Дружина донора, в якого зафіксували смерть головного мозку, дала згоду на забір органів.

Велике серце – це добре лише, коли звучить у переносному значенні. У прямому сенсі, що воно більше, то важче йому битися. Із таким, удвічі більшим серцем, жив 59-річний черкащанин Володимир Уманець. Єдиний варіант порятунку – трансплантація органа. Якось він уже їхав на операцію, але дорогою його розвернули. Минуло кілька місяців і він отримав другий шанс.

Про це 2 серпня йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Інну вдягають у захисний костюм. На ноги – бахіли. На голову – шапочку. У палату до 59-річного батька доньку не пустять. Але вона принаймні зможе побачити його через скло.

“Бачу, шо все нормально”, – каже донька.

Сьогодні п’ятий день, як пан Володимир живе з новим серцем. Воно б’ється частіше. Скорочується краще.

“Відчуття нормальні. Живемо звичайним життям”, – каже Володимир.

Серце почало турбувати чоловіка рік тому. Тоді він потрапив до лікарні з інфарктом. Але як з’ясувалося згодом – він був уже не перший. Десять років тому Володимир поховав дружину. Та й без того – життя було не з легких, розповідає донька. Його серце зносилося настільки, що врятувати життя могла лише пересадка органа. Воно було вже вдвічі більшим за норму.

“Сказали, що найбільше може прожити 5 років. І все. Більше він не протяг би”, – каже донька врятованого чоловіка Інна Шморгун.

Він одразу став до листа очікування.

“Зателефонували нам якогось дня, що є донор і їдуть по нього вже. Ми вже зібралися. Це була десь одинадцята вечора. Потім перетелефонували і сказали, що щось не підходить”, – каже донька врятованого чоловіка Інна Шморгун.

“Ми зупинили цю трансплантацію, тому що вирішили, що серце донора не відповідало якості”, – сказав завідувач відділення серецево-судинної хірургії Черкаського обласного кардіоцентру Олег Журба.

Минуло три місяці і система знову обрала його. У Черкасах серце пересаджували вперше. До цієї операції там готувалися півтора року. На допомогу їм приїхали столичні колеги з інституту Амосова.

“Той час, за який було вилучено серце в донора, і за той час, за який воно було вшито реципієнту минуло трохи більше двох годин. Тому це дало змогу нам уникнути ускладнень”, – каже заступник директора з лікувано-координаційної роботи Інституту ім. Амосова Костянтин Руденко.

В операційній працювали три бригади хірургів. Шість годин. І в грудях Володимира забилося здорове серце.

Крім Володимира, органи отримали ще троє людей. Життя всіх чотирьох урятував один донор. У нього була тяжка черепно-мозкова травма, яка призвела до смерті головного мозку. Згоду на забір органів дала дружина. Інна не знає ні імені донора, ані скільки йому років. Але без упину дякує. Бо в її батька тепер б’ється його серце.

“Богу дякувати і дякувати лікарям, і сім’ї донора дякую”, – каже донька врятованого чоловіка Інна Шморгун

А вдома на дідуся вже з нетерпінням чекають люблячі онуки.