Триває п’ятдесят восьма доба героїчного протистояння Українського народу російському воєнному вторгненню. Втрати настільки великі, що командири бояться подавати реальні дані нагору. Керівництво російських окупантів навіть не хоче забирати поранених із поля бою – їхні життя нікому не потрібні.

Про це у свідченнях СБУ розповідають російські полонені, передає редакція.

Наприклад, цього контрактника, що потрапив у полон під час відступу загарбників з-під Києва, командир просто залишив на полі бою разом із пораненим. Вояк скаржиться: «сказали, что заберут, но так и не забрали. Пацанов столько понаоставляли раненых, мертвых…».

Просить матір, щоб та йшла до командування та добивалася його обміну. Але жінка бідкається, що замполітом знає, що її син разом із 3-4 іншими контрактниками у полоні, але інформацію про це «на гору» не подає.

«В министерстве обороны в списках тебя нет», – скаржиться жінка. І це масова ситуація, бо, розшукуючи сина, вже спілкувалася з багатьма матерями.

Полонений радіє, що залишився живим, хоча попереду в нього – перевірка на причетність до масових звірств, які загарбники скоїли поблизу столиці.