Безумовно, уповноважений від Російської Федерації в ООН Віталій Чуркін був досить одіозною політичною особистістю не лише у контексті міжнародної дипломатії, але й світової геополітики.
Його дії в ООН критикувались, ставали предметом запальних дискусій, безумовно сам він був ньюзмейкером щодо позиції РФ по питанню політичної приналежності Криму, присутності російських військових на підконтрольних Україні окремих районах Донецької та Луганської областей, діяльності військової коаліції Росії із урядом сирійського глави держави Башара Асада в Сирії.
Інсинуації смерті, або Що було причиною смерті постійного представника Росії в ООН
Моніторинг даного питання у інтернеті та соціальних мережах загалом відображає кілька варіативних версій причин смерті Віталія Чуркіна. Відповідно, ТОП-причиною є “внутрішньо дипломатичні непорозуміння посла із російським вищим політичним керівництвом”. Про нього вперше після смерті посла заговорила російська журналістка Юлія Латиніна, яка на своїй сторінці у Twitter розповіла подробиці смерті постійного представника Росії в ООН Віталія Чуркіна 20 лютого. За її словами,
Віталій Чуркін помер в генеральному консульстві Росії на Манхеттені після розмови з Путіним. Дипломат знепритомнів, виявилася необхідність серцево-легеневої реанімації. Його екстрено госпіталізували.
Журналістка Латиніна стверджує, що розмова між Чуркіним та Путіним була емоційною. Останнім часом, додала Латиніна, російський дипломат засуджував російську окупацію українського півострова Крим в ООН.
Наступна версія смерті, що це було “політичне замовлення”. Тут також нюзмейкером виступила журналістка Латиніна, яка вказала, що російський глава держави звинувачує в смерті посла свого колегу, вже екс-очільника США – Барака Обаму.
Третя версія, смерть Віталія Чуркіна не була природною. Про це повідомляло одне з найвпливовіших видань світу Washington Post, яке оперативно відгукнулося на раптову смерть постпреда Росії при ООН. Видання апелює до того, що американці з недовірою поставились до природних причин смерті російського дипломата. Однією з перших реакцій була така:
Цей факт треба розглядати з підозрою, з огляду на розслідування участі Росії у виборах в США. Раптові смерті людей, які були в змозі щось знати про це, сумнівні.
Четверта версія, непопулярна на сьогоднішній день, природні причини смерті. Даної версії особисто притримуюсь і я. При цьому переконана, що фактори стресу, психологічних та інформаційних кампанії проти Віталія Чуркіна, могли з останнім зіграти “злий жарт”. Адже не кожен з політиків і дипломатів зміг витримати шквал різновекторної критики та навішування неприємних для дипломатичної етики “ярликів”. Безумовно наступнику Віталія Чуркіна буде досить нелегко представляти національні інтереси Росії, зважаючи на репутаційні втрати російської дипломатії через неоднозначні публічні заяви та ініціативи пана екс-посла Чуркіна.
Про дипломатичні досягнення Чуркіна. За що його критикували?
Російський постпред Віталій Чуркін виступав від імені Російської Федерації в ООН трохи більше 10 років – з 2006 по 2017 рр. За цей час відбулось безпрецедентне в історії пострадянської Росії погіршення стосунків між РФ і Європою.
Представництво інтересів Росії в ООН Чуркіним припало на час російсько-грузинської війни в 2008 році, анексії Росією Криму, окупації Донбасу та катастрофи “Боїнга” MH-17 у 2014 році та перекидання до Сирії російських військ та бомбардувань мирних жителів в Алеппо. Безперечно всі ці події стали епохальними віхами найбільшого загострення відносин між Росією і Заходом, результатом якого стало перетворення ООН на місце зведення рахунків Росії із оточуючим її світом. Про те, як РФ устами Віталія Чуркіна не визнавала війну проти Грузії в 2008, яку спровокувала РФ, окупацію АР Крим, що була частиною території незалежної України, цинічне не сприйняття ідеї створення міжнародного трибуналу по розслідуванню збитого боїнгу МН-17 варті окремих дипломатичних монографій та гостросюжетних фільмів.
