Чому люди приймають помилкові економічні рішення, а потім ще і виправдовують їх
Звичним явищем для нас стало те, що є люди, які вимагають перерахувати їхні валютні кредити за колишнім курсом долара. Вони беруть споживчі кредити на купівлю не найнеобхідніших речей під шалені відсотки і готові довірити кошти ненадійній установі за відсоткову ставку, що є трохи вищою.
Відомо, що здатність діяти логічно і раціонально суттєво переоцінена. Так, наприклад, у так звану “чорну п’ятницю” коли діють високі знижки на товар, люди прямують до магазинів. Часто продавці не стільки знижують ціни, скільки анонсують це зниження, ставлячи старий цінник, який діяв до того, як поставили рекламний проспект, який нібито вказує на знижку.
Люди не надто раціонально ставляться й до власного бюджету. Неймовірна кількість родин, отримавши довгоочікуване підвищення сімейних доходів, просто збільшує свій рівень витрат, аж доки не починає відчувати ту ж саму нестачу грошей. Емоційна складова покупок переважає над раціональними розрахунками.
З одного боку, в цій ірраціональності є щось надзвичайно романтичне, якась людська непередбачуваність. З іншого, в економічній площині це може призводити і до трагедій, зламаних людських доль, які поставили не на ту карту, не втримавши розум холодним.
Давайте розглянемо основні помилки, які є характерними для більшості людей. Скоріше за все, ви знайдете там і власні, адже всі ми робимо помилки.
Закон малих чисел
Психологи Амос Тверськи та Даніель Канеман назвали законом малих чисел людську схильність з невеликої кількості подій виводити ті чи інші закономірності.
Наприклад, якщо спитати людину, скільки разів монета випаде аверсом, якщо її підкинути 4 рази, то, скоріш за все, людина відповість, що двічі. Насправді ймовірність, що це відбудеться саме двічі, складає 37,5%, а ми схильні переоцінювати цю ймовірність.
Схоже відбувається у повсякденному житті. Ви мали з кимось справу двічі, і щось пішло не так, тому з цією людиною нібито краще не мати спільного. Ви поїхали тричі цією дорогою і кожного разу запізнювались, тож не варто сюди їздити. За схожим сценарієм люди вибудовують закономірності, спираючись на сни, гороскопи, “ноги, з яких встають”, щасливі номери та інше.
Напевно, жити з такими забобонами справді цікавіше, проте варто зберегти в собі іронічну посмішку щодо них і не дивуватися, коли внутрішні правила не спрацьовують. Напевно, вам не надто хотілося б користуватися небезпечними речами, які не пройшли належного контролю й перевірки.
Ви розумієте, що для знаходження закономірності чи підтвердження якості мають бути проведені сотні чи тисячі експериментів. Але це не заважає вам створювати на ходу власні правила життя, посилаючись на кількаразову закономірність.
Віра в тренди.
2, 4, 6, 8 … Яким буде наступне число? 10? Чому? Хіба тренди не змінюються? Люди втрачають пильність, коли покладаються на закономірність. Ви бачите недобудови як символ віри в те, що сил, грошей і ресурсів вистачить, аби звести будівлю до кінця.
Люди беруть кредити на будинки і машини, сподіваючись, що їх доходи зростатимуть і надалі. Вони будують математичні регресії, які завжди показують, що події рухатимуться в якомусь заданому наперед руслі. На щастя, людина наділена свободою волі, аби змінювати все навколо. Включно із трендами.
Австрійський філософ Карл Поппер ще в 30-х роках минулого століття навів приклад з чорним лебедем, про існування якого ніхто не здогадувався аж до відкриття Австралії. Ніколас Нассім Талеб використав цю метафору в своїй популярній однойменній книжці, аби показати, що людська історія рухається саме завдяки таким несподіваним подіям, які неможливо передбачити, а вся віра у власну обраність і здатність передбачати майбутнє – це лише гра людського его.
На практиці це означає, що замість того одного сценарію, який ми малюємо для свого майбутнього, маємо розглядати різні, часто кардинально протилежні, і безпосередньо готуватися до кожного з них.
Post hoc ergo propter hoc
Після цього не означає, що саме через це. Якщо вас хтось щось спитав, і ви забули вдома якусь річ, то можете звинуватити іншу людину в недоречному, невчасному питанні. Але це можуть бути непов’язані речі. Так само не Сонце обертається навколо Землі, а навпаки.
Так само народні прикмети щодо погоди перестають діяти через глобальні зміни клімату, але люди все ще намагаються дослухатися до них. Поспостерігайте за власними умовиводами. Часто вони будуються саме так: щось відбулося після чогось, і ви вже намагаєтеся встановити причинно-наслідковий зв’язок. Послідовне розташування подій в часі ще не означає їх взаємозалежності, а кореляція між подіями ще не означає між ними зв’язку.
Розглянемо, для прикладу, такі твердження. Країни, які входять в ЄС, є досить заможними. Висновок: якщо вступити в ЄС, то станеш заможним. Але, можливо, насправді було інакше? Країни, які заснували ЄС, були достатньо заможними.
Тому долучення до ЄС є можливістю, а не гарантією. Це важливо розуміти, аби не мати зайвих сподівань і розчарувань. Так в Болгарії очікували, що вступ в ЄС означатиме суттєвий ріст рівня життя, але ж само по собі це не гарантія.
Інше твердження. В заможних північноєвропейських країнах діють високі ставки податків. Тому нам треба зробити такі самі високі податки, аби жити, як вони. Але ж можливе інше пояснення, а саме: стаючи заможнішим, ти готовий платити більше податків.
Ви можете придумати багато подібних економічних історій. “Рузвельт будував дороги під час депресії, тому саме це може нас врятувати”, “В Китаї чиновників розстрілюють, саме тому в них є такий економічний ріст”, “В Німеччині безкоштовна вища освіта, тому вони так добре живуть”.
Люди люблять вихоплювати кілька різних фактів, що розташовані в часі близько, і без усіляких на те додаткових підстав вибудовувати між ними зв’язок.
Ми всі живемо в тому світі, який створюємо своїми думками та ілюзіями. Він різнобарвний і різноманітний, адже всі ми різні. В цьому дійсно є своя чарівність.
Але так само цей світ мусить час від часу шкодувати про власні помилки і недалекоглядність, нездатність в той чи інший момент зберегти критичне мислення і сумнів щодо власних переконань. Розбиті надії, бідність, надмірні ризики, що стали реальністю, – це так само результат наших власних помилок і упереджень.
Ми робимо помилки щодня, робитимемо їх і надалі, але розуміння власних обмежень і типових речей, що вводять в оману, здатне захистити нас від небезпек, які чатують.
А якими недостовірними судженнями, що стали переконаннями, живеш ти?
Олексій Геращенко, економіст. Автор книги “Економіка ХХІ”
Шукайте деталі в групі Facebook