Чоловік загинув на місці, а жінку медики доправили до лікарні.

У Бучі під Києвом двоє людей одночасно потрапили під зустрічні потяги.

Про це повідомляє пресслужба Нацполіції Київської області.

За словами правоохоронців, спочатку пасажирський потяг збив жінку. У зустрічному напрямку рухався інший електропотяг, який збив 41-річного чоловіка. Останній загинув на місці. Жінку медики доправили до Київської обласної лікарні.

Обоє людей перебували між коліями. Пішохідні переходи там відсутні.

За фактом порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного транспорту, що спричинили загибель людей розпочато досудове розслідування.

У Київській області продовжуть виявляти тіла закатованих росіянами мирних мешканців.

Під Бучею правоохоронці виявили тіла мирних мешканців, яких окупанти катували, а потім жорстоко вбили пострілами в голову.

Про це повідомив начальник поліції Київської області Андрій Нєбитов.

Масове захоронення розстріляних мирних жителів виявили сьогодні на позиціях солдатів Російської Федерації поряд із селом Мироцьке, Бучанського району.

“У багатьох жертв були зв’язані руки та прострілені коліна. Зараз ми працюємо над тим, щоб ідентифікувати загиблих. Це чергові садистські злочини армії Росії в Київській області!”, – наголосив він.

Очевидці впізнали окупанта-вбивцю, який чинив звірства в окупованій Бучі на Київщині і мародерив.

Російський окупант, який підозрюється у вбивствах та катуваннях мешканців Бучі, заперечує свою провину.

Пр це повідомляє ТСН.

Генпрокуратура України в понеділок назвала ім’я першого підозрюваного у звірячих вбивствах цивільних людей під Києвом. За даними відомства, ним є командир підрозділу нацгвардії Росії Сергій Колоцей.

Журналісти розшукали окупанта, але той заперечує, що був в Україні і служить в Нацгвардії Росії.

“Я не служу у Нацгвардії. Ви що, збожеволіли?” – заявив він.

Тим не менш у Генпрокуратури України інша інформація – як доказ провини Колоцея відомство опублікувало його фотографію із поштового відділення у Білорусі, звідки окупант відправляв награбоване в Україні в Росію. Він пересилав кришку багажника автомобіля.

“Тоді українська прокуратура має звинуватити всіх, хто відправляє посилки до Росії. Нагадаю вам, що дана організація є поштовим відділенням, де будь-хто може надіслати посилку будь-кому і куди завгодно. Перш ніж когось звинувачувати у чомусь, встановіть усі деталі, інакше вас звинуватить у погрозах та наклепах на мирних громадян інших держав”, — говорить Колоцей.

Відомо, що військовому 35 років він народився і виріс у Мозирі, займався єдиноборствами, потім переїхав до Москви.За словами окупанта, він не є громадянином Росії, у нього є тільки паспорт Республіки Білорусь, де він зараз і перебуває. Також чоловік заперечує, що останнім часом відвідував Україну.

Окупант також додав, що буде розбиратися з українською владою через наклеп на нього.

За версією слідства, 18 березня Колоцей убив чотирьох беззбройних чоловіків у Бучі. Свідками вбивства стали кілька людей, які й упізнали Колоцея на відеозапису з поштового відділення у Мозирі. Крім того, 29 березня Колоцей нібито катував іншого мирного жителя, змушуючи зізнатися у підривній діяльності проти російської армії.

У Бучі поруч із церквою, де у братських могилах ховали убитих російськими окупантами українців, є окрема могила. Над нею стоїть дерев’яний хрест. А на ньому написані імена сім’ї загиблих – Маргарита Чикмарьова та її сини Матвій і Клим.

Часто до цього місця поховання приходить жінка похилого віку, яка гірко плаче. Це бабуся дітей та свекруха Маргарити.

Виїхали від війни з Донецька
33-річна Маргарита та 43-річний Олександр Чикмарьові родом із Донецька. Вони виросли в одному селі на Донеччині. Саша старший за Риту на 10 років і спершу не звертав на неї уваги, вважав ще маленькою.

А вже після того, як вона закінчила інститут, вони стали зустрічатися і незабаром одружилися. У них народився перший син Матвій. Війна на Донбасі застала їх, коли Матвій був ще маленьким. Проте щойно йому треба було йти до першого класу, Маргарита й Олександр вирішили перебиратися на мирну територію.

Вони обоє україномовні й не хотіли, щоб їхній син ішов до школи “ДНР”. Переїхали до Бучі, жили в будинку разом із батьками Сашка. У них уже народився другий син – Клим.

Батько Маргарити залишився на Донеччині, мами в неї не було, вона померла, коли Рита була маленькою. Її виховували батько та бабуся. Після декрету тут вона працювала у Бучанській міській раді, потім у сільраді Гостомеля, Сашко ж працював менеджером із продажу молочних продуктів”, – згадує її подруга.

Від будинку від’їхали лише 800 метрів
Війна застала їх у Бучі. Спочатку ніхто не думав, що до містечка прийдуть російські окупанти й чинитимуть такі звірства. А потім уже було пізно.

“Ми з нею весь час розмовляли по телефону. У перший день війни я зателефонувала Маргариті, вона говорила, що вони хотіли б поїхати. Потім вона писала, що це вже неможливо. 4 березня Маргарита написала, що вони з дітьми таки спробують виїхати. Я ще говорила їм, щоб вони повісили на машину білий прапор, написали “діти”. У їхньої машини вікна не були тоновані, так що ворог чудово бачив, що в машині діти”, – каже подруга.

5 березня о 6-й годині ранку вони виїхали і зв’язок з ними зник. Подруга каже, що набирала номер Рити, та вона не відповідала. Потім дзвонила Сашкові, Матвієві, але весь час тиша. Рідні не знали, де вони.

7 березня в одній із груп у Facebook тато Сашка написав, що зникла родина та попросив допомоги у пошуках. Відгукнувся один із волонтерів, написав, щоб із ним зв’язалися.

Він і повідомив, що автомобіль розстріляли російські окупанти. “Вони від будинку від’їхали на якихось 800 метрів. Маргарита та діти загинули на місці. А Сашко отримав сильне поранення і залишився без ноги. Він був у лікарні, зв’язався лише з кумом і сказав йому, що в нього більше немає родини. Вони обоє так любили своїх синів! Я іноді думаю, що добре, що Рита не бачила Матвія та Клима мертвими, вона б не перенесла цього”, – зі сльозами розповідає подруга.

Сашко зв’язався із сусідами та попросив їх поховати дружину та дітей. Незважаючи на небезпеку, сусіди виконали його прохання, вони поховали маму із синами біля церкви.

Матвій писав програми, а Клим залицявся до дівчинки
Маргариті назавжди тепер буде 33 роки, до свого дня народження 27 березня вона не дожила три тижні. А 13 квітня молодшому Климу виповнилося б 5 років, а влітку старший Матвій відзначив би своє 10-річчя.

“Матвій був дуже обдарованим хлопчиком. Він навчався у школі з поглибленим вивченням іноземних мов. Добре знав математику, фізику, вже писав якісь комп’ютерні програми. Він був не по роках розвинений”, – каже подруга Маргарити.

Друзі Клима ніяк не можуть повірити, що його немає серед них. Але тепер вони точно знають, що росіяни вбивають навіть дітей.

“Клим ходив з моїм сином у ясла, часто вони гралися разом, перед війною ми ходили в паралельні клуби на футбол – він у команду “Шахтаря”, мій син – до Академії Алієва. Нехай за це прийде справедлива розплата тим, хто вчинив це вбивство, хто віддав цей наказ! Як і за всі жертви та руйнування під час цієї тупої, безжальної, нереально жорстокої та брехливої путінської війни проти України. Винен кожен, хто наказав, хто діяв і хто мовчав!” – написала мама маленького друга Клима Леся Шутко.

“Моя Анічка ходила в один садок із Климом, вони дружили. Одного разу Клим навіть зробив Ані пропозицію і приніс дитячий перстеник. Тепер я просто не знаю, що відповісти доньці, коли вона запитає про свого друга”, – згадує Олеся Зінченко.

“Мій син Мирон ходив з Климом в одну групу в садку. Це дуже світла і життєрадісна дитина. Коли я дізналася про цю жахливу новину, плакала на ліжку. Підійшов син і побачив фото Клима, він запитав: “Мамо, це ж Клим! Ти чого плачеш? Його вбили росіяни?” Я не знала, як це пояснити дитині. Ми самі бігли під обстрілами. У це дуже важко повірити, особливо дітям”, – каже ще одна мама Юлія.

Триває сорок третя доба героїчного протистояння Українського народу російському воєнному вторгненню. За цей період ворог не втомлюється робити нові вкиди фейків та створювати маніпуляції. У Центрі протидії дезінформації при РНБО України повідомляють про нову маніпуляцію рф щодо домовленостей з Україною стосовно Київщини, передає редакція.

Після світового розголосу злочинів, що вчиняли російські загарбники у Бучі, російська пропаганда активно поширює тезу про «добровільне виведення військ з Київщини».

Така лінія поведінки була опрацьована пропагандистами рф перед засіданням Радбезу ООН щодо злочинів окупантів у Бучі. Кремль намагався перекласти відповідальність за катування мирного населення на українських військових.

5 квітня постпред рф в ООН в.небензя озвучив офіційну вигадану рф позицію про те, що «дарма російські військові залишили Бучу за домовленістю з Києвом».

Після того, як в ООН не відреагували на російську псевдоверсію подій, тезу про «домовленість» продовжив поширювати д.пєсков.

Жодних домовленостей не було! На цьому неодноразово наголошувала, зокрема, і рф. Окупанти відступили під натиском ЗСУ. Зараз, щоб прикрити поразку, кремль намагається дезінформувати світ «заднім числом».

3 квітня світ побачив фотографії та відео з Бучі – маленького міста в Київській області, який майже місяць був зайнятий російськими військами, а кілька днів тому перейшов під контроль української армії.

Масові розстріли беззбройних мирних жителів це було традицією фашистів. Ніхто не міг припустити, що в 21 столітті невелике містечко Буча на Київщині стане символом сучасного українського фашизму.

Соцмережі, що мають на меті поширювати інформацію, зараз активно поширюють фото нашого сьогодення. Матеріали, які фіксують на відео і фото сьогодні-це дійсно жах, але це реальність.

Кілька днів, як у місті Буча (25 кілометрів від Києва) працюють підрозділи тероборони і сапери, які зачищають місто.

Ось кілька фото щоб весь світ міг подивитися, що залишив після себе “русский мир”.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Помощь животным Украины (@boomerang_help_animals)

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Yulia Galushka (@yulia.galushka)

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Ольга Карач (@olga.karatch)

Російські окупанти моторошно знущалися з захисника Бучі Київської області перед тим, як застрелити його. Чоловікові вибили очі, відрізали ніс та вуха.

Про це у Facebook повідомив колишній радник міністра оборони України Юрій Бірюков. Він також опублікував відповідні фото (щоб подивитися їх, доскрольте сторінку до кінця).

Бірюков уточнив, що загалом захисників було восьмеро, вони намагалися сформувати загін самооборони.

“Записано зі слів місцевих у Бучі, які й показали нам. Їх було вісім людей. Не давні якісь там друзі, але вони були знайомі до війни. Ходили на рибалку, напевно. Або пиво пили щоп’ятниці. І вранці 24-го лютого вони спробували сформувати свій загін самооборони Бучі. Ось тільки вночі 25-го до Бучі вже увійшли…” – зазначив колишній радник голови Міноборони.

Бірюков додав, що загиблих знайшли на вулиці Яблунській. Шестеро з них були зі зв’язаними руками та застрелені зблизька.

“Нам показали ще одного з них. З крихітного загону добровольців самооборони, які не встигли розпочати бій. Вони загинули лише за бажання захищати свій дім”, – підкреслив він.