На прийом до молодого знахаря із Конюхів Козівського району люди вже їдуть навіть з-за кордону. Андрій Сеник вправляє хребці, вивихи, піднімає “понижені” шлунки, складає переломи. Каже, що передала йому це вміння тітка.
“Чи то тиск, чи що – не знаю… Голова тріскає, мучуся, а таблетки пити не хочу”, — жалілася на прийомі в Андрія Сеника 69-річна жінка. Молодий – йому лише 32 роки – “ескулап” сказав їй сісти на стілець і підняти одяг на спині. Пальцями обережно почав промацувати хребет. Маніпуляції тривали не більше п’яти хвилин.
Найболючішою була точка на шиї – жінка аж ойкнула, але по тому вже могла покрутити головою. Раніше біль не давав цього зробити. “Голова, спина, ноги болять, бо хребці притискають нерва”, — коментує знахар. — “Біль може бути й від протягів. Я все ставлю на свої місця. Головне – не перетиснути…”
На запитання про освіту Андрій Сеник лише поводить плечем.
“Та яка освіта? То Божа робота всьо”, – відповідає. Чоловік живе з матір’ю у селі Конюхи Козівського району. Він – майстер з ремонту взуття, але шість років тому зрозумів, що має інше покликання – “ремонтувати” людей і “все, що рухається”, як він каже.
Знахар вправляє хребці, вивихи, піднімає “понижені” шлунки, навіть складає переломи. Намагається приймати пацієнтів на світанку або коли смеркне, адже треба ще допомагати мамі по господарству. Багато земляків скористалося послугами пана Андрія. Завдяки “циганській пошті” їдуть до нього хворі із сусідніх районів, областей, навіть з-за кордону.
Молодий чоловік каже, що цілительству навчився у тітки. Вона працювала дояркою у колгоспі, а вдома виливала віск, “ставила” хребти. Дитиною Андрій любив спостерігати за її роботою.
У десятому класі він несподівано для себе та інших “направив” хребет однокласникові, в якого боліла спина. “Сказав йому спертися до парти, промацав пальцями, де болить, і вправив”, — пригадує чоловік той перший досвід. — “Батьки Романа мені не повірили, ввечері прийшли до тітки, і вона підтвердила, що я добре все поладнав (так Андрій називає своє лікування)”.
Помираючи, тітка взяла племінника за руку і промовила: “Хай тобі, сину, Бог помагає”. Нині Андрій Сеник приймає хворих у тітчиній старій хаті. Його цілительську практику земляки оцінюють об’єктивно. “Допомагає, але не всім”, – кажуть ті, кого ми бачили того дня у селі. Жінка померла на руках Мистецтво знахаря вирішила перевірити на собі й автор статті. Сказала, що болить шия.
Доторки пана Сеника були дуже обережними, делікатними. Відразу, до речі, пригадалася інша цілителька з Тернопільщини. Вона кладе пацієнтів на підлогу вниз животом, вправляє хребці, а потім ще й за ноги смикає – “щоб на місце все стало”. Розповіла про її метод чоловікові. “Ото після таких викручувань до мене люди і звертаються”, — емоційно відповідає пан Андрій. — “Деколи мордуюся більше, як півдня, щоб допомогти.
Коли так крутити, то може тріснути нерв, бо він же – як волосина. Ноги можуть відмовити, та й взагалі людина може дуба врізати. Б’ють, стукають по хребту кулаками… Та борони, Боже, таке робити! Вдариш, де не треба, – та й всьо… ” Нагадуємо про успішну практику народного костоправа Миколи Касьяна, який смикав і підкидав людей, наче мішки з картоплею.
“Такий метод – взяти хворого попід пахви та різко відірвати від землі, щоб у хребті “клацнуло”, практикував один лікар у Бережанах”, — пригадує Андрій Сеник. — “Після одного такого клацання він втік до Америки, бо пацієнтка померла у нього на руках… Я не хвалюся. Тисячами людей переладив, і ніхто не пожалівся, що я комусь гірше зробив. Якщо не помогло, то й не пошкодило. Якби комусь погіршало, то тим би вже не займався…
Були випадки, коли я людині ще ніц не зробив, лише доторкнувся, а вона – раз і зомліла. Привів до тями, питаю, що сталося, а вона відповідає:
“Боюся, що будете крутити, як мене інші крутили…”” Мазі, інші фармацевтичні “примочки” знахар із Конюхів панацеєю не вважає. Вони помічні при радикуліті, остеохондрозі, але коли хребет “не на місці”, то й не допоможуть. “Лише розм’якшать кістки”, — пояснює пан Сеник.
