Несподівані наслідки глобального потепління
Глобальне потепління може стати не лише катастрофою, яка затопить цілі країни, але й може виявитися справжнім благом для деяких держав, які з завдяки змінам клімату можуть зі злиденних “бананових республік” перетворитися на потужних світових гравців.
Питання глобального потепління вже давно стало темою гострих дебатів між політиками, які наголошують на визначальному впливі промислового фактора на зміни клімату, та їх опонентами, які акцентують на природному характері цих змін, в яких роль людини виглядає мізерною.
Традиційними прихильниками першого підходу стали ліберали та ліві політичні сили, особливо зелені “енвайроменталісти”, які затято таврують капіталізм та споживацьке суспільство і закликають до скорочення виробництва. Своєрідним символом такого екоактивізму стала шведська неповнолітня аутистка Грета Тунберг, відома своєю фразою “How dare you?” (Як смієте ви?), і яка вже закликала поставити лідерів держав “до стінки”.
В меншості перебувають науковці, які не згодні з поширеною концепцією кліматичних змін. Частина вчених переконана, що клімат Землі змінюється постійно не залежно від діяльності людини і змінювався мільйони років без людей, а в часи динозаврів вулкани викидали більше викидів в атмосферу аніж всі сучасні заводи. Сьогодні, наша епоха припадає на черговий “вихід” з останнього льодовикового періоду, чим і пояснюється підвищення температури. Мовляв: коли в ХІХ столітті науковці вперше почали вимірювати температуру, клімат був холоднішим, але це не означає, що тодішні показники термометрів були “нормою” від якої ми зараз “відхиляємося”. Скоріше навпаки – з глобальної “весни” Земля рухається до своєї “літньої пори”, і людство з усіма своїми заводами впливає на цей процес не більше, аніж діяльність мурах на прихід літа.
Політики, які підтримують таку концепцію вказують, що поки європейські держави під тиском екоактивістів скорочують свої виробництва, такі країни як Китай, Іран, Індія, арабські держави нарощують свої промислові потужності без огляду на риторику “зелених”. А екологічний активізм розглядають як ослаблення глобальних позицій Заходу під впливом “недоведених кліматичних теорій” на фоні зростаючої могутності Азії.
Якими б не були справжні причини глобального потепління, не всі вчені відзначають планетарну катастрофічність цього кліматичного явища. Серед науковців досі немає єдності щодо прогнозів меж рівня підняття води світового океану і екологи ще сперечаються: чи до кінця цього століття буде повністю затоплено такі країни як Японія, Данія, Нідерланди та Бангладеш, чи ці країни втратять лише частину своїх земель?
ЯКЩО ЧАСТИНА КРАЇН ПОСТРАЖДАЄ ВІД ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ, ТО ДЛЯ ІНШИХ ДЕРЖАВ НОВИЙ “ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП” МОЖЕ СТАТИ СПРАВЖНІМ БЛАГОМ
Однак інші вчені стверджують, що навіть якщо частина країн постраждає від глобального потепління, то для інших держав новий “всесвітній потоп” може стати справжнім благом. Адже за законами природи: якщо десь щось зникає – то десь неодмінно має з’явитися.
Плантації Сахари
За висновками дослідників опублікованих в журналі Earth System Dynamics, до кінця 2100 року пустеля Сахара може перетворитися на савану, а її околиці і посушливі райони невдовзі можуть “позеленіти”. Причиною цього стане різке підвищення рівня опадів, пов’язане з глобальним потеплінням.
За словами вчених, за останні кілька мільйонів років Сахара кілька разів “зеленіла” і знову перетворювалася на пустелю, змінюючи свій вигляд разом з коливаннями клімату Землі. За висновками зробленими на основі кліматичних моделей кругообігу течій в океані і вітрів в атмосфері над Африкою, при подальшому підвищенні середньорічних температур, частина досліджень показує, що Сахара буде отримувати приблизно на 40-300% більше опадів до 2100 року.
Причому це підвищення відбудеться надзвичайно стрімко, буквально за п’ять років, або менше, після переходу кліматичної системи планети через певний температурний поріг. У результаті таких змін пустельні території Чаду, Нігеру, Мавританії, Малі та інших країн Сахари будуть покриті саванами або тропічними лісами, і будуть отримувати стільки ж опадів, як і країни тропічної Африки. Глобальне потепління змінить рух мусонів біля берегів Африки і “зрушить” їх у бік Сахеля і всієї Сахари в цілому. Крім того, зростання температури змусить води Атлантики швидше випаровуватися, що в свою чергу, збільшить кількість дощів над Північною Африкою.
