З хрещеним батьком мафії можна домовлятися, бо від нього знаєш, чого очікувати. Маніяка можна тільки знешкодити і ізолювати.

Знову пишуть, що Путін – глава ОЗУ, яка захопила владу в Росії. Якби ж…

Напевно, спочатку так і було, але зараз все набагато гірше.

Путін не Дон Карлеоне, а – Чикатило, не хрещений батько, який керується раціональними корисливими мотивами, а маніяк, який намагається реалізувати свої маячні надцінні ідеї і патологічні пристрасті.

Широкомасштабне вторгнення Росії в Україну було абсолютно ірраціонально навіть з точки зору інтересів злочинців, його почали. Це в чистому вигляді відстрочене самогубство режиму. Путінській ОЗУ воно було просто не потрібно. Її владі нічого не загрожувало.

Ватажки мафії могли спокійно продовжувати красти мільярдами в Росії (навіщо їм Україна) і насолоджуватися життям. Але 24 лютого одним ударом російська верхівка повністю зруйнувала свої довгострокові перспективи, стала ворогом номер один для семи провідних країн світу, які влаштували на її інтереси справжнє Сафарі.

Вторгнення в Україну – постріл Путіна і Ко навіть не в ногу, а у власні статеві органи.

З хрещеним батьком мафії можна домовлятися, його поведінка інструментально раціональна, від нього знаєш, чого очікувати. Маніяка можна тільки знешкодити і ізолювати, всі переговори з ним безглузді, а домовленості не варті і ламаного гроша.

Хто б пояснив це Макрону і Шольцу…

Ігор Ейдман, соціолог, публіцист, автор книги “Система Путіна”