Віталій Чуркін, незважаючи ні на що, захищав “вияв відстоювання російських національних інтересів”, хоча дії політичного керівництва РФ трактувалися більшістю представників країн ООН як російська агресія. Його заяви в ООН за своєю стилістикою часто були різкими за змістом і не дуже дипломатичними за формою. Ось лише декілька з них без додаткової редакторської інтерпретації:
“Вважаю, що Рада Безпеки – це не місце для обговорення різних версій щодо МН-17. […] Для подальшого суду є, або цілком можуть бути створені відповідні механізми без залучення РБ ООН, який кримінальними справами займатися не повинен”, – липень 2015 року, з приводу внесеної Малайзією і заблокованої Росією резолюції Радбезу ООН про створення міжнародного трибуналу щодо катастрофи MH-17 на Донбасі.
“Росія зі свого боку готова продовжувати сприяти проведенню повного незалежного та об’єктивного розслідування причин катастрофи з метою виявлення винних та їхнього подальшого покарання”. За словами Чуркіна, “рішення РФ проголосувати проти проекту резолюції про створення трибуналу щодо авіакатастрофи “не має нічого спільного із заохоченням безкарності”.
“Якщо ви ще раз заговорите зі мною таким тоном, такої держави, як Катар, після сьогоднішнього дня більше не буде”, – відповідь представнику Катару, який критикував блокування резолюції Радбезу ООН по Сирії.
“Москва не визнає легітимність нинішньої української влади, тому політичні відносини Росії з Україною перервано” – реакція на ескалацію ситуації в Україні на час політичної кризи на тлі громадських протестів. Водночас Чуркін висловив надію на те, що в Україні проведуть незалежне розслідування подій, пов’язаних із вбивствами невідомими снайперами та автоматниками не лише учасників протестів, але й представників міліції.
3 березня 2014 року увечері на засіданні Ради безпеки ООН представник Росії Віталій Чуркін зачитав заяву Януковича від 1 березня 2014 року про те, що той попросив президента РФ Володимира Путіна застосувати свої війська для “відновлення законності” в Україні.
Взагалі українські журналісти відзначали, на їхню думку, факти його зумисної неправдивості, виразної тенденційності та політичної упередженості стосовно України. Зокрема варто згадати його заяву в березні 2014 року про те, чи про присутні російські війська на півострові Крим. Тоді він резюмував, що “Росія в Криму діє в рамках підписаної з Україною угоди про базування Чорноморського флоту”. Чуркін ще на весні 2014-го переконував в стінах ООН, що “Росія не може допустити повторення “безладів”, які відбувалися в Києві, західних та центральних регіонах України, у східних та південних областях”.
Тим не менше, навіть за умов своєї непересічності, саме за участі Віталія Чуркіна ще на початку 2017 року було схвалено резолюцію ООН щодо початку мирного врегулювання ситуації в Сирії за дипломатичного сприяння Росії та Туреччини.
Кому “усміхнеться” доля представляти Росію в ООН?
Вже достеменно відомо, що “т.о.” представника Росії в ООН буде його перший заступник Петро Іллічов. Втім, він виконуватиме обов’язки очільника російської дипломатичної місії до тих пір, поки не буде призначено нового постпреда РФ у Всесвітній організації.
Доцільно припустити, що зважаючи на всю палітру дезінформації та контраверсійних матеріалів про Чуркіна, російська влада може вдатися і до більш прагматичного кроку – запропонувати менш одіозного і більш технократичного дипломата. Варто не заубувати, що, не зважаючи на всі останні не досить лояльні пасажі президента Трампа до Росії і Путіна, все ж таки генеральна ліня по пошуку шляхів політичного і економічного порозуміння між США та Росією триватимуть надалі. Не виключаю, що постпредом в ООН може стати і представник олігархічних кіл чи фінансово-промислових груп, близьких до оточення Президента РФ Володимира Путіна. А чому б ні. Сьогодні, якщо брати за приклад кадрову політику Дональда Трампа, представниками США можуть бути і колишні менеджери транснаціональних чи американських компаній.
Можливо також, що Петро Іллічов збереже за собою функції дипломатичного представництва Росії не лише в найближчій часовій перспективі. Головне питання зараз, до яких поступок готова російська дипломатія з новим послом РФ в ООН? Чи нас очікує нова спецоперація Росії на дипломатичному рівні під умовною назвою “Чуркін 2.0. Перезавантаження”? Питання насправді відкрите і стає черговою білою плямою в міжнародній геополітиці.
Автор: Катерина Одарченко
Шукайте деталі в групі Facebook