«Глобальне потепління може викликати радикальні перебудови клімату. У більшості регіонів світу спричинить посухи і знизить врожайність сільгоспкультур, але в сухому Сахелі, на околиці Сахари, воно навпаки, поліпшить ситуацію з доступом до води і зробить його придатним для тваринництва і сільського господарства», – стверджує Якоб Шеві (Jacob Schewe) з Інституту кліматологічних досліджень в Потсдамі (Німеччина). Зрештою, ще 15-20 тисяч років тому пустеля Сахара була величезною зеленою рівниною, покритою трав’янистими рослинами і чагарниками. Саме зелена Сахара, як вважають антропологи, допомогла первісним людям покинути Африку і поширитися по всій планеті.
Німецький дослідник Сахари Стефан Кропелін (Stefan Kröpelin), виходячи зі своїх спостережень африканських пустель і напівпустель, неодноразово наголошував, що ріст вмісту вуглекислого газу і зміни випаровуваності, ведуть до позеленіння посушливих регіонів планети. Вчений вказує на те, що в Сахарі і Сахелі в останні десятиліття відбувається наступ рослинності: вона з’являється там, де її до того не було. Супутникові знімки земної суші за кілька десятиліть, підтверджують тези Кропеліна й спростовують прогнози, за якими потепління викличе ще більше опустелювання в посушливих регіонах Землі.
Кліматичні зміни можуть торкнутися життя понад 100 мільйонів людей, що живуть в Сахарі, значна частина з яких страждають від злиднів, голоду та воєнних конфліктів і становлять велику частку біженців до Європи. Не виключено, що глобальне потепління може кардинально змінити й мапу світових аграрних ресурсів та глобальної економіки. Враховуючи, що екоактивісти пророкують повне затоплення Нідерландів – другої за обсягом сільгосппродукції країни Європи, та затоплення сільськогосподарських районів Франції (лідера європейського аграрного ринку) – питання їжі для європейців невдовзі може стати пріоритетним. А якщо додати до цього пророковане екоактивістами затоплення південних областей України, де в степах вирощується найбільше пшениці, зокрема, топових за урожайністю Херсонської, Миколаївської та Одеської областей (майже 3 млн. тонн зернових щороку), то хто знає, чи не стане завтра Сахара головним експортером пшениці до голодної Європи?
ЄВРОПЕЙЦІ У СТАТУСІ БІЖЕНЦІВ ТА НЕЛЕГАЛЬНИХ МІГРАНТІВ МОЖУТЬ ПОПЛИСТИ НА ЧОВНАХ ДО АФРИКИ, ПРОХАЮЧИ ПРИТУЛКУ
В той час, як багаті сільськогосподарські землі Європи можуть піти під воду, або значно зменшитися, пустельні землі Північної Африки можуть вкритися полями, садами та виноградниками. Зміна клімату може вплинути й на зміну економічних осередків планети, які можуть переміститися із затопленої та болотистої Європи до родючої Африки. І тоді вже європейці у статусі біженців та нелегальних мігрантів можуть поплисти на човнах до Африки, прохаючи притулку, їжі та роботи на полях, а можливо й плантаціях.
Арктична Пандора Росії
В той час, як глобальне потепління може завдати величезних збитків Європі, ще одна неєвропейська країна від глобального потепління може суттєво розбагатіти та посилитися. Вже сьогодні екологи стверджують, що Арктика нагрівається удвічі швидше за решту планети. Вічна мерзлота Арктики та сніги крайньої півночі Євразії стрімко тануть, і очевидно, що раніше непридатні для життя райони Сибіру та російської Півночі ставатимуть теплішими.
З таненням снігу Арктики змінюється ефект нагрівання, викликаний тим, що світлий сніг і крига поступаються місцем темній землі чи воді. А темні поверхні вбирають більше тепла, ніж білі, тож суходіл додатково нагрівається, розтоплюючи покриви снігу та криги. Цей процес, відомий як ефект альбедо, сильніший, аніж досі очікували науковці. Більшість моделей зміни клімату прогнозують, що Північний Льодовитий океан може повністю звільнитися від криги до кінця цього століття. Хоча, до прикладу, аналітичний звіт 2009 року в науковому виданні Geophysical Research Letters, припускає, що це може статись вже в 2037 році. За різними даними Гренландський льодовик щороку зменшується на 200 гігатонн криги, чого було б досить, щоб забезпечити прісною водою мільярд людей.
Такі масштабні перетворення матимуть руйнівні наслідки для арктичної екосистеми, але стануть справжньою знахідкою для людства. Замерзла тундра відступає, а великі арктичні простори стануть придатними для господарської діяльності людини. Вже сьогодні більш рання весна в Арктиці може збільшити урожайність на 25%. З потеплінням Сибіру можуть бути відкриті нові сільськогосподарські регіони. Крім того, з’явиться доступ до значно більшої кількості корисних копалин, на які багата Арктика: мінералів, цинку на Алясці, золота в Канаді, заліза у Швеції та нікелю в Росії, не кажучи вже про нові запаси нафти й газу. Сама присутність нафти, газу та вугілля в регіонах вічної мерзлоти підтверджує, що мільйони років тому там були ліси та джунглі.
За даними Геологічної служби США, в Арктиці, на дні Льодовитого океану, містяться значні поклади нафти (13%) і природного газу (30%), вартість яких, становить близько $20 трлн. Вже сьогодні росіяни збільшують інвестиції у георозвідку раніше недоступних північних широт. А наприклад корпорація ExxonMobil домовлася з «Роснефтью», про інвестицію $500 млрд. у розробку морських покладів, зокрема в Карському морі. «Шельфові поклади, насамперед в Арктиці, без перебільшення є нашим стратегічним резервом на ХХІ століття», – наголошує російський диктатор Путін, який, очевидно, цілком серйозно планує правити федерацією навіть у такій віддаленій перспективі.
Для майбутнього контролю над ресурсами Арктики, Росія та інші держави регіону розпочинають мілітаризацію свого північного узбережжя, поки що вкритого кригою. РФ проводить модернізацію своїх шести атомних криголамів. А в 2017 році на острові Земля Александри на крайній Півночі, РФ завершила будівництво військової бази «Арктичний трилисник», на якій розміщено ударні протикорабельні ракетні комплекси та системи ППО і ПРО.
Одним із очевидних, проривних наслідків глобального потепління стане й поява нових торгових маршрутів. Судноплавний шлях через Північно-Східний прохід уздовж сибірського узбережжя між Аляскою та Чукоткою, скоротить відстань між Європою та Східною Азією приблизно на третину. Якщо 2010-го цим шляхом ходили тільки чотири судна, то минулого року було вже 34 танкери, рефрижератори з рибою і навіть один круїзний лайнер. Тож з потеплінням Сибіру, Росія може здобути ще більше нових ресурсів, нафти та газу, які за таких нових умов в неї ще довго не закінчуватимуться. А нові торговельні шляхами біля російського узбережжя можуть сприяти й економічному зростанню підконтрольної Москві Півночі.
ВНАСЛІДОК ПІДНЯТТЯ РІВНЯ СВІТОВОГО ОКЕАНУ РФ ТАКОЖ МОЖЕ ВТРАТИТИ ВІД ЗАТОПЛЕННЯ ОКРЕМІ РЕГІОНИ ПОВОЛЖЯ ЧИ ПРИКАСПІЙСЬКИХ СТЕПІВ
Збільшення економічної спроможності Росії неминуче відобразиться й на масштабах її зовнішньополітичної агресії та територіальних апетитів. Адже російська агресія проти Грузії у 2008 році відбулася саме на піку найвищих світових цін на російську нафту. Звісно, внаслідок підняття рівня світового океану РФ також може втратити від затоплення окремі регіони Поволжя чи прикаспійських степів, а Санкт-Петербург за прогнозами екоактивістів може стати островом, проте взамін Росія може здобути нові землі, придатні для життя, промисловості та сільського господарства. В той час, як Європу затоплюватиме, а деякі європейські держави взагалі потонуть, РФ компенсує свої територіальні збитки новими земельними ресурсами. В той час як у європейських країн такої можливості не буде – їх чекатимуть лише втрати.
Проте, майбутнє Росії після нового світового потопу може виявитися не таким вже й райдужним. Враховуючи, що за прогнозами екологів, глобальне потепління призведе до затоплення левової частини сільськогосподарських земель Китаю в долинах річок Хуанхе та Янцзи – тисячолітніх осередків землеробства (де крім того мешкають сотні мільйонів китайців), КНР може звернути увагу на вже теплий та родючий російський Сибір. Зрештою, після підняття рівня океанічних вод, землі Сибіру та російського Далекого Сходу виявляться єдиним можливим напрямком територіальної колонізації для Китаю. В такому випадку, нові території РФ перетворяться з її переваги на справжнє прокляття, і можуть стати причиною повного знищення Росії у війні з Китаєм.
Якими б не були наслідки глобального потепління та підняття вод світового океану, дедалі більше вчених переконані, що людство адаптується до нових умов і виживе. Однак безсумнівно, що глобальна зміна клімату спричинить масштабні геополітичні та економічні зміни, під впливом яких деякі сучасні держави ослабнуть, деякі несподівано стануть могутніми, а деякі можуть назавжди зникнути і канути в Лету.
Шукайте деталі в групі Facebook