Що робити, коли рідна мати ненавидить свою дитину. Навіть подорослішавши, хлопець весь час хоче заслужити її прихильність, але не виходить. Свою страшну історію розповів закарпатець Віктор Данило. Він просить поради у читачів, бо не знає, як жити далі.
Я завжди знав, що Микола – не мій рідний батько. Він одружився з мамою, коли мені було 5. Мене ж вона народила у 17. У них є спільна дочка. моя сестра і її мати обожнює. Мене ж із маленького завжди намагалася то вдарити, то принизити, то взагалі не звертала на мене уваги. Навіть коли я приносив зі школи гарні оцінки, не почув від неї доброго слова, навіть коли якусь коли домашню роботу виконував бездоганно, вона жодного разу не похвалила мене. Натомість сестру вона ніколи не карала навіть за серйозні провини. Наприклад, у 12 років Софія повернулась додому у 4 ранку, цілу ніч гуляла з хлопцем. Мати побивалася і плакала, бо на телефонні дзвінки вона не відповідала. підняла на ноги всю поліцію. А коли вона повернулась, лише попросила більше такого не робити. Мене б за таке вона з білого світу зжила. Або коли сестра побила сусідську дівчину, бо вона їй сказала, що вона тупоголова, мама її навіть похвалила, що знає за себе постояти, а вона вибила дитині два передні зуби.
Повною протилежністю матері є вітчим. Він любить нас обох із Софією, до мене завжди ставився прихильно, захищав від мами, нерідко навіть кричав на неї після того, як вона мене ображала. Микола мені завжди все купував, брав із собою на рибалку. вчив господарювати. Він жодного разу не показав. що я йому не рідний син.
Я довго не міг зрозуміти, чому мати так ділить нас, своїх дітей, чому у неї до мене таке дивне ставлення. Коли мені було 16 років Микола зважився і розповів правду.
Виявляється, у 16 років матір зґвалтував сусід. Це був дорослий чоловік, батько її подруги. вона прийшла до них у гості, а він був п’яним. Нікого у хаті не було – донька з дружиною кудись відійшли. Так дядько завалився на матір, зірвав із неї одежу і зробив свою чорну справу. вона кричала, виривалася, але її ніхто не чув і ніхто не допоміг. Після цього мати завагітніла. Про все розповіла двома лише тоді, коли в неї почав рости живіт. Тоді ж бабуся звернулася до поліції і того чоловіка посадили. Родина продала в селі будинок і переїхала жити до міста. Більше сюди ніхто з них жодного разу не приїжджав. Їм було соромно.
Мати ж народила мене. Більше моїм вихованням займалася бабуся. Мати ж вела власне життя, розважалася з подругами, гуляла, працювала. Коли ж вийшла заміж за Миколу, ми переїхали у його хату. Через рік народилася Софія.
Спочатку я думав, що в матері на мене просто немає часу, але пізніше зрозумів, що вона мене ненавидить. Вона це навіть не приховує, не раз кричала, що краще б аборт зробила, або щоб я помер при народженні.
Зараз мені 28 років. У мене чудова родина, двоє синів. Я маю свій бізнес. власний будинок. Мати ж живе скромно. Не раз я пропонував їй гроші, але гордість не дозволяла їй від мене взяти. передавав то через вітчима, то через сестру, часто так само передаю подарунки. Вона мене бачити не хоче, нехтує мною навіть тоді, коли я від неї абсолютно незалежний. Дружина всіляко мене заспокоює і каже, що все мине. Але якщо не минуло за стільки часу, я дуже сумніваюся, що колись вона ставитиметься до мене по-людськи.
Чи можна заслужити її любов? Що для цього потрібно зробити? Чим я завинив перед нею? Я ж на світ божий не просився! Я не винний, що той чоловік зґвалтував її. Свого біологічного батька я теж ні разу не бачив. Люди кажуть, що у в’язниці він помер. Та це мене не болить так, як стосунки з мамою. Мені дуже хочеться, аби хоч раз у житті вона мене обняла, пригорнула і сказала, що любить… чи хоча б погладила по голові як маленького.
Шукайте деталі в групі Facebook