95% випадків звернень до комісій закінчувалося позитивним рішенням. А всього майже половина всіх субсидій в Україні призначено через рішення комісій. І от якщо тепер уряд скасував комісії, то тепер в сукупності обставин більше третини людей втратять субсидію автоматично.
Соціологи з’ясували, що понад 11% українців не вистачає грошей навіть на харчування, а ще 36% опитаним вистачає лише на харчування і недорогі речі. Ваш прогноз: як прискоряться темпи нарощування боргів населення за енергоносії через низький рівень життя українців?
Росте бідність, адже зростають комунальні платежі і ціни на продукти харчування, а за ними не поспівають зарплати і пенсії. Відповідно росте заборгованість за житлово-комунальні послуги – вже є борг 82 млрд грн станом на 1 березня 2021 року. А зелені кажуть: все чудово.
В мене просте питання: якщо далі буде рости заборгованість за комуналку, то що далі? Раз не платять, треба запроваджувати жорсткі санкції проти боржників – списувати гроші з пенсій, зарплат, виселяти їх з квартир і тд. Можна спрогнозувати, що саме такими будуть наступні дії зеленої влади.
В 2016 році, коли Володимир Гройсман був прем`єр-міністром, ми вирішили розібратися наскільки статистичні дані відображають реальний рівень бідності в Україні. Наша статистика користувалася методикою ще радянських часів: беруть всю сукупність працюючих, складають їх зарплати, ділять і виходить розмір середньої зарплати по країні, а потім порівнюють із затвердженим офіційно прожитковим мінімумом. В результаті показник бідності у нас коливався в межах 25-29%. І завжди всі уряди казали: як здорово, у нас бідними є не більше третини населення.
Але Володимир Гройсман тоді дав нам команду перерахувати, і порівняти доходи населення не з затвердженим Верховною Радою прожитковим мінімумом, а з фактичним. Ми тоді затвердили нову методику розрахунку рівня бідності. Скільки ж було галасу, адже фактичний прожитковий мінімум виявився вдвічі більшим, ніж офіційний. І коли ми перерахували зарплати і пенсії, порівняли з фактичним прожитковим мінімумом, то з`ясувалося, що в 2016 році показник бідності складав 56%.
Протягом 3-х років перебування при владі уряду Гройсмана в Україні, з одного боку, зростали зарплати і пенсії, а з іншого – росли ціни і тарифи. Завдання уряду полягало в тому, щоб зарплати і пенсії росли швидше, ніж ціни і тарифи. Адже якщо цього вдається досягти, то тоді бідність в країні зменшується. Якщо ж ціни і тарифи ростуть швидше, то тоді бідність зростає.
Так от, за 3 роки – з 2016-го по 2019 – у нас індекс бідності упав з 56% до 41%, тобто на 15 пунктів. Росли ціни і тарифи, але ж росли зарплати й пенсії, тобто ціни і тарифи росли повільніше, ніж зарплати і пенсії. В 2017 році вдвічі – з 1450 грн до 3200 грн на місяць зросла мінімальна зарплата, на 50% зросли зарплати вчителів.
Уже 23 серпня 2016 року, тобто, через 4 місяці після початку каденції уряду Гройсмана, було підписано нову Генеральну угоду з профспілками і роботодавцями – першу за останні 5 років. І саме завдяки скоординованим діям соціальних партнерів протягом 2017 року зарплати в Україні зросли на 38%, що дозволило отримати додатковий ресурс від збільшення відрахувань до Пенсійного фонду без підвищення податків. Отримавши додатковий ресурс, ми у 2017 році провели пенсійну реформу, збільшивши в середньому на 62% пенсії, які не осучаснювалися з 2008 року.
І хоча протягом 2016 – 2019 років бідність в Україні зменшилась на 15 пунктів – з 56% до 41%, але, погодьтесь, що 41% бідних людей в країні – це колосальна цифра. І тому результат виборів 2019 року був цілком прогнозований, адже зелені пообіцяли людям кінець епохи бідності (на виборах президента 73% виборців віддали голоси за Зеленського – «Главком»).
І вибрали собі горе… і де ж той «кінець епохи бідності»?
Так от, лише за один 2020 рік індекс бідності виріс з 41% до 51%. На 10 пунктів за рік!
