Жителі охопленої кризою України масово залишають країну – вони їдуть або на схід, або на захід. Серед тих, хто вибрав західний напрямок, особливо багато заробітчан виявилося в Польщі. Робочі руки там потрібні – не менше 93% польських підприємств готові прийняти іноземця мінімум на дев’ять місяців. Сам президент Польщі Анджей Дуда нещодавно заявив, що в країні перебуває приблизно мільйон українців, а, за іншими оцінками, їх значно більше.
Те, що більше, підтвердив міністр закордонних справ Яцек Чапутовіч, який заявив днями: «Згідно з різними оцінками, в Польщі знаходяться вже майже 2 млн українців, які працюють у нас в ключових сферах економіки: будівництві, сільському господарстві, послуги».
До них ставилися, як до рабів…
Життя багатьох гастарбайтерів важко назвати прийнятною – кількість розповідей про утиски і пригноблених наростає, мов снігова куля. Так, в листопаді в Поморському воєводстві затримали 42-річного місцевого жителя, який тримав в форменому рабстві громадян України, Білорусії, Грузії та Молдови. Заповзятливий поляк наймав іноземців на будівельні роботи – причому відбирав для себе або тих, хто опинився в найбільш важкій життєвій ситуації і дуже потребував грошей, або тих, хто здавався йому найбільш слухняним і податливим на психологічні маніпуляції. В результаті гастарбайтери гарували на нього фактично задарма, бо зарплат він їм не платив. Кудись поскаржитися було надзвичайно важко, так як зловмисник не підписував договорів зі своїми жертвами, а документи у них він відбирав.
Коли робітники намагалися вимолити у гнобителя хоч якісь гроші, їм погрожували депортацією. Найнаполегливіших, готових йти до кінця, облудно звинувачували в крадіжці, відправляючи на них заяви в правоохоронні органи. Причому експлуататор взяв звичай проводити обов’язкові «робочі зборів», під час яких залякував, принижував, ображав і навіть бив своїх рабів. За два роки, аж до осені 2018 го, від цього рабовласника постраждали як мінімум 540 осіб. Загальна сума невиплачених їм зарплат досягла 4,5 млн. Злотих (понад 1 млн. Євро). Зараз йому відповідно до польського законодавства загрожує тюремне ув’язнення – мінімум три роки.
Середня зарплата українців в Польщі зараз оцінюється від 2,500 до 3500 злотих (580-815 євро) але отримують її далеко не всі – подібні приклади можна знайти скрізь і всюди. Зі свіжого: у Вроцлаві засудили громадянку Польщі, яка допомагала українцям знайти роботу на будівництвах, а потім відбирала у них паспорти. Постраждалим не тільки не платили, але і під надуманими приводами постійно штрафували.
Телеканал «Україна» показав кадри затримання громадянина Польщі на ім’я Мирослав – той разом з подільником постачав працівників місцевим кафе. «Люди у нього працювали за копійки. Тобто це було шість-сім злотих на годину. Працювали в ресторанах, де зарплата була мінімум п’ятнадцять злотих – іншими словами, сам він заробляв дуже багато. Він забирав і у заробітчан, і у роботодавців – заробляв подвійно. Крім цього, він знімав людям хостели, де вони жили, та ще й придумав систему покарань. Чи не виніс сміття на звалище або, наприклад, повернувся додому після десятої вечора – мінус сто злотих. Це були майже тюремні умови», – розповіли журналісти.
Про виявлені факти примусової праці польські правоохоронці повідомляють мало не кожен місяць. Втім, як стверджують правозахисники, насправді це маленька крапля у величезному морі. Найчастіше жертви самі бояться звертатися в поліцію через погрози депортації або навіть розправи. Директор агентства з працевлаштування «Український рекрутинг» Владислав Штепа підтвердив: ці ситуації є цілком типовими. Він поклав провину на самих заробітчан, точніше на їх низьку поінформованість про процедурах працевлаштування, про власні права. «Можливість махінації роботодавця була обумовлена перш за все нелегальним працевлаштуванням працівників. В черговий раз повинні підкреслити обов’язкове легальне працевлаштування будь-якої особи», – підкреслив В. Штепа в ефірі українського« 24-го каналу».
