ЗСУ взяли у полон сербську снайперку “Багіру”, яка воює за бойовиків із ОРДЛО із позивним “Багіра”. Полонена згодилася співпрацювати зі слідством. За її словами, вона була покинута на полі битви.

Як інформує “ТСН”, за словами волонтера Влада Іванова, поранена “Багіра” перебуває в полоні ЗСУ, їй надали медичну допомогу. За інформацією українських розвідслужб, снайперка з 2014 року служить у складі підрозділів “народної міліції ДНР”.

Уточнюється, що на рахунку жінки чимало занапащених життів як українських військових, так і мирних жителів, неугодних владі окупованих районів Донбасу. Загалом близько 40 осіб.

За словами волонтера, снайперка погодилася співпрацювати зі слідством. Вона стверджує, що її покинули на полі бою.

“Кинули. Знаючи, що я поранена, і маючи можливість забрати мене, просто вирішили злити, сподіваючись, що помру”, — пояснила вона.

Як відомо, “Багіра” – це громадянка Сербії Данієла Лазович. Вона була успішною гандболісткою в регіональній лізі. Коли стала повнолітньою, вона певний час захоплювалася ісламом Згодом вона опинилася в монастирі Тумане, що в східній Сербії, неподалік міста Ґолубац на Дунаї. Там вона стала «сестрою Ксенією», потім її призначили ігуменею.

«Мати Ксенія» часто залишала монастир і в цивільному вбранні їхала до Белграда або до Косова. У декого ці поїздки почали викликати підозри. За справу взялася поліція й встановила, що молода ігуменя була наркодилером. Монахиню засудили, однак, скільки саме вона провела за ґратами, не уточнюють. Після звільнення Данієла розірвала контакти з батьками й друзями, а в листопаді 2014-го поїхала в Україну та приєдналася до лав проросійської організації “Оплот”.

Російські окупанти по-звірячому знущаються з Марини Юрчак, яку захопили у полон. Жінку незаконно утримують у Сніжнянській виправній колонії №127.

Джерело: телеграм Людмили Денiсової
Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денiсова розповіла, що у Юрчак – сильно травмовані ноги. Жінка потребує невідкладної допомоги.

Денісова розповіла, що Юрчак – хімік-технолог з Донецька. Її затримали 9 листопада 2017 року дорогою на роботу. Тоді рідні шукали зниклу у лікарнях та навіть моргах.

Через декілька тижнів вдалося встановити: Юрчак викрали представники так званого “міністерства держбезпеки” окупантів.

Про долю жінки дізналися від іншої заручниці – Олени Лазарєвої. Її звільнили 29 грудня 2019 року.

Юрчак затримали за твіти
Жінку доправили до катівні “Ізоляція”. Усе через те, що від початку російської окупації жінка повідомляла у твіттері що відбувалося навколо. Зокрема, звідки відбуваються обстріли та куди прямує російська військова техніка.

“Ноги почорніли від знущань”

Денісова розповіла, що Юрчак, як і всіх заручників, возили на допити у секретні в’язниці. Там з бранців вибивали зізнання.

Кожного разу її повертали до “Ізоляції” побитою, а одного разу вона ледь ходила – ноги почорніли від звірських знущань,
– заявила Денісова.

У квітні 2018 року Юрчак перевели до донецького СІЗО. Навесні 2020 року окупанти засудили жінку до 15 років позбавлення волі.

У Сніжнянській виправній колонії №127 Марина тяжко працює швачкою. Її робочий день триває 10 – 12 годин на добу.

Денісова звернулася до керівництва МКЧХ в Україні з закликом терміново здійснити візит до Юрчак. Уповноважена Верховної Ради з прав людини закликала негайно забезпечити Юрчак кваліфікованою медичною допомогою.

Наталія Стаценко – у критичному стані
Денісова розповіла, що українка Наталія Стаценко, яку бойовики незаконно утримують у в’язниці в Донецьку, перебуває у стані, близькому до критичного. Жінка потребує термінового лікування.
У Стаценко загострилось хронічне захворювання спини. Це супроводжується значним порушенням статико-динамічних функцій хребта.
Жінці потрібно терміново провести операцію та видалити три міжхребцевих дисків шийного відділу.

Як Росія влаштувала етноцид на Донбасі: дивіться відео

Допис Денісової:

В українки Марини Юрчак, яка незаконно утримується органами окупаційної адміністрації РФ у Сніжнянській виправній колонії №127 в ОРДО, після побоїв сильно травмовані ноги.

Марина – хімік-технолог з Донецька, була затримана 9 листопада 2017 року дорогою на роботу. Рідні шукали її у лікарнях і навіть моргах. Лише за кілька тижнів вдалося з’ясувати, що Марину викрали представники так званого “міністерства держбезпеки ОРДО”. Про місце перебування Марини дізналися від іншої заручниці – Олени Лазарєвої, яку було звільнено 29 грудня 2019 року.

Після затримання Марину Юрчак доправили до сумнозвісної в’язниці “Ізоляція”, оскільки від початку російської збройної агресії вона писала пости у Twitter про те, що бачила навкруги – звідки відбуваються обстріли та куди прямує російська військова техніка.

Марину, як і всіх заручників, возили на допити у секретні в’язниці так званої “МГБ в ОРДО”, де вибивали зізнання. Кожного разу її повертали до «Ізоляції» побитою, а одного разу вона ледь ходила – ноги почорніли від звірських знущань.

У квітні 2018 року Марину Юрчак перевели до донецького СІЗО, а 26 березня 2020-го її було засуджено так званим “Верховним судом в ОРДО” до 15 років позбавлення волі за “шпигунство”.

У Сніжнянській виправній колонії №127 Марина тяжко працює швачкою по 10 – 12 годин на добу.

Такі дії стосовно громадянки України Марини Юрчак є порушеннями не лише українського законодавства, але й норм міжнародного права, в тому числі Женевських Конвенцій 1949 року про правила ведення війни, Додаткових протоколів до Женевських Конвенцій від 1977 року та Європейської Конвенції із захисту прав та основоположних свобод людини 1950 року.

Звертаюся до керівництва МКЧХ в Україні терміново здійснити візит до Марини Юрчак, сприяти його негайній госпіталізації та забезпечити кваліфікованою медичною допомогою.

Прошу координатора від ОБСЄ в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Шарлотту Реландер особисто втрутитись задля надання відповідної допомоги.