Розслідувачам вдалося встановити особи двох російських окупантів, які жорстоко вбили сім’ю українців.

На Запоріжжі у селі Очерет Зоря Пологівського району російські окупанти вбили всю сім’ю разом з малолітніми дітьми. Батька з двома дітьми вони розстріляли, а матір після цього зґвалтували і задушили.

Про це повідомляє РІА Мелітополь. Зазначається, що вбивство сталося 17 листопада.

Від рук російських загарбників загинули родина Дармобід – Олександр, його дружина Наталя і їхні двоє дітей.

Між місцевими мешканцями та окупантами виникла сварка. Під час неї загарбники застрелили Олександра із вогнепальної зброї. Разом з ним вбили і двох малолітніх дітей. Після цього російські військові зґвалтували матір і задушили її.

Після жорстокого вбивства з оселі сім’ї зникли гроші та цінні речі. Це підтвердили родичі загиблих.

OSINT-розвідникам вдалося встановити особи окупантів-нелюдів, які вбили сім’ю. Ними виявилися:

• Касьян Іван Юрійович 1991 року, село Городна Московської області;
• Толстіков Андрій Юрійович 1986 року, населений пункт Жуково Тульської області.

Внаслідок обстрілів російської артилерії та під час авіанальотів на підконтрольній Україні частині Донецької та Луганської областей гинуть не лише наші військові, а й цивільні. Причому серед останніх є й ті, хто багато років підтримував Росію та сподівався якнайшвидшого “визволення”. Тепер їхні сім’ї рятують дітей… на західній Україні.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Просила Путіна про визнання
Одна з останніх трагедій, що вразила українців, – під час російського обстрілу в Сєвєродонецьку Луганської області загинула мати близнючок Мирослави та Маргарити, яким немає ще й трьох років.

27-річна Олена вийшла з підвалу надвір, щоб приготувати їжу на вогнищі, і в цей момент поряд влучив снаряд. Поранення в голову – шансів вижити не було.

Про те, що сталося, розповів Микола Кулеба, колишній Уповноважений Президента України з прав дитини, а зараз керівник благодійного фонду Save Ukraine / Спасемо Україну. Через три дні після загибелі сєвєродончанки його команда вивезла з міста її цивільного чоловіка Дмитра із доньками.

Як з’ясував OBOZREVATEL, майже два місяці сім’я з дітьми жила у підвалі ресторану “Берлога” у Сєвєродонецьку. Тільки іноді в перервах між обстрілами діти виходили надвір подихати повітрям і пограти при денному світлі.

Батько дівчаток розповів, що Олена навідріз відмовлялася евакуюватися, аргументуючи це тим, що у Сєвєродонецьку залишаються її мати та брат, які нікуди не поїдуть. Чому глава сім’ї не зміг наполягти, щоб вивезти з-під обстрілів дітей, – зрозуміти важко. Тим більше, що у чоловіка на Хмельниччині є рідня, до якої раніше евакуювалися його мама та сестра.

Подруги Олени організували збір коштів на будинок для її доньок та чоловіка, які після того чорного дня все ж таки поїхали на Хмельниччину. Однак у соцмережах спалахнув скандал.

З’ясувалося, що Олена з початку російської агресії ще 2014 року підтримувала РФ. І якщо в Facebook вона не допускала “проколів”, то в її аккаунті в “Однокласниках” збереглися деякі “сліди”.

Наприклад, її пост-звернення до президента Росії Володимира Путіна, в якому сєвєродончанка просила його “визнати незалежність “ЛН” та “ДНР” від кордонів та до кордонів”.

“Нам це важливіше за гречку, шифер і ліки. Ми у вас мінських угод не просили, нам вони не потрібні. Все одно це не перемога і не мир. Визнайте Нас. Росіяни своїх не кидають”, – написала Олена.

Тут, як кажуть, без коментарів.

OBOZREVATEL вдалося знайти сусідку загиблої, яка підтвердила, що Олена свої погляди не дуже приховувала. “Я тільки дивуюся, чому вона давно не поїхала до своєї улюбленої Росії. Шкода тільки дітей – дівчатка ні в чому не винні”, – вважає жінка.

Те, що російська армія діє, порушуючи всі правила війни, давно відомо. Проте для адептів РФ це все ж таки стало несподіванкою.

“Внаслідок обстрілів окупантів гинули не лише патріоти України, а й прихильники Росії. Молилися на Путіна, чекали на російські танки, а втратили своє життя”, – кажуть наші військові.

І любов, і ненависть
Думку про те, що жителі Донецької і Луганської областей поголовно сепаратисти, спростовують усі – і військові, і волонтери. Однак те, що проросійськи налаштовані люди тут є і їх чимало, – теж гірка правда.

“На мій особистий досвід, їх більше на Луганщині. Не знаю, як це пояснити. Я служив і там, і на Донеччині – в останній і міста, і села багатші, та й люди більш забезпечені. Багато хто спокійно переходить на українську мову, але навіть ті, хто розмовляє російською, люблять Україну і нам дуже допомагали”, – поділився офіцер ЗСУ.

За його словами, він стикався і з тими, хто просто ненавидить наших військових: “Але це рідкість, відкрито показувати ненависть вони не ризикують, найчастіше носять у собі. Причому це переважно етнічні росіяни, люди старшого покоління, зазомбовані телевізором – вони й досі дивляться росТБ”.

Волонтери, які допомагають евакуювати людей із гарячих точок, кажуть, що стикалися з різними випадками.

“Більшість людей, наприклад у Харкові, опинившись під вогнем армії Росії, швидко усвідомили, в чому помилялися. Але якось я зіткнулася з парою абсолютно неадекватних: вони плювалися в наших військових, казали, що це українська армія обстрілює їхні будинки – несли якусь маячню. Логічні аргументи, мовляв, ось напрям, звідки стріляють, на них не діяли. Насильно евакуювати ми не можемо, тому поїхали”, – розповіла Ірина.

Водночас дівчина переконана, що вивозити треба всіх, незважаючи на їхні переконання: “Лікар надає допомогу, не питаючи ні про що, правда? Так і ми. Треба рятувати людей”.

А ось мати двох українських воїнів, яка мешкає у Львівській області, має іншу думку.

З початку повномасштабного вторгнення Росії двоє синів Лілії пішли воювати. Вона ж почала допомагати армії, а також людям з інших областей України, які втекли від обстрілів.

“У моєму будинку на день-два зупинялися сім’ї, переважно жінки з дітьми, яких ми далі відправляли за кордон – до Польщі та Німеччини. Люди були змучені довгим і важким шляхом. Деякі розповідали, що їм довелося пережити, інші майже весь час мовчали. Проте якось випадково я почула розмову двох сестер, які обговорювали, що швидше б уже російська армія впоралася з цими “хохлами”, – розповіла Лілія.

За словами жінки, в очах у неї потемніло: “Я й не могла подумати, що такі особини до мене приїхали. Слава богу, взяла себе в руки – не вбила їх, але відразу ж вигнала. Що вони кричали мені вслід, ви не уявляєте…”

Волонтери кажуть, що такі випадки все ж таки рідкість, оскільки більшість проросійськи налаштованих їдуть до РФ. Проте деякі вирішили скористатися “вікном можливостей” та пожити в Європі.