Оля – класний керівник і вчитель біології, сама мама шестикласниці та третьокласника. Вона зізнається, що не в захваті від дистанційної форми роботи.
«Спочатку скажу, як мама. Зі старшою дочкою особливих проблем немає. Вона самостійна, добре вчиться, відповідальна, сидить скільки треба за книжками. Із сином, просто зносить дах. Якщо його не проконтролюю, сидітиме за ноутбуком і ганятиме машинки, а мені казатиме, що вчиться. Матеріал сприймає важко, треба з кожного уроку все детально пояснювати, перевіряти вивчене. Добре, що я сама вчителька.
А як тим батькам, що не мають змоги допомогти дитині? Тепер скажу, як вчителька. У моєму класі є одна багатодітна родина. У сім’ї вісім дітей, шестеро з яких шкільного віку. На всіх – один ноутбук. Як їм його ділити, коли проводяться онлайн-уроки? Купити не те що кожній дитині по ноутбуку, а навіть ще один там не мають із чого. У молодших дітей кнопкові телефони. Про який Інтернет може йти мова? Цей фактор ніхто не враховує. Плюс, багатогодинне просиджування у Інтернеті зовсім не йде на користь дитячому здоров’ю.
Як лише у дітей псуються очі! Не кажу вже про викривлення хребта та зниження імунітету. Ще один фактор. Із класу, де 30 учнів при дистанційному навчанні відео уроки відвідують 8-10. Так само стільки ж скидують вчителю виконані домашні завдання. Тобто, більшість дітей не вчаться зовсім.
Тому я не є прихильником карантинів та дистанційного навчання», – каже Оля. Звісно, такої думки не всі. Дехто страшенно боїться підхопити вірус навіть на вулиці, ні свіжому повітрі, яке, як відомо, лише зміцнює імунітет… і це не є секретом ні для кого, хоча чомусь під час карантинів саме вихід на вулицю вважається чимось поганим і людей самі ж чиновники лікарі закликають сидіти вдома, у чотирьох стінах.
Як би там не було, а майже наразі немає галузі, яку б карантин не зачепив і більшість закарпатців таки розуміють страшні економічні наслідки локдаунів як для себе особисто, так і для країни в цілому.
Шукайте деталі в групі Facebook