Коли в країні росте бідність, коли ціни і тарифи ростуть швидше, ніж зарплати і пенсії, тоді ресурси потрібно направити на зарплати і пенсії. Але зелена влада, яка знайшла 150 млрд грн на дороги, в той же час не знайшла додаткових грошей ні на зарплати освітянам і медикам, ні на пенсійні виплати, ні на субсидії. Субсидії скорочують. Оце і є антинародна соціальна політика «зеленої» влади, промоутером якої виступає Третьякова, Шмигаль і Лазебна – з подачі Зеленського!
Галина Третьякова – народний депутат, голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, член фракції «Слуга народу».
Марина Лазебна – міністр соціальної політики України
Денис Шмигаль – прем’єр-міністр України
Коли я зараз читаю коментарі, дивлюся, що робиться, в мене волосся дибом стає від того непрофесіоналізму, який зараз відбувається.
Що відбувається з Пенсійним фондом, в чому проблема, адже затримок із виплатами пенсій начебто немає?
Коли в 2016 році я став міністром, власні доходи Пенсійного фонду (ПФ) за рахунок єдиного соціального внеску (ЄСВ) були 112 млрд грн, ще 145 млрд – це були дотації з державного бюджету.
Тоді ж ми розробили програму підвищення заробітних плат: чим вища заробітна плата, тим більші відрахування до бюджету Пенсійного фонду. Ми піднімали зарплати в країні, боролися з тіньовою зайнятістю – за 3 роки у нас вийшло з тіні 700 тис працівників. Уявіть собі: у нас велика трудова міграція, а кількість платників ЄСВ зросла. Вони вийшли з тіні за рахунок тих заходів, які ми вжили по детінізації економіки.
І це при тому, що наприкінці 2015 року Верховна Рада України прийняла закон про скорочення розміру єдиного соціального внеску на 40% – з 38% до 22%! Внаслідок цього популістського рішення Пенсійний фонд у 2016 році втратив 65 млрд грн. Все це робилося під акомпанемент розмов про необхідність допомоги бізнесу в умовах кризи. У мене просте запитання: а що, в умовах кризи пенсіонерів підтримувати не потрібно? Вони що у нас стали настільки заможними, що вже не потребують державної підтримки? Я прямо запитав народних депутатів про це і почув у відповідь, що, мовляв, тепер же підприємці вийдуть з тіні і заплатять.
Але на практиці за цей популізм заплатили саме пенсіонери – Пенсійний фонд у 2016 році не дорахувався 65 млрд грн. Такою була ціна популізму.
Що ми маємо зараз? Протягом 2020 року в тінь пішло 356 тисяч працівників, і це при тому, що Шмигаль заявив про створення 600 тис нових робочих місць. Це – відверта маніпуляція, адже Шмигаль просто озвучив статистику Державної служби зайнятості про кількість працевлаштованих громадян за попередній рік. Але окрім працевлаштованих, протягом року були ще й звільнені. Таких за останній рік в Україні було 709 тисяч осіб. Тобто, оцінювати потрібно не тільки кількість працевлаштованих, але і співставляти цю цифру з чисельністю тих, хто звільнився.
Так от у нас за 2020 рік скоротилася загальна кількість вакансій на 109 тис одиниць. А кількість застрахованих осіб знизилася на 356 тис осіб. Це означає, що майже 250 тис людей пішло в тінь. Вони не зникли, вони в тінь пішли. При цьому, про жодне додатково створене нове робоче місце не йдеться взагалі!
Чому так багато працівників знову пішли в тінь?
А тому, що пан Гетманцев (Данило Гетманцев – голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики – «Главком») і його «зелені соратники» у жовтні 2020 року скасували штрафи на «рабовласників» – так називаю тих людей, хто наймає на роботу іншу людину, але не оформляє офіційно.
Так от, ми ввели штраф 300 тис грн на таких «рабовласників», а вони його скасували. Питаю Гетманцева: для чого ви це зробили? Відповідає: не треба тиснути на бізнес. Кажу: як же вам не соромно, який же це тиск, це ж не податок, а штраф, в усьому світі так.
Як тільки скасували цей штраф, в першому ж кварталі 2020 року люди відразу ж пішли в тінь. А значить скоротилася кількість платників до ПФ, плюс вони ще заморозили підвищення заробітної плати вчителям, яку ми розробили. В результаті у них – уявіть собі! – темпи росту зарплати в 2020 році – 12%, тоді як у 2017 році – 38%, тобто в три рази упали темпи зростання зарплати!
