В окупованому місті жителі живуть у постійному страху

Один з мешканців Херсону, де росіяни викрали мера міста, поділився історією своєї колеги про життя в окупації.

Як себе поводять загарбники у місті у середу, 29 червня, написав користувач “підпільник Кіндрат” в twitter.

Історія від моєї колеги з Херсона, з якою довгий час працював разом і яка в силу певних обставин вимушена залишитись в Херсоні й влаштувалась працювати в одному з магазинів міста. Далі її слова.

“Сьогодні був один з найскладніших днів з емоційної точки зору… Після 15 днів полону — знайомого нарешті відпустила русня. Я так була щаслива його бачити і одночасно мені було так жаль, що йому довелося все це пережити. Тихий голос, червоні очі і розповіді про те, як його катували, які тортури йому довелося пережити. З найбільшим страхом він згадував про струм, про те, що спеціальне обладнання чіпляли йому на вуха і пускали по ньому “ток”. А потім додав, що фізично він майже відновився, а от морально, ще нескоро прийде до тями. І наостанок з його уст пролунало: “Я вспоминал о тебе, о том, что ты разговариваешь на украинском языке, это небезопасно”.

Я його заспокоїла і сказала, що приводу для хвилювань немає, адже на роботі мене попросили спілкуватися російською. Хоча від почутого мені стало страшно, проте я не подала виду. Почувши це, він видихнув з полегшенням. Прощаючись ми побажали один одному берегти себе, проте мої пригоди на цій зустрічі сьогодні не закінчилися…

На великий подив мені вдалося знайти роботу в окупованому Херсоні, точніше вона мене сама знайшла, але не про це. Одного дня я вирішила затриматися на роботі, щоб дооформити вітрину. Попрощалася з колегою і побажала йому гарного дня, а сама приступила за діло. Двері вирішила не зачиняти з середини, можливо ще хтось з клієнтів прийде, а я все одно тут. Проте згодом я дуже пошкодую про те, що цього не зробила.

До магазину зайшов чоловік не нашої національності, років 50-ти та почав розпитувати про техніку, що у нас є в наявності, скільки це коштує і тд. Далі він сказав, що його влаштує ціна, він готовий оформити купівлю зараз, адже у них все значно дорожче (яка я дурепа, що не одразу зрозуміла про кого він говорив). Далі він вийшов до дверей і когось покликав. В приміщення зайшов військовий зі зброєю, який виявився його охоронцем.

На секунду у мене пішла земля з-під ніг, серце почало битися швидше… Сумнівна перспектива: я, якась шишка і русня зі зброєю. Тремтячими руками я почала оформляти продаж. І паралельно на підмогу я викликала свого колегу. Як мені пощастило, що він був неподалік. Доки мій колега клеїв їм захисне скло на телефон, я вислуховувала неприємні речі з їх ротів.

Наприклад:

– А правда ли, что все рыжие страстные в постели?

– Рыжих у меня еще не было! (так і кортіло сказати, що і не буде, адже залишилося йому не довго)

– У тебя есть месяц, чтобы стать моей женой!

– У тебя есть месяц, чтобы стать моей женой!

– Работа прежде всего в такое “мирное” время (почувши цю фразу, я ледве не вирвала).

Обговорювали при мені мою фігуру, колір волосся, вихвалялися, які вони справжні чоловіки, скільки у них було дружин і тд. І найгірше в цій ситуації, що я нічого не могла зробити або сказати, а лише злякано зціпила зуби та губи.

Після їх візиту я себе відчувала максимально брудною, наче наді мною “надругались”, вилили на мене відро помиїв, мені було так боляче на душі, ком став серед горла, а сльози наверталися на очі від всесвітньої несправедливості”, — розповіла дівчина.

Автор публікації додав, що життя в окупації проходить у “режимі постійного страху”.

“В кінці додам від себе. Життя в окупації — режим постійного страху. Щосекунди за тобою можуть прийти, закатувати і вбити (або залишити з моральними травмами). Всі ці історії і треди – не хайп і не нагнітання драми. Це все реаліі, в яких доводиться жити людям і дуже важливо людям це пояснювати і нагадувати в яких умовах люди чекають на визволення. Кожен день може стати останнім – з цією думкою люди живуть в Херсоні, Мелітополі, Бердянську та інших містах і селах в окупації”, — додав він.

Російські солдати створені для залякування, а не для війни – ГУР МО

Російські солдати створені для залякування, а не для війни – ГУР МО
В українській розвідці розповіли, чому російські окупанти скоїли стільки злочинів у Бучі.

З’явився черговий доказ того, що російські військові створені не для того, щоб воювати, а щоб залякувати мирне населення.

Саме так прокоментував представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України причини скоєння злочинів російськими солдатами в Бучі та інших містечках поблизу Києва. Опубліковано коментар на порталі The New York Times.

Видання проводить в Україні розслідування низки злочинів, які російські окупанти вчинили під Києвом. Зокрема, йдеться про звірства в Бучі, які там творилися під час окупації військовими 64-ї окремої мотострілецької бригади Збройних сил Російської Федерації.

Разом з представниками українських правоохоронних органів і свідків злочинів коментарю видав представник ГУР МО України, в якому він розповів про історію та особливості створення 64 омсбр, а також про передумови деградації особового складу російських військових формувань до рівня злочинців” – йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, що близько місяця російські окупанти тримали в страху всю Київську область, після чого раптово прийняли рішення відступити. Через те, що вони не встигли приховати злочини, весь світ побачив всю сутність російської армії. Вони не вміють воювати за всіма правилами, а лише залякували і вбивали українців.