Він радить після “ладнання” на кілька днів стягнути поперек чи коліна еластичним бинтом і менше рухатися. Якщо ж одразу взяти на себе фізичне навантаження, лікування буде марним. Для зміцнення кісток чоловік радить вживати кальцій, перемелену яєчну шкаралупу.
“Лікарі на мене злосні, бо часто допомагаю за один раз, а вони лікують місяцями”, — зізнається знахар. — “Недавно поїхав до одного райцентру у неврологію, то освободив там майже половину лікарні. Коли люди поставали до виписки, мене ледь до суду не закликали. Тому між лікарів тепер не пхаюся…”
У важких випадках пан Андрій відправляє хворих на “світло” (рентген) і за лікування не береться. Так, сусідка пані Оксана розповіла, як знахар врятував її батька. У того спухла нога. Лікували натираннями три дні, не допомогло, відвезли до пана Сеника. Той сказав негайно їхати до лікарні. Там діагностували глибоку закупорку вени. Лікар пояснив родичам: ще день – і ногу довелося б відрізати.
Коли Андрій відчуває, що зможе допомогти, то робить це. Згадав, як кілька років тому прийшли батьки із тритижневим немовлям. Хлопчикові під час пологів витягнули ручку. Знахар успішно “поладнав” маля. До речі, хворі не дають панові Андрію перепочити навіть у неділю. Турбують і серед ночі.
“Стукають у вікна, гупають у двері”, — каже він. — “Ніс одному парубку на дискотеці зламали. Прибігли друзі вночі – вставай, рятуй! Встаю, вдягаюся і йду… Було якось, що чоловік один позіхав, і щелепи йому заклинило, не міг закрити рота. Лікарі у таких випадках різко стуляють щелепи, а я боюся так робити. Легенько туди-сюди ті щелепи-“завіси” порухав і – оп! Зійшлися!”
Знахаря часто запитують, як він відчуває, де треба натиснути, аби зняти біль. Чоловік пояснює традиційно, мовляв, це — Божа робота. До слова, пан Андрій щонеділі відвідує церкву, співає у хорі. Спів, каже, — один із засобів зняття стресу, якого він зазнає під час прийомів.
Як інформує “Країна“, Володимир Коваль, кандидат медичних наук, лікар-масажист, прокоментував діяльність знахарів:
“Перш ніж звертатися до будь-яких цілителів, які лікують хребет, наполегливо раджу зробити рентгенівський знімок і проконсультуватися із рентгенологом. Він розкаже, які проблеми є з хребтом і порадить, у який спосіб їх краще вирішувати. Адже головне правило для лікаря: “Не нашкодь”.
Людям із проблемним хребтом краще звертатися до тих фахівців, які мають медичну освіту. Один із моїх пацієнтів поділився своїм досвідом “лікування” в одного зі знахарів. Поїхав до нього, бо заболів поперек. Каже, що в приміщенні “цілителя”, де той приймав хворих, побачив лише борцівський матрац і табуретку.
А саме “лікування” полягало в тому, що хворого “цілитель” просто клав на своє коліно і в такий спосіб “направляв” хребет. Зробив так і з цим пацієнтом. Врешті вийшов чоловік від нього, насилу пересуваючи ноги. Через кілька років на рентгенівському знімку того пацієнта виявили травму хребта. Вона, щоправда, на той час уже загоїлася.
Утім, чоловіка зацікавило, де ж він міг її отримати? Почав пригадувати, що з ним було останніми роками, аж поки не дійшов у часі до того візиту до “цілителя”. Саме там замість лікування, як припускає пацієнт, він і отримав травму хребта. У випадку ж із цілителем з Козівського району тішить те, що чоловік у своїй роботі не застосовує грубої фізичної сили. Принаймні те, що він робить це м’яко, – це вже добре.
Тобто можна припустити, що якщо його лікування не допоможе, то принаймні й не нашкодить. Стосовно того, чи мають такі люди “дар” – дуже важко визначити. Думаю, цього цілителя варто було б якось обстежити. Але як? Таких методів немає. Тож питань наразі — більше ніж відповідей”.
Шукайте деталі в групі Facebook