Індексація пенсій в 2019 році була 17%, а сьогодні – 11%, тобто майже вдвічі впали темпи зростання пенсій.
Що ж тепер відбувається у ПФ через скорочення кількості працюючих і недостатнє зростання зарплат?
За перші місяці 2021 року казначейська позичка зросла на 10 млрд грн, тобто крім загального дефіциту ПФ вони ще ж забирають гроші з державного казначейства.
Отже, коли ми прийшли, в 2016 році сума непогашеної Пенсійним фондом України казначейської позички за 2008 – 2016 роки складала 50 млрд грн. Коли ми пішли – у нас ці ж 50 млрд і залишилися. А вони за 2020 рік збільшили казначейську позичку на 13 млрд, і за 4 місяці 2021 – ще на 10 млрд грн. Тобто пенсійні виплати сьогодні фактично виплачуються за рахунок коштів місцевих бюджетів! Про це не афішується, а я вам про це кажу публічно. І це створює загрозу для фінансової стабільності не лише Пенсійного фонду України, але й всієї фінансової системи країни і в першу чергу – місцевих бюджетів, бюджетів органів місцевого самоврядування.
Це і є справжнім результатом новітнього популізму зеленої влади, зокрема того, що вони 200 тис підприємців до травня взагалі звільнили від сплати ЄСВ. І скоротили на 8,5 млрд грн дотацію ПФ порівняно з минулим роком.
Це ж який удар по місцевих бюджетах?
Зараз зелені намагаються протягнути ще й законопроект Третьякової 2683 про створення загальнообов’язкової накопичувальної пенсійної системи, тобто, вони хочуть на 2% зменшити відрахування податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) до місцевих бюджетів, і ще 2% ЄСВ забрати з ПФ, щоб віддати ці кошти приватним страховим компаніям, пул яких очолювала Третьякова.
Тобто планують погіршити фінансову ситуацію місцевих бюджетів, Пенсійного фонду, ну і державного бюджету, який має компенсувати ці втрати. От вам вся соціальна політика «зеленої» влади.
Повернемося до субсидій. З 2015 по 2017 роки обсяг фінансування субсидій з держбюджету зріс з 8 млрд до 61 млрд грн, а потім фінансування почали скорочувати, зокрема в 2021 – до 36,6 млрд грн. Які подальші перспективи субсидій?
В 2018 році на субсидії всього було виділено 74 млрд грн. Піднімалися тарифи – держава збільшувала підтримку, тому люди і не виходили на вуличні протести.
Максимальна кількість субсидіантів була в 2017 році – 6,9 млн домогосподарств, плюс ще 2,5 млн отримали підтримку, як особи, які за законом мали право на пільги зі сплати за житлово-комунальні послуги (ветерани війни, чорнобильці та інші). Тобто майже 9,5 млн домогосподарств (із загальної кількості 15 млн домогосподарств) мали соціальний захист від зростання тарифів на житлово-комунальні послуги.
А зараз менше 3 млн домогосподарств отримують субсидії, і «зелені» планують скоротити їх чисельність ще більше. І це за умов зростання показників бідності, коли тарифи і ціни ростуть більш високими темпами, ніж темпи зростання зарплат і пенсій!
Складається катастрофічна ситуація з субсидіями, пенсіями та зарплатами… А в наступний опалювальний сезон газ коштуватиме в середньому 10 грн за куб (з доставкою). В січні при подорожчанні газу до 10 грн в Україні почалися масові протести. Виходить, взимку знову все може повторитися?
Я Вам нагадаю цитату президента Зеленського із далекого вже 2019 року: «Тарифи за комунальні послуги не мають бути вироком для людей. Вирок має чекати на тих, хто зробив такі тарифи».
Минулого року Зеленський обіцяв скорочення тарифів на тепло в 2 рази. Але ж за офіційними даними Держстату, тарифи на комуналку у першому кварталі 2021 року зросли на 25% порівняно з відповідним періодом минулого року. Тобто, їх не тільки не зменшили в 2 рази, а збільшили на 25%, а ціна газу взагалі зросла на 80%. От і хочеться запитати у пана президента: кого має чекати вирок за ці тарифи? Адже він обіцяв, що весна прийде – саджати будемо. Кого саме? І коли? Весна вже закінчується, а результату – нуль. Такий самий нуль, який є справжньою об’єктивною оцінкою всієї соціальної політики зеленої влади.
Шукайте деталі в групі Facebook