Гірше немає гнобителя, ніж співвітчизник
Він закликав ні при яких обставинах не віддавати нікому документи, що засвідчують особу і підтверджують право перебування на території іншої країни. «У разі затримки або невиплати заробітної плати, істотних погіршень умов праці, моральних або фізичних знущань з боку роботодавця всім громадянам України, які працюють на території Польщі, радимо невідкладно звертатися на гарячу лінію місцевої інспекції праці», – порадив Штепа.
Подібні поради на Україні звучать часто, але далеко не всі до них прислухаються. Багато представників населення цієї країни знаходяться в настільки незавидному положенні, що готові хапатися за соломинку, аби працювати в «благословенній Європі». Такі люди стають легкою мішенню для шахраїв і зловмисників.
Відповідно до проведених досліджень, майже половина всіх українців, що працюють зараз в Польщі, трудяться там нелегально. Глава профспілки «Трудова солідарність» Віталій Махинько розповів в ефірі українського телебачення: «Ми зараз займаємося випадком хлопця, якого в Польщі запросив його давній знайомий. Він працював в передмісті Варшави в таксі Uber. Хлопець приїхав по «безвізу», на дев’яносто днів. Йому надали житло і автомобіль. Хлопець два місяці пропрацював, і йому сказали, що він повинен 1500 злотих. Забрали у нього паспорт і сказали, щоб відпрацьовував. В результаті у нього зараз немає паспорта, і він не може повернутися в Україну, при цьому у нього закінчується термін дозволу на перебування в країні. У посольстві він дізнався, що за виготовлення документа, за яким він може повернутися додому, потрібно заплатити гроші, яких у нього не було. Але, більш того, йому ніде жити і доводилося ночувати в машині. Зараз йому надала житло і купила продукти Міжнародна організація міграції. Ми ініціювали звернення до поліції… »
Махинько зізнався, що очолюваний ним профспілка змушений був закрити гарячі лінії в Польщі – звернень надходило стільки, що співробітники виявилися просто не в силах всім допомогти. Але все одно люди знаходять контакти, і кожен день надходить до десятка скарг. За словами профспілкового діяча, одне з найпоширеніших порушень – це коли польські роботодавці не виплачують людині останню зарплату. «Працівник повертається в Україну, наприклад, 3 вересня. Йому кажуть, що 15 вересня вишлють гроші, але насправді нічого не відбувається. Якщо пощастить і на підприємство нагряне перевірка за його скаргою, роботодавець розводить руками і каже: мовляв, гроші ось, нехай приїжджає і забирає. А у людини, наприклад, закінчилася віза або він по біометричного паспорту приїжджав на дев’яносто днів (згідно із законом він потім повинен перебувати в Україні мінімум дев’яносто днів). А ось коли через три місяці він навіть і повернеться, з ним ніхто не стане розмовляти і грошей не повернуть. А гроші на дорогу будуть витрачені», – повідав Махинько.
Він додав, що особливо несолодко доводиться тим мігрантам, які зайняті в сільському господарстві. «У більшості випадків людям доводиться жити в селах в жахливих умовах. Часто їх селять в бараки, де на десятки людей один душ, туалет – вигрібна яма на вулиці. До того ж, наприклад, на зборі полуниці кілька днів заробляєш добре, потім починаються дощі і ти сидиш ні з чим, проїдають вже зароблені гроші », – застерігає профспілковий працівник. Якщо йому вірити, в Польщі майже немає фірм, які співпрацюють з українцями абсолютно чесно. Причому, що характерно, для роботи з українськими гастарбайтерами фірми зазвичай набирають «координаторів» з числа їх же співвітчизників. «Ми їх між собою називаємо наглядачами. І знаєте, не так поляки, буває, ставляться до нас, українців, як наші співвітчизники. Я в таких випадках згадую розповіді бабусі про поліцаях, коли вони часом були страшніше німців. Дуже часто такі наглядачі просто ні в що не ставлять українців, ображають, матюкають…»- з гіркотою констатує Віталій Махинько.
Менша оплата і гірші умови
Українцям в Польщі з порога пропонують меншу оплату і гірші умови, ніж місцевим жителям. «Я працювала в польській готелі гувернанткою – нам платили п’ять злотих за одне приміщення, в той час як полькам – по десять злотих. При цьому ми працювали по вісім годин, і нас ніхто не годував. У поляків же обід був, ще й безкоштовний», – скаржиться заробітчанка Оксана Марченко.
Але якщо людина обурюється або скаржиться, його викидають на вулицю. «При працевлаштуванні багато агентств по найму в Польщі підсовують на підпис папір про розірвання договору за взаємною згодою, без претензій до роботодавця… з відкритою датою. І якщо щось не так, наприклад людина обурюється умовами проживання або несправедливою оплатою, в папір просто вписується дата», – свідчить Махинько.
Трудове рабство має негативні наслідки і, крім фізичного виснаження, багато колишніх заробітчани змушені лікувати психіку. «Це депресія, неврози, тривожні розлади. Також зустрічаються люди з суїцидальними настроями. Пам’ятаю жінку, яка потрапила до мене з галюцинаціями. Її організм був настільки виснажений, що більше не міг працювати», – розповіла психолог Інна Шимчак. Іноді люди в подібному стані йдуть на страшні вчинки. Так, в польському Любліні відбувся суд над 36-річною громадянкою України. Вона 25 липня 2018 роки народила дитину в туалеті на фабриці з переробки фруктів і овочів в селі Ґміна Мілеюв Люблінського воєводства, а потім спакувала немовляти живцем в пластиковий контейнер і викинула.
На щастя, дитину вдалося врятувати. Працівники фабрики знайшли спочатку породіллю в крові, а потім і контейнер з немовлям, тому змогли вчасно викликати швидку допомогу. До слова, українка працювала на підприємстві на законних підставах. Крім ув’язнення, жінці присудили психіатричну експертизу для визначення ступеня її осудності.
У серпні 59-річний громадянин України вчинив самогубство в міській лікарні в Ольштині Вармінсько-Мазурського воєводства. За інформацією ЗМІ, чоловік заміняв на роботі в полі свого брата і з ним стався нещасний випадок – українцю розчавило таз, у зв’язку з чим його госпіталізували. Через кілька днів перебування в лікарні чоловік повісився прямо в палаті. У медустанові він зрозумів, що здоров’я його не застраховане, а як наслідок можуть виникнути великі фінансові витрати на лікування і загроза депортації на батьківщину.
У листопаді в лісі на околиці Варшави повісився «ветеран АТО» Мар’ян Малявський. Він був рекламним менеджером, а в 2015-му добровільно записався воювати з військом Донбасу. Коли Малявський повернувся з фронту, він спробував працевлаштуватися. «У Львові було важко знайти роботу, тому вирушив за кордон. Був в Польщі близько року, працював в готелі в Варшаві. Коли кілька днів він не виходив на роботу, почали його пошуки. Поліція знайшла його мертвим на узбіччі в лісопосадці. Спочатку припускали, що Мар’яна могли вбити і інсценувати повішення, згодом стали схилятися до версії про суїцид», – розповіла пресі українка Олена Живко.
До слова, з Польщі українську робочу силу поставляють і в інші країни Євросоюзу – часом незаконними шляхами. У жовтні «Польське радіо» повідомило про безробітного жителя Перемишля, сколотити групу, до складу якої входили двоє його одноплемінників і українець. Останній шукав серед співвітчизників тих, хто хотів виїхати до Великобританії. А в Польщі члени групи розшукували людей, схожих на клієнтів з України, і переконували продати документи по 200-500 злотих. Далі українців гримували, їм накладали волосся, вуса та бороди, щоб відповідати фотографії в документі, – за це ті платили від двох до трьох тисяч євро. Відомо, що цими послугами скористалися понад десяток осіб. Ділки навіть організовували їм трансфер до Німеччини, звідки українці повинні були продовжувати подорож самостійно. Перевезли б і більше, але поліція накрила шахраїв, проти яких порушили кримінальну справу.
Перераховані вище факти ні для кого на Україні секретом не є, але життя в країні нині настільки важка, що заробітчани все одно рвуться до Польщі. Зараз у них з’явилася нова надія: c 2019 року німецький уряд планує відкрити ринок праці для осіб з держав, які не є членами ЄС. Тепер заробітчани готуються штурмувати Німеччину, де, як вони сподіваються, заробітки будуть в три-чотири рази вище, ніж в Польщі.
Шукайте деталі в групі Facebook