Кожного року в час Різдвяних свят раз у раз виникають дискусії про “правильне” християнське вітання вцю пору.

Про правильність чи неправильність різних традиційних і осучаснених (“українізованих”) форм привітання дійсно можна толерантно дискутувати, висловлюючи свої етимологічні, теологічні, історичні, традиціоналістичні, пуристичні та інші рації з посиланням на церковні авторитети, класиків літератури, етнографічні звичаї etc.

Натомість ми хочемо нагадати канонічну форму християнського вітання Української Греко-Католицької Церкви, затверджену в прийнятому Синодом УГКЦ Катехизмі Української Греко-Католицької Церкви (прикінцевий розділ «Катихизмові правди»), що був розроблений Комісією у справах катехизації УГКЦ та представлений Верховним Архиєпископом Києво-Галицьким Святославом 2 червня 2011 року, пише Збруч.

Зрештою, вміщений в «Катихизмових правдах» розділ «Християнський привіт» не є жодною новацією останнього Катехизму, є він, наприклад, у випущеному в 1991 році з благословення Мирослава Івана Кардинала Любачівського молитовнику УГКЦ.

Як і сам Катехизм «Христос– наша Пасха», що, за словами кир Святослава, «продовжує традицію писаних чи друкованих катехизмів УГКЦ, початки якої сягають ще ХVI ст.»

Отож, буквальна цитата зКатехизму УГКЦ:

«Християнський привіт

Слава Ісусу Христу!— Слава навіки!

У різдвяному часі

Христос раждається — Славіте Його!

У великодньому часі

Христос воскрес!— Воістину воскрес!

Під час мирування

Христос посеред нас!— І є, і буде!»

[Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос– наша Пасха.– Львів, 2011.– с.307]