У цьому – психологія дитини:

Великий радянський педагог Шалва Олександрович Амонашвілі, автор концепції гуманної педагогіки, одного разу поставив вчителям, які зібралися на його лекції, питання. «Уявіть собі ситуацію, ви проводите урок у четвертому класі, і заходить дитина, яка спізнилася на 20 хвилин. Ваші дії? Вчителі починають пропонувати різні варіанти: “Вийди з класу”, “Давай щоденник”, “Сідай на своє місце, поговоримо після уроку”… Але Шалва Олександрович не був задоволений.

Він сказав: «Коли дитина зайшла, я б від щирого серця сказав: «Здрастуй, чадо моє, будь ласка, проходь, сідай, ми не могли почати без тебе урок, ми на тебе чекали». Це називається безумовне кохання, це не можна зімітувати. Якщо він запізниться і на другий день, я з ще більшим коханням скажу: «Здрастуйте, чадо моє улюблене, я так чекав тебе, проходь швидше, сідай. Ми без тебе не могли розпочати урок».

І ви знаєте, якщо ви так зробите три, чотири, п’ять разів, дитина перестане спізнюватися. Тому що він реагує лише на чистий імпульс кохання. І якщо він відчуває, що його десь люблять, він не спізнюватиметься туди більше. У цьому психологія дитини: якщо вона відчуває, що її десь безумовно люблять, її гріють, вона там цінна, її поважають як особистість, вона ніколи туди більше запізнюватися не буде».

Сам же Шалва Амонашвілі до сьомого класу був круглим двієчником, а школу закінчив із золотою медаллю. Його ставлення до навчання змінила нова вчителька з грузинської мови, яка належала дітям з цікавістю та повагою. Особистість дитини стала центральним поняттям концепції гуманної педагогіки, яку розробив Амонашвілі.

Шалва Олександрович Амонашвілі – розробник оригінальної концепції гуманної педагогіки, орієнтованої на особистість дитини, абсолютне заперечення авторитарної, імперативної (наказової, наказної) педагогіки. Її основними установками стали:

Закони вчителя: любити дитину, розуміти дитину, ставитись з оптимізмом.

Принципи: олюднення середовища навколо дитини, пошана особистості дитини, терпіння у процесі становлення дитини.

Заповіді: вірити у безмежність дитини, у власне, можливо невідоме батькам та оточуючим, призначення дитини, через гуманний підхід до дитини.

Ш. А. Амонашвілі висуває таку установку у вихованні: прийняття будь-якого учня таким, яким він є: «ми повинні бути людьми доброї душі і любити дітей такими, якими вони є».