На ділянці передової від Соледара й до Бахмута нині точиться цілодобова війна. Ворожі снаряди, просто знищують міста: артилерійські канонади там не вщухають.

Російська авіація вглиб вільної української території тепер не залітає, натомість бомбардує і лінію оборони, й цивільну забудову, по кілька разів на день. Попри це українські воїни тримають фронт і при першій слушній нагоді знищують і окупантів, і їхню техніку.

Про це йдеться в сюжеты ТСН.

Після потужних розривів у фронтовому Бахмуті пожежі спалахують по кілька разів на день. Напередодні, вночі, російські важкі боєприпаси влучили у одну з місцевих п’ятиповерхівок. Рятувальники полум’я загасили та на ранок дим знову оповив усе довкола. Під завалами могли залишатися люди.

У сусідньому вщент розтрощеному Соледарі ворожі реактивні ракети стирчать у землі, буквально на кожному кроці. Після прильотів важких російських авіаційних бомб тепер десятки вирв.

Ворожа авіація, кажуть українські військові, з’являється на обрії зазвичай парами по кілька разів на день.

“І літаки, і гелікоптери… Сюди вони не залітають. На певній дистанції від своїх передніх позицій відпрацьовує авіація”, – кажуть військові.

Бомби падають на дорогах, влучають у будинки, підпалюють й переорують поля та частина місцевих жителів вперто відмовляється полишати пекло, на яке перетворюють рашисти їхні міста. Ближче до околиць Соледару життя, взагалі ніби закінчується.

Тут геть немає тихих днів та й, за великим рахунком, з тихими годинами серйозні проблеми, але от на відміну від багатьох інших ділянок фронту, тут навколо Соледару до потужних артилерійських і мінометних розривів час до часу домішується ще й відлуння піхотних, стрілецьких боїв.

“Стрілкові бої ніхто не відміняв. Тобто займаються позиції, території відбиваються”, – каже військовослужбовець ЗСУ з позивним “Альфа”.

За словами військових, часто битися з окупантами доводиться мало не упритул.

“Бій почався в 4:25. Все, що в нас було: гранати, стрілкове наше.. Усім, що у нас було, відбивалися”, – розповідають захисники.

Та запекла битва точилася за одну окрему невеличку позицію. Але хлопці кажуть: тримали безцінний клаптик української землі.

“Хлопці тримали одну позицію, яка була розбита повністю. Почався стрілецький бій. Тобто вони тримались півтори години. Ворог переважав, як в живій силі, так і в зброї. Хлопці почали відступати і два кращих, скажімо, бійці-герої, залишились їх прикривати”, – розповідає військовослужбовець ЗСУ з позивним “Альфа”.

Ціною власних життів ті двоє українських воїнів урятували десяток побратимів. Наші військові отримали час перегрупуватися, поповнити боєкомплект і провели вдалий контрудар.

Дорогою ціною, але перевагу, у окремому локальному бою, нашим воїнам вдалося схилити на свою користь. Ситуація, на ділянці, відверто кажуть військові, дуже непроста.

“Ворог не наступає, а навпаки – відступає. Це більше війна артилерії. Ми їх бачимо, контролюємо і знищуємо”, – каже “Альфа”.