На тлі катастрофічного вторгнення росії в Україну блок, який колись просувався як євразійська відповідь НАТО, переживає один із найважчих моментів.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України аналізують перспективи розпаду прокремлівської Організації Договору про колективну безпеку, передає редакція.

Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ) – військово-політичний блок (у складі росії, Вірменії, білорусі, Казахстану, Киргизстану і Таджикистану), створений 15 травня ‎1992‎р. в якості можливої альтернативи НАТО. Проте формуванню повноцінного військового об’єднання перешкоджали неврегульовані територіальні суперечки її учасників та прагнення росії розширити сфери свого впливу, зокрема й військовим шляхом.

Багато членів ОДКБ наразі запитують: в чому цінність військового блоку для них та коли і за яких обставин москва може втрутитися у військовий конфлікт всередині організації? Адже у спроможність сил ОДКБ забезпечити припинення вогню вірить дедалі менше членів організації.

Два найбільш залежних від росії членів ОДКБ – Киргизстан та Вірменія – вже не приховують своє роздратування з приводу бездіяльності організації.

Недовіра до ОДКБ та особисто путіна посилилася минулого місяця, коли влада Киргизстану опосередковано звинуватила кремль в організації прикордонних збройних зіткнень між Киргизстаном та Таджикистаном, коли близько 100 людей було вбито. Особливого обурення викликав той факт, що за день до свого 70-річчя таджицький президент Емомалі Рахмон отримав від путіна престижну нагороду «за забезпечення регіональної стабільності та безпеки», підживлюючи переконання Жапарова в тому, що кремль у цьому конфлікті має «фаворита». І не дивно, що віце-прем’єр Киргизстану Еділь Байсалов заявив, пояснюючи скасування участі у навчаннях, що суспільство не прийняло б спільні військові навчання з таджицькими військами на території Киргизстану.

Найбільше причин розчаруватися в ОДКБ – у прем’єр-міністра Вірменії Ніколи Пашиняна. Під час запеклих зіткнень з Азербайджаном 13–14 вересня та 28 вересня з обох боків загинули понад 200 військовослужбовців, сильних артилерійських обстрілів зазнали не лише населені пункти у Нагірному Карабаху, а й міст у самій Вірменії. Єреван застосував статтю 4 договору блоку, що регулює колективну оборону, але прохання про допомогу залишилися непочутими. ОДКБ обмежилася відправкою до регіону фактчек-місії, виключив відправку військ блоку. Після другої серії зіткнень наприкінці вересня Пашинян визнав, що під тиском розгніваної громадськості може розглянути питання про вихід Вірменії з альянсу.

Узбекистан, де базується найбільша постійна армія в Центральній Азії, приєднався до ОДКБ 2005 року, але знову вийшов з неї за сім років. Минулого тижня Ташкент заявив, що не має наміру переглядати членство.

Війна в Україні вкрай ускладнила відносини всередині ОДКБ і нанесла значного удару по згуртованості блоку. З 5-ти партнерів кремля по військовому союзу лише Білорусь відкрито підтримала неспровоковане вторгнення росії в Україну. А Узбекистан, Киргизстан та Таджикистан попередили громадян про відповідальність за участь в іноземних конфліктах та застерегли трудових мігрантів у росії від відправлення на фронт в Україну.

І не дивно, що рейтинг довіри путіну в Центральній Азії суттєво впав не лише серед лідерів, а і громадськості. Судячи з опитувань громадської думки ще чотири-п’ять років тому у деяких країнах Центральної Азії він був популярнішим, ніж у росії (у Таджикистані його рейтинг складав близько 92%). Найбільш яскраво це спостерігалось в Самарканді на саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС), де центральноазіатські лідери змусили путіна чекати на зустріч за тим самим сценарієм, який сам путін часто розігрував у минулому.

Казахстан, який бере участь у всіх багатосторонніх організаціях, що підтримуються росією, – від ОДКБ до Євразійського економічного союзу, – останні кілька місяців демонструє незалежність від рф. Так, за резонансною відмовою Киргизстану участі у військових навчаннях ОДКБ «Непорушне братство», була несподівана неявка президента Киргизстану Садира Жапарова на збори очолюваної росією Співдружності Незалежних Держав (СНД) у санкт-петербурзі, які відбувалися в день 70-річчя президента володимира путіна, коли Жапаров обмежився лише телефонним вітанням.

Таким чином, військовий блок ОДКБ, над створенням якого росія так старанно працювала останні два десятиліття, розвалюється на очах, а існування Євразійського економічного союзу – під великим питанням.

росія все ще має значні економічні важелі впливу на їх учасників, але ці відносини значно змінилися.

У держав Центральної Азії зараз набагато більше важелів впливу на росію, ніж навпаки. Вони починають усвідомлювати свою силу та здатність протистояти росії і більше не хочуть, щоб російські війська вторгалися на їхню територію.