“Мама неповнолітньої дівчинки питає, як з нею поводитись, коли її випишуть з лікарні. А чому з лікарні, питаю. Мама в сльози – зашивали, кровотеча”, – переповідає розмову з жителькою Київщини психологиня Валентина Левченко.

*Обережно, далі ви можете прочитати описи подій, які можуть вас засмутити.

У село, де проживала жінка, зайшли кадирівці. На той час її чоловік приєднався до лав Збройних сил України, його не було на зв’язку вже кілька днів, пише ВВС.

Троє кадирівців зайшли у приватний будинок, де проживала сім’я, та наказали жінці та 15-річній доньці не ворушитися, тим часом як самі вивертали в домі шухляди та забирали звідти все цінне.

Зі слів психолога, після цього двоє чоловіків взялися ґвалтувати доньку, а третій почав розстібати ремінь. Жінка почала кричати й просити не чіпати дитину.

“Третій пішов до моєї клієнтки. Вона пам’ятає лише, що молилась за доньку”, – розповіла Левченко BBC News Україна.

Далі спогади матері нечіткі. Коли все закінчилось, вона привела до тями непритомну доньку. Дівчина стікала кров’ю, їй надала допомогу сусідка, потім жінки змогли дістатись до лікарні.

Відтоді до розмови матері з психологом пройшло три дні, за цей час 15-річна дівчина не сказала ні слова. Зараз психологиня не знає, як склалась їхня подальша доля.

Звірства, які неможливо осягнути

Ця історія непоодинока. Соцмережі заповнені розповідями про зґвалтування російськими військовими жінок, підлітків і навіть дітей.

Звірства російських військових неможливо осягнути, розповідає правозахисниця Лариса Денисенко. Вона є членкинею правління Асоціації жінок-юристок “ЮрФем”, яка допомагає постраждалим від сексуального насильства жінкам.

“Це ґвалтування у присутності дітей або ґвалтування неповнолітніх у присутності батьків. Це ґвалтування у підвалах на очах в усіх присутніх, яких тримають на “мушці”, – каже правозахисниця.

Дуже часто, за її словами, зґвалтування супроводжуються як убивствами, так і завданням шкоди потерпілим: вибиті зуби, збрите волосся, поламані кінцівки.

Порізав обличчя й обітнув волосся

Історію 31-річної жінки з Малої Рогані, яку зґвалтував російський військовий, переповіла міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch.

Ольга (ім’я жінки у звіті змінено) разом з 5-річною донькою, матір’ю, сестрою, братом та іншими жителями Малої Рогані переховувалися в школі.

13 березня туди зайшли російські військові. Один з них, погрожуючи зброєю, вивів Ольгу до сусідньої кімнати, примусив до орального сексу та зґвалтував.

“Двічі він вистрілив у стелю і сказав, що це її більше “мотивує”, – розповіла постраждала представникам Human Rights Watch. А ще, за словами жінки, погрожував вбити її дитину.

Росіянин розповів Ользі, що йому 20 років, і що вона нагадує йому його однокласницю.

Солдат неодноразово ґвалтував жінку. Порізав ножем шию та щоку, відрізав пасма волосся. Росіянин бив Ольгу книжкою і багаторазово давав ляпаси по обличчю.

На фотографіях, які жінка показала правозахисникам, видно порізи та синці на її шиї та обличчі.

Коли солдат пішов, жінка з родиною пішки дійшли до Харкова, де їй надали медичну допомогу.

“Я застрелив твого чоловіка, тому що він нацист”

Генпрокурорка України Ірина Венедіктова ще 22 березня повідомила, що дані про статеві злочини російських військових надходять з окупованих територій на півдні та “гарячих точок”. Тоді такими вважали Київщину, а також Чернігів, Харківщину та Донбас, зокрема й оточений Маріуполь.

Того ж дня Генпрокуратура заявила про першу підозру російському військовому за зґвалтування на Київщині. Вдершись до приватного будинку в Броварському районі, той застрелив господаря, а потім кілька разів зґвалтував його дружину, при цьому погрожуючи зброєю їй та маленькому сину.

Світ шокований злочинами на звільнених від росіян територіях. Правозахисники збирають докази Маріуполь. Щоденник з міста в облозі

Ця історія схожа на ту, яку 33-річна Наталя із Броварів розповіла виданню Times. Вона звернулася до прокуратури після того, як 9 березня російські військові увірвались у її дім, розбили авто, застрелили чоловіка, собаку, а її саму тричі зґвалтували, дивом не зачепивши 4-річного сина.

“Я застрелив твого чоловіка, тому що він нацист”, – сказав, приставивши пістолет до голови Наталі, 20-річний російський військовий. З ним був командир, який представився Михайлом Романовим.

Коли чоловіки були такі п’яні, що ледве тримались на ногах, жінка з сином втекли. Минулого тижня Наталі повідомили, що ґвалтівника Романова ймовірно вбили українські військові у Броварах.

Вона впізнала Романова з профілів у соцмережах. Ким був його напарник, за словами жінки, поки що з’ясувати не вдалось.

Історій про зґвалтування буде більше

Поки що це єдиний випадок, коли жінка сама публічно розповіла про сексуальну наругу над собою з боку російських військових.

“Деякі постраждалі не готові говорити навіть з правоохоронцями”, – каже Марина Легенька, юристка та віцепрезидентка громадської організації “Ла Страда-Україна”.

До вечора 5 квітня на гарячу лінію “Ла Стради”, куди можуть анонімно звернутись жертви сексуального насилля, надійшло 7 звернень про зґвалтування. Одне – з Херсонщини, решта – з Київщини.

Навіть під час анонімної телефонної розмови жінки не завжди кажуть про насильство перші.

“Вони питають про евакуацію, перетин кордону разом із дітьми, відсутність документів, – пояснює юристка. – Але якщо консультанти чують якісь дзвіночки та розуміють, що з жінкою могло статись насильство, вони задають уточнювальні питання. Ми мали такі випадки”.

Усього повідомлень було 7, однак постраждалих – 10, тобто йдеться і про масові зґвалтування. У одному випадку постраждали дві неповнолітні дівчини, в іншому – троє жінок.

Часто постраждалі не хочуть надавати особисті дані, тим паче звертатися до поліції. Однак коли йдеться про злочини над неповнолітніми, говорить Легенька, юристи “Ла Стради” зобов’язані повідомити про ці випадки ГПУ, навіть якщо про цих дітей нічого більше не відомо.

“Я бачу тенденцію до збільшення випадків (зґвалтування – Ред.) на фоні того, що Україна поступово повертає собі окуповані території”, – припустила Легенька. Вона була права.

BBC News Україна розмовляли з юристкою у п’ятницю 1 квітня, за декілька днів до того, як у звільнену Бучу потрапили журналісти. На трасі за 20 кілометрів від Києва український фотограф Михайло Палінчак побачив тіла кількох оголених жінок, які намагалися підпалити.

Вони були скинуті на купу й обкладені автомобільними шинами.

Ще одна гучна історія про смерть жінки внаслідок численних зґвалтувань надійшла з Маріуполя.

Цю історію розповіла у соцмережах її подруга Анастасія Алексєєва. Згодом це підтвердила і уповноважена з прав людини Людмила Денісова.

Жінка з сином переїхала з Києва до свого батька в Маріуполь. У розпал обстрілів і боїв за місто батька забрали російські військові. Зі слів подруги, його доля наразі невідома.

“У них у хаті майже тиждень жили нелюди. Її ґвалтували дуже жорстко щодня на очах у 6-річного сина. Вона померла…”, – розповіла подруга у своєму фейсбуці.

“Страшні кровотечі, розриви. Врятувати, на жаль, не змогли. Долю хлопчика зараз вирішують. Син лишився саменький з пасмом сивого волосся”, – написали знайомі.

“Велике болесховище”

Тема зґвалтування в українському суспільстві була табуйованою у мирний час, а під час війни і поготів. “Це дуже велике болесховище”, – каже Лариса Денисенко.

Тому не так багато верифікованих історій набуває розголосу.

Та крім історій від самих потерпілих, за словами правозахисниці, про зґвалтування стає відомо і з перехоплених СБУ телефонних розмов російських військових.

Міжнародні кримінальні суди теж сприймають це за свідчення та підставу для розслідування справ про насильство під час війни.

Історії також можуть переповідати інші люди, які почули їх від потерпілих. Це лікарі, рятувальники, волонтери, журналісти, місцева влада, поліцейські, друзі та знайомі, пояснює правозахисниця.

За словами Денисенко, правозахисники намагаються фіксувати усі такі повідомлення.

“Це випадки, коли люди наважилися про це говорити. А є випадки, коли люди стверджують, що зґвалтування було, але жодна дівчина чи жінка не звернулися, не підтвердили і не мають сил говорити, – каже Денисенко. – Чи вони заговорять? Не знаю”.

Ґвалтував тиждень і застрелив маму

У 29-річної харків’янки Люби, яку ґвалтували понад тиждень, вбили хвору лежачу маму, розповіла її подруга Віра Хвуст у соцмережах.

За словами Віри, жінка не евакуювалась, не було як вивезти лежачу маму. Невдовзі у їхню квартиру зайшли троє російських військових. Вони винесли з дому всю їжу. Але один чоловік залишився.

Він ґвалтував Любу понад тиждень, а потім “почав зізнаватись у великому коханні та сказав, що хоче відправити її подалі від війни”.

Люба відмовилась, сказавши, що не покине матір. Тоді російський військовий пристрелив стареньку.

“Наразі вона (Люба – Ред.) вже у дорозі до реабілітаційного центру, звідки поїде за кордон”, – каже Віра, яка, за її словами, не може перестати плакати від почутого.

Чому про це варто говорити

“Зґвалтування і сексуальне насильство це воєнний злочин, злочин проти людяності, тому військові прокурори обов’язково працюватимуть на нашій території”, – пояснює Денисенко.

А воєнні злочини, додає правозахисниця, не мають терміну давності.

Розслідуючи зґвалтування під час війни, міжнародні суди не вимагають медичних доказів, щоб підтвердити історію жінки. Тобто висновок лікаря про факт зґвалтування не є обов’язковим.

Важливо, щоб потерпілі не залишались наодинці зі своїм болем, почувались у безпеці, та мали куди звернутися та кому розповісти про зґвалтування.

Наприклад, подзвонивши на гарячу анонімну лінію “Ла Стради” за телефонами 116 123, 0800 500 335. Ці номери працюють цілодобово.

“Якщо ви не можете говорити про це (публічно – Ред.) зараз, – пояснює Денисенко. – То щойно будете готові, обов’язок держави й правозахисників вас слухати, фіксувати та відправляти інформацію в міжнародні кримінальні судові інституції”.

Про випадки зґвалтувань російськими солдатами в Україні говорять міжнародні правозахисники, ці злочини засудили західні представники на засіданні Радбезу ООН.

Росія заперечує причетність до злочинів проти цивільних попри численні фото вбитих мирних мешканців з міст, які полишила